3.5. Імплантація пластинчастих конструкцій

При установці пластинчастих імплантатів, етапи 1, 2, 3 й 4 аналогічні описаними в розділі по імплантації гладких і циліндричних конструкцій.

5. По центрі альвеолярного гребеня кулястим бором роблять поглиблення, які визначають розташування ложа й напрямок імплантату (мал. 3.5.1).

6. Відповідно до оцінок, по центрі альвеолярного гребеня препарують вертикальні канали з урахуванням довжини, ширини, висоти й напрямки вертикальної осі імплантату (мал. 3.5.2).

7. З'єднують канали обережними переривчастими рухами фрези (мал. 3.5.3). Остаточно формують ложе, періодично видаляючи стружку. Примірять аналог імплантату. Аналогічно імплантації циліндричних конструкцій, ширина ложа повинна бути вже самого пластинчастого імплантату на 0,2 мм, а глибина більше на 1 мм.

8. Імплантат фіксують в імплантатовод і впроваджують м'якими поступальними ударами молоточка (мал. 3.5.4).

9. Перед укладанням слизисто-надкостничних лоскутів необхідно спеціальними ножицями сформувати виїмки, що облямовують, у місці прилягання до шийки імплантату.

10. Накладають на слизову оболонку шви (мал. 3.5.5). Доцільно використати атравматическі голки із шовним матеріалом, що розсмоктується.

3.6. Проведення внутріслизової імплантації

Внутріслизові імплантати встановлюють тільки на верхній щелепі для поліпшення фіксації повного знімного протеза.

1. Проводять провідникову анестезію.

2. Бором типу "зворотний конус", що відповідає діаметру шийки імплантату, проколюють слизову й створюють їй кишеня для опори імплантату (мал. 3.6.1).

3. Імплантат установлюють у порожнину пінцетом (мал. 3.6.2).

4. Хімічним олівцем або зеленкою відзначають на імплантаті площадку й одягають протез. На протезі повинні залишитися мітки олівця або зеленки від імплантатів у місці їхнього розташування (мал.3.6.3).

5. У протезі випилюють отвору в місці розташування імплантатів (мал. 3.6.4).

6. Імплантати й протез обробляють мономером.

7. Замішують нетоксичну пластмасу, що самотвердіє, заповнюють нею порожнини для імплантатів у протезі й одягають його (мал. 3.6.5, 1.5.6).

8. Через два дні протез знімають, що може бути зв'язане зі значними складностями. Якщо зняти його не вдасться, то пацієнт приходить на наступний, третій день, коли протез повинен бути снять обов'язково. Його необхідно помити й змазати маслом шипшини.

Пацієнт повинен постійно носити протез. Якщо він перестане носити його хоча б один день, то він не зможе його знову надягти.

3.7. Термінова імплантація

У сучасної дентальної імплантології, з метою прискореної реабілітації пацієнта й профілактики атрофії альвеолярних відростків після видалення зубів, прагнуть віддавати перевагу безпосередньої й одноетапної імплантації з максимально скороченими строками протезування.

Використання, наприклад, модифікованих імплантатів фірми LASAK s.r.o. Prague, розроблених колективом співробітників імплантологіческой клініки в Градец Кралове (Hradec Kralove), Чехія, дає можливість провести імплантацію й протезування беззубої нижньої щелепи. Виробляється установка п'яти імплантатів у ментальному відділі нижньої щелепи між ментальними отворами (мал. 3.7.1), при цьому необхідно забезпечити їх високу первинну стабільність. Безпосередньо після операції встановлюються абатмени для умовно-знімного протезування.

Особливість цього методу складається у використанні титанових ковпачків, призначених, з одного боку, для зняття відбитка, з іншої, як елементів для фіксації тимчасового протеза.

Пацієнт уже через шоста година йде з тимчасовим протезом, що через кілька місяців заміняється.

Можлива й модифікація цього методу із проведенням безпосередньої імплантації відразу після видалення зуба.

Етапи імплантації:

1. Перед імплантацією протез, установлений у пацієнта в интерфораминальном просторі, підготовляється (обробляється) і, таким чином, його можна використати як хірургічний шаблон.

2. Слизову оболонку необхідно відшаровувати так, щоб можна було контролювати місце виходу нижньощелепного нерва в області ментального отвору (мал. 3.7.2). Для огляду операційного поля й контролю паралельності імплантатів можна провести згладжування гребеня альвеолярного відростка (мал. 3.7.3). Під час проведення операції, при кожнім використанні фрези необхідно дотримувати контроль паралельності за допомогою штифтів (пинов) паралельності (мал. 3.7.4).

3. Тому що імплантати планується навантажувати безпосередньо після операції, то під час установки важливу роль грає їхня первинна стабільність. Її можна визначити за допомогою резонансно-частотного аналізу (Implant Stability Quotient - ISQ).

4. У системі Impladent запропоновано використати динамометричний ключ для визначення первинної стабільності імплантату (ISQ- 63), що повинен впроваджуватися із зусиллям не менш 30 і не більше 45 Н/див? (мал. 3.7.5).

5. Висота абатмена підбирається відповідно до товщини слизової оболонки, таким чином, щоб його уступ був вище слизової не менш чим на 1 мм. При відсутності паралельності імплантатів, можливе використання кутових абатменов.

6. Після завершення установки імплантатів установлюють абатмени для умовно-знімного протеза (мал. 3.7.6). Шви необхідно накласти так, щоб слизову оболонку можна було механічно змістити під уступ абатмена.

7. На аналоги імплантатів у стандартній гіпсовій моделі фіксують титанові ковпачки для відбитка, які з'єднують між собою в компактний блок, при цьому використається матеріал, що самотвердне. Після розрізування цього блоку на ковпачках залишаються пластмасові смужки. Ковпачки зі смужками фіксуються в порожнині рота на абатмени так, щоб смужки копіювали дугу альвеолярного відростка (мал. 3.7.7).

8. Слизову оболонку ізолюють від влучення матеріалу, що самотвердіє, кофердамом.

9. Проміжки між окремими смужками з'єднують пластмасою, що самотвердіє (мал. 3.7.8). Таким чином, виходить блок, що буде служити фіксуючою опорою протеза.

10. Протез міститься в порожнину рота таким чином, щоб між протезом і блоком був вільний простір для введення відбитковий маси, що могла б їх скріпити (мал. 3.7.9). Якщо місце розташування протеза буде невдало, то його необхідно відкоригувати (мал. 3.7.10).

11. Простір між фіксуючим блоком і протезом заповнюється що корригирует відбитковий масою (мал. 3.7.11). Відразу після її накладення контролюють оклюзію й додають основну масу (мал. 3.7.12). Для зняття протеза з відбитковий масою, необхідно відкрутити гвинти, які фіксує ковпачки.

12. Перед здачею відбитка (мал. 3.7.13) у лабораторію перевіряють нерухомість з'єднання між фіксуючим блоком і протезом. У титанові ковпачки вставляють аналоги імплантатів, які фіксують довгим гвинтом (3.7.14).

13. Протез заливають гіпсом і виготовляють модель. З неї забирають відбитковую масу, що з'єднує протез із блоком. довгі гвинти, Що Притримують, ізолюють для попередження з'єднання з матеріалом, що самотвердне.

14. Протез залишається на гіпсовій моделі разом із блоком. Відбитковая маса вбирається й замість її, для зміцнення протеза й балки, уводиться матеріал, що самотвердіє (мал. 3.7.15).

15. Обробка й полірування (мал.3.7.16) навколо титанових ковпачків повинні проводитися особливо обережно, щоб не допустити їхнього ушкодження. Протез фіксують у порожнині рота до абатмену відповідними гвинтами (мал. 3.7.17). Якщо буде потреба його можна відкоригувати. Під час фіксації перевіряють правильну установку протеза на уступ абатмена й наявність унизу протеза вільного простору для дотримання гігієни.