4. Організаційний прогрес

Організаційний прогрес полягає в удосконаленні існуючих та за­стосуванні нових методів і форм організації виробництва й праці. Якщо НТП створює можливості для інноваційної діяльності, то організаційний прогрес їх реалізує. Порівняно з НТП організаційний прогрес значно дешевший. Іноді він обмежується адміністративними заходами.

Сучасні тенденції організаційного прогресу:

• прискорення темпів розвитку окремих суспільних форм організації виробництва (деконцентрації, кооперування, конверсії, диверсифікації) і посилення їх взаємозв'язків;

• посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматизації, робототехнічних систем, гнучких виробничих систем, що сприяє мінімізації витрат часу й підвищенню продуктивності праці.

5. Оцінювання економічної ефективності нововведень

Ефективність НТП характеризує результативність інвестицій і є відношенням ефекту від здійснення заходів НТП до витрат на них.

Економічний ефект — це результат будь-якого заходу, який най­частіше виражається певною грошовою сумою. Ефект від упровад­ження НТП може бути як позитивний (економія витрат), так і нега­тивний (збитки).

Прискорення НТП загалом спричинює й інші ефекти: крім еконо­мічного ресурсний, технічний, соціальний та ін.

Ресурсний ефект — це вивільнення частини ресурсів (матеріалі, них, трудових, фінансових) на підприємстві.

Технічний ефект – це поява нової техніки і технології, відкриттів, винаходів, раціоналіза­торських пропозицій, ноу-хау та інших нововведень.

Соціальний ефект — це підвищення матеріального і культурного рівня життя насе­лення, повніше задоволення потреб у товарах і послугах, поліпшення умов і техніки безпеки праці, зниження частки важкої ручної праці.

Річний економічний ефект у виробника новітньої продукції може бути обчислений так:

де П – приріст прибутку в розрахунку на одиницю реалізованої продукції новітнього зразка (порівняно з реалізацією одиниці продукції попереднього зразка);

Е_н – нормативний ефект;

К – питомі капіталовкладення;

V_річ – річний обсяг випуску новітньої продукції.

Тема 10. Техніко-технологічна база виробництва

1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва.

2. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства.

3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва(діяльності).

4. Формування та використання виробничої потужності підприємства.

1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери — це системна сукупність найактивніших елементів виробництва, яка відображає техніку і технологію одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), тобто сукупність машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих в технологічні системи (комплекси) в складі цехів, технологічних переділів і підприємства в цілому.

Техніко-техінологічна база кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства. До : кладу її технічної компоненти входять лише ті види знарядь і засобів праці, які безпосередньо беруть участь у реалізації виробничих технологій. Це дає змогу: виділити особливі сукупні характеристики, що випливають з органічного техніко-технологічного розвитку виробництва; виявити взаємозв'язки, пріоритети, чинники та способи оновлення і підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і виробничої техніки.

Техніко-технологічна база підприємства містить технологічну і технічну складові.

Технологічна складова характеризує застосовувані технології (технологічні

процеси) і містить три складові:

• операції видобутку, обробки, переміщення складування, контролю та інших складових частин виробничого процесу;

• сукупність способів і прийомів переробки ресурсів та одержання готової продукції;

• комплекс технологічної документації загального і спеціального призначення,

Технічна складова вміщує наступні три складові:

• енергетичну базу (сукупність установок і мереж для забезпечення виробництва всіма видами енергії);

• виробничі машини та устаткування, транспортно-переміщувальні машини й засоби;

• технічну базу інформаційних процесів (інформаційно-обчислювальна техніка та засоби зв'язку).

На сучасному етапі характерні наступні тенденції розвитку техніко-технологічної бази підприємств виробничої сфери:

• підвищення наукомісткості засобів праці, фундаментальності втілюваних у них знань;

• зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

• перетворення засобів праці в технічну цілісність вищого порядку;

• трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

• поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських компонентів;

• підвищення рівня автоматизації технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва.