5.4. Періімплантит

Періімплантит являє собою прогресуючу резорбцію навколишній імплантат кісткової тканини, що супроводжується запальним процесом у навколишніх його м'яких тканинах. Цей процес спочатку розвивається в слизовій оболонці периімплантной зони (мукозит), а потім поширюється й на кісткову тканину.

Класифікація периімплантиту по А. Жовановику (A. Jovanovik), і Х. Спісерману (Н. Spicermann):

1. Мукозит. Захворювання локалізоване в слизовій оболонці периімплантатних м'яких тканин. Резорбції кісткової тканини не спостерігається.

2. Періімплантит I класу. Незначна горизонтальна резорбція кісткової тканини навколо імплантату.

3. Періімплантит II класу. Горизонтальна резорбція кісткової тканини до 1/3 довжини імплантату.

4. Періімплантит III класу. Значна горизонтальна резорбція кісткової тканини до 2/3 довжини імплантату.

5. Періімплантит IV класу. Значна горизонтальна резорбція кісткової тканини понад 2/3 довжину імплантату.

Це ускладнення може виникати як у ранні, так й у пізній термін після імплантації, а також і на етапі протезування. Його причинами звичайно є недостатній обсяг кісткової тканини в місці імплантації, перевантаження імплантату за рахунок використання неадекватних протетичних рішень і недотримання правил гігієни. Важливим етиологическим фактором виникнення периімплантита є незадовільна гігієна порожнини рота, тому що наліт на поверхні імплантату формує щільно фіксовану бляшку, що має дратівну дію на тканині периімплантной зони. Значну роль можуть грати також загальні захворювання пацієнта.

Важливим фактором є також табакокурені, що викликає незадовільний стан гігієни порожнини рота й прискорене утворення відкладень на зубах (“наліт курця”). Нікотин викликає місцеву й загальну судинозвужувальну дію, погіршення трофіки й зниження опірності тканин.

Механізм периімплантита пов'язаний з дезорієнтацією захисних систем і процесом утворення спочатку коллагенних, а потім кісткових балочек.

Запальний процес у периімплантитной зоні в ранній термін знижує приживляемость імплантату, а в більше пізні приводить до атрофії кісткової й м'якої тканин довкола нього. В остаточному підсумку, він може привести до дезінтеграції імплантату і його втраті.

Як профілактика периімплантита, на профілактичних оглядах і контрольній рентгенографії необхідно вчасно віявляти ознаки резорбції кісткової тканини в області шийки імплантату ще до появи його рухливості.

При лікуванні мукозита основою локальної терапії є гігієна порожнини рота для профілактики формування й своєчасного видалення зубних бляшок.

Методи лікування залежать від стадії розвитку периімплантита. Якщо на рентгенограмі видно відсутність кісткової резорбції, то можна зробити висновок про оборотність запального процесу. При наявності яких-небудь системних захворювань, проводиться лікування, що включає десенсибилизирующую терапію, вітамінотерапію й иммунокоррекцию.

Мікрофлора при периімплантите складається з різних видів аеробів й анаеробов. Ефективна антибіотикотерапія за наступною схемою:

Амоксициллин по 250 мг 3 рази в день із Ципрофлоксацином по 250 мг 3 рази в день (як варіант можна запропонувати також комбінацію Метронидазола, - по 250 мг 3 рази в день, з Амоксициллином, - по 250 мг 3 рази в день) протягом 7 днів.

При периімплантите I класу проводяться консервативні заходи, спрямовані на усунення етиологических факторів.

При периімплантите II - III класу ефективне використання техніки спрямованої тихорєцької регенерації (НТР), що забезпечує можливість відшкодування обсягу загубленої кісткової тканини й усунення причин втрати імплантату.

Етапи операції:

- Вихідна ситуація (мал. 5.4.1).

- Анестезія.

- Розріз і відшарування слизисто-надкостничного лоскута (мал. 5.4.2).

- Заповнення периімплантного дефекту кісткової тканини з використанням синтетичної кераміки типу BAS HA й Poresorb (мал. 5.4.3) у комбінації з резорбируемой мембраною типу HYPRO SORB (мал. 5.4.4).

- Накладення швів (мал. 5.4.5).

- Контрольна рентгенограма через 5 місяців (мал. 5.4.6).

При перїїмлантите IV класу збереження імплантату неможливо. Лікування повинне включати його видалення й кюретаж кісткового ложа. Можливо одномоментное або відстрочене проведення остеопластики або реімплантацїї з використанням імплантату більшого діаметра. Вибір методу залежить від наявності гострих запальних явищ і збереженого обсягу кісткової тканини.