1.4. Особливості хірургічної анатомії щелеп

Для проведення успішної установки імплантату на верхній щелепі, врач-імплантолог повинен добре орієнтуватися в її анатомічних утвореннях (мал. 1.4.1). Якщо зуби були вилучені не занадто давно, то її альвеолярний відросток може бути досить вираженим й у такому випадку проблем з імплантацією не виникає.

Що стосується фронтального відділу, те варто пам'ятати, що в більшості пацієнтів альвеолярний відросток верхньої щелепи нахилений уперед, тому використати там прямі абатмени не вдається. Варто розраховувати на установку у фронтальній ділянці імплантату під кутом і використання кутового абатмена під кутом в 5, 15 і навіть 25°. Тільки так можна домогтися гарних естетических результатів при протезуванні верхньої щелепи.

Необхідно враховувати, що у фронтальному відділі верхньої щелепи строго по центральній лінії перебуває різцевий отвір й установка імплантату в цій області неможлива, тому що існує ризик ушкодження відповідної судини й нерву.

У фронтальному відділі при значній атрофії альвеолярного відростка можливе ушкодження кортикальної пластинки нижнього носового ходу з виходом імплантату в порожнину носа. Це може супроводжуватися значною кровотечею через ушкодження слизової оболонки порожнини носа. Надалі можливо відторгнення імплантату.

У бічних відділах верхньої щелепи імплантація також може бути утруднена й найбільш удалими зонами для неї є насамперед ділянки в області премолярів й іклів.

Зона молярів на верхній щелепі приваблива для імплантації, тому що найчастіше при їхній втраті необхідно відновити жувальну ефективність. На жаль, альвеолярний відросток у цій зоні рідко має достатню висоту, тому що гайморова пазуха іноді граничить безпосередньо з коренями молярів. Можливе ушкодження її нижньої стінки навіть у процесі видалення зубів. У цих випадках імплантація можлива тільки після досить кропіткої й технічно складної операції синусліфтингу.

Хірургічна анатомія нижньої щелепи здається набагато простіше, ніж верхньої, але тут завжди необхідно враховувати наявність таких утворень, як нижньощелепний канал, внутрішня коса лінія й підборідний відросток (мал. 1.4.2).

Постановка імплантатів у фронтальному відділі нижньої щелепи має ряд особливостей, пов'язаних з нахилом ментального відділу. При вертикальній постановці імплантату у фронтальному відділі можливе ушкодження внутрішньої кортикальної пластинки тіла нижньої щелепи й вихід його в підпідборідний простір. При його установці в зоні відсутніх премолярів і молярів нижньої щелепи також існує значна небезпека ушкодження нижньолуночкового нерву.

Навіть якщо на рентгенограмі чітко видно ментальний отвір і нижньощелепний канал, то варто пам'ятати, що у фронтальному відділі в зоні ментального отвору можливе утворення петлі, що буде перебувати спереду від ментального отвору. Тому при установці імплантату перед ментальним отвором також можливе ушкодження тройничного нерву й згодом пацієнт може скаржитися на тривалу парестезію в області нижньої губи.

У бічних відділах нижньої щелепи внутрішня коса лінія може перебувати досить високо. При розрізі в області молярів через атрофію тіла нижньої щелепи, після її скелетування, можна побачити досить широку площадку. У цьому випадку не варто зваблюватися, тому що в цій зоні максимальна глибина ложа імплантату може бути дуже невеликою у зв'язку із чим можливий його вихід на поверхню тіла щелепи. Якщо така площадка є, то доцільно установку імплантатів невеликої довжини, але великого діаметра.

Варто також пам'ятати про те, як проходить нижньощелепний канал. У фронтальному відділі в області ментального отвору він перебуває ближче до зовнішньої кортикальної пластинки, а в бічних відділах проходить ближче до язичної поверхні нижньощелепної кістки. Крім того, іноді він проходить від ментального отвору з утворенням петлі, ближче до нижнього краю нижньощелепної кістки. (малюнок )

При плануванні імплантації на нижній щелепі, завжди необхідно пам'ятати, що на рентгенограмі висота кісткової тканини після проведення розрізу може не відповідати реальної. Після скелетування тіла нижньої щелепи в зоні вилучених зубів часто спостерігається значна атрофія й у дійсності тіло нижньої щелепи являє собою тонкий кістковий гребінь. У такому випадку, установка імплантату без кісткової пластики практично нереальна, тому що його вживляння під щільну кортикальну пластинку звичайно приводить до її резорбції й втрати імплантату.

Операція кісткової пластики ставиться до складних техніків імплантації, також як й операція транспозиції судинно-нервового пучка. Остання також використається при значній атрофії тіла нижньої щелепи в зоні вилучених молярів і премолярів.