5.7. Ускладнення синусліфтингу

Ускладнення можуть бути розділені на наступні групи:

- интраопераційнні, що розвиваються в момент проведення операції;

- ранні післяопераційні в період в 1 - 10 доби після операції;

- пізні, що розвиваються від другого тижня й пізніше.

До интраопераційнним ускладнень ставиться, у першу чергу, ушкодження мембрани гайморової пазухи. Воно, на жаль, має місце досить часто, особливо в тих випадках, коли візуалізація операційного поля утруднена.

Причиною його, у першу чергу, є недостатні розміри вікна, формованого в передній стінці гайморової пазухи, що пов'язане з недостатньою мобілізацією м'яких тканин, що покривають передню стінку верхньої щелепи.

Інша причина перфорації слизової оболонки гайморової пазухи пов'язана з більше щільним з'єднанням між мембраною й кістковою тканиною в місці, де протікав або протікає запальний процес. Там розвиваються спайки сполучної тканини, які перешкоджають відшаровуванню мембрани.

Третьою причиною перфорації є анатомічні особливості верхнечелюстного синуса, особлива наявність кісткових гребенів усередині гайморової пазухи, додаткових її бухт і т.д. У зв'язку із цим необхідно дуже уважно відслідковувати контур кісткової тканини, що, втім, у ряді випадків утруднено через порушення візуалізації.

Интраопераційнним ускладненням може з'явитися кровотеча.

По-перше, його причиною може бути підвищення в пацієнтів під час операції артеріального тиску. Цьому може спріяти зайва емоційна напруга пацієнта до операції й використання великої кількості анестезуючих препаратів, що містять вазоконстриктори. У зв'язку із цим необхідно ретельно збирати анамнез й особам з високим артеріальним тиском при підготовці до операції треба рекомендувати проконсультуватися з терапевтом із приводу гіпотензивної терапії.

По-друге, воно може бути пов'язане з порушенням системи, що згортає, крові, що особливо часто проявляється при використанні антикоагулянтів пацієнтами з ішемічною хворобою серця. У зв'язку із цим, у передопераційний період необхідно провести розширений аналіз крові й, при віявленні коагулопатїї зі збільшенням часу згортання крові більше 3 - 4 хвилин, рекомендується відкласти операцію, провести відповідні коригувальні процедури й призначити лікарські препарати для поліпшення агрегаційнних здатностей крові.

У третіх, причиною интраопераційнного кровотечі є ушкодження поперечної щелепної артерії, що проходить на рівні проекції верхівок корінь бічних зубів верхньої щелепи. Вона, у ряді випадків, досить легко визуализируется через тонкий кортикальний шар кісткової тканини як судина, що проходить паралельно альвеолярному гребеню на відстані до 1,5 див до нього (мал. 5.7.1). Ризик ушкодження досить великий, тому що розташування артерії збігається із планованим місцем трепанації кісткової тканини. Щоб не допустити цього, необхідно особливо обережно препарувати кісткову тканину в цьому місці, уникаючи її руйнування в безпосередній близькості від артеріального стовбура. Збереження тут кісткових містків не буде перешкоджати сламиванию кортикальної пластинки. За умови трепанації кісткової тканини у всіх інших відділах формованого кісткового вікна, у цьому місці кістка ламається досить легко.

При ушкодженні цього артеріального стовбура рекомендується здавити кісткову тканину або закрити хірургічним воском ушкоджена судина або ушкоджена кісткова тканина разом з перфорованою судиною.

До числа ранніх післяопераційних ускладнень можна віднести надлишковий набряк м'яких тканин у щічній області й розвиток запального процесу в гайморової пазусі. Вони, насамперед, пов'язані з типом реакції пацієнта на проведене операційне втручання.

Дуже часто розвитку надлишкового набряку спріяє неправильна тактика асистента, що травмує м'які тканини зайвим їхнім натягом, невміло втримує слизисто-надкостничний лоскут й ущемляє його хірургічними гачками.

Використовувані анестезуючі препарати можуть викликати як уповільнену алергійну реакцію, так і прямий токсичний вплив на м'які тканини. Щоб не допустити цього, необхідно зібрати аллергологический анамнез. Навіть при відсутності алергійної реакції на введення лікарських препаратів, але при наявності її на харчові продукти, а також при зайво активному плині гострих респіраторних захворювань із інтоксикацією й високою температурою, варто припустити можливість розвитку такого набряку м'яких тканин. При плануванні оперативного втручання, намагаються уникати введення таким пацієнтам великої кількості препаратів для проведення місцевої анестезії.

До ускладнень, пов'язаних із загостренням або розвитком запальних процесів у гайморової пазусі, варто віднести й недостатнє функціонування природного соустья між гайморової пазухою й середнім носовим ходом. Про можливе порушення його функцій можна припускати ще до проведення операції на підставі консультації в лор-фахівця. Також це можна пророчити й під час проведення операції, якщо після формування вікна в передній стінці гайморової пазухи й відшаровування мембрани не спостерігається переміщення ділянки кісткової тканини синхронно з дихальними рухами пацієнта.