Протезування повними знімними протезами

Протезування здійснюється імплантатами, які встановлюються в області втрачених іклів. Звичайно використається два, рідше чотири імплантати.

Етапи протезування:

1. З беззубої щелепи, у якій установлені імплантати з формувачами ясен, знімають відбиток альгинатним матеріалом.

2. У зуботехнической лабораторії по відбитку відливають модель, на якій одним із традиційних способів виготовляють індивідуальну ложку.

3. Видаляють формувачі ясен.

4. Установлюють кулясті аттачмени. Висота знаходження аттачмена над слизовою оболонкою порожнини рота повинна становити близько 1 мм. Необхідно забезпечити щільну його фіксацію.

5. На кулястий аттачмен одягають позиційнер.

6. Знімають відбиток за допомогою маси, що корригирует, силіконового відбиткового матеріалу, що вноситься в індивідуальну ложку (мал. 3.11.17). Позиційнер повинен залишитися в індивідуальній ложці, заповненої відбитковий масою. Довкола нього скальпелем акуратно видаляють надлишки відбитковий маси, після чого позиційнер витягають (мал. 3.11.18).

7. Підготовлений відбиток заповнюють високоміцним гіпсом. На відлитої в такий спосіб моделі коректують положення позиційнера. В окремих випадках його повністю зрізують.

8. У лабораторії на моделі виготовляють воскові шаблони із прикусними валиками.

9. У клініці визначають і фіксують висоту прикусу, створюють протетичну площину й визначають центральну оклюзію. Наносять орієнтири для постановки штучних зубів, погоджують із пацієнтом їхній фасон, форму й кольори. За допомогою лицьової дуги визначають суглобні й резцові орієнтири для установки моделі в артикулятор.

10. У лабораторії встановлюють модель в артикулятор і роблять постановку зубів.

11. Лікар перевіряє постановку зубів і погоджує естетическі й функціональні побажання пацієнта.

12. У лабораторії моделюють базис майбутнього протеза. У місцях проекції позиційнера в базисі протеза повинне залишатися простір для кріплення металевої втулки.

13. Восковий базис заміняють на пластмасовий. Готовий протез обробляють, при цьому в ньому роблять отвору в місцях майбутнього розташування втулок (мал. 3.11.19). Ці отвори необхідні для видалення надлишків бистротвердеющей пластмаси, їхній діаметр повинен становити не менш 3 мм.

14. У клініці в порожнині рота пацієнта одягають на кулястий аттачмен захисне кільце, що служить для того, щоб охороняти простір під кулькою аттачмена від влучення туди бистротвердеющей пластмаси. Пластмасову матрицю міцно вставляють у металеву втулку й установлюють на кулястий аттачмен.

15. Готовлять бистротвердеющую пластмасу. Тесту дають дозріти до стадії довгих ниток і заповнюють їм у протезі простір для матриці.

16. Протез одягають на металеві втулки, які вже фіксовані на імплантатах (мал. 3.11.20). Після затвердіння пластмаси, що контролюється по надлишках, що видавилися, пластмасового тесту, ці надлишки видаляють твердосплавною фрезою.

17. Протез установлюють у порожнині рота й перевіряють його функціональність, тобто фіксацію, стабільність і рівновагу.

ПРОТЕЗУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ БЕЗМЕТАЛЛОВОЙ КЕРАМІКИ

Сучасною тенденцією в стоматології є підвищення естетических вимог до протезів. У зв'язку із цим виникає необхідність не тільки відновлення функції, форми й кольори зуба, але також й обліку таких його якостей, як флюоресценція й опалесценція.

При опалесценції напівпрозора емаль природного зуба створює гру світла між ясно-синьою й бурштиновою квітками. Власні кольори зуба при цьому як би йде на другий план. Тонкий ріжучий край зуба здається блакитнуватим при відбитому світлі й жовтувато^-жовтогарячим при проникаючому.

При флюоресценції природний зуб починає світитися при висвітленні його ультрафіолетовим світлом, що особливо добре помітно в місцях з перевагою ультрафіолету, наприклад дискотеках, де може бути дуже помітна різниця між природними зубами, що світяться в темряві, і металокерамічними коронками, які виглядають там чорними.

З метою повного задоволення цим високим естетическим вимогам, необхідно застосовувати абатмени з кераміки або оксиду цирконію, а коронки зубів виготовляти по безметалловой технології, або цільними-керамічними, або з каркасом з оксиду цирконію. Для цього можна використати сучасні пристрої, які, з одного боку, дозволяють максимально автоматизувати процес виготовлення коронок, з іншого боку, виключають можливість відколу кераміки, порушення светопередачи й позбавлені інших недоліків, властивим металокерамічним виробам. При цьому виключаються погрішності й помилки, властивому стандартному лабораторному етапу виготовлення коронок.

В 1981 р. була розроблена система комп'ютерної побудови керамічних вкладок і коронок, що назвали CEREC:

С - chaіrsіde (клінічна; всі етапи проводяться біля крісла пацієнта);

Е - economical (економічна);

R - restoration (реставраційна);

Е - of esthetic (естетична);

С - ceramics - кераміка.

В основу розробки системи CEREC лягли експерименти з відновленням зруйнованих коронок зубів вкладками з композитних матеріалів. Дослідження показали, що крайове прилягання таких вкладок погіршується згодом, у той час як кераміка володіє значно більше високою механічною стійкістю, об'ємною й колірною стабільністю.

Система CEREC була уведена в стоматологічну практику в 1985 р. німецькою фірмою "Siemens" і вона використає методику (технологію) CAD/CAM (Computer added Desіgn/Computer added manufacture). Вона дозволяє створювати конструкцію з використанням керамічних вкладок і коронок за одне клінічне відвідування пацієнтом стоматологічної клініки.

Система CEREC базується на наступних принципах:

- використання фабрично керамічних блоків-заготівель, що виготовляють;

- застосування цифрової відеокамери для оптичного сканування порожнини рота;

- комп'ютерне моделювання протезів (CAD);

- автоматичне програмне фрезеровані протезів (САМ);

- використання адгезивной системи фіксації керамічних протезів.

Методика CAD/CAM містить у собі наступні етапи:

1. Препарування тканини зуба.

2. Одержання тривимірної комп'ютерної моделі на екрані монітора.

3. Фрезеровані конструкції.

4. Фіксація конструкції в порожнині рота.

Досить часто безметаллові коронки застосовують при створенні одиночних конструкцій з опорою на імплантати.

Етапи виготовлення безметаллових конструкцій з опорою на імплантати

Після препарування цифрові тривимірні «відбитки» одержують у такий спосіб. За допомогою кофердама ізолюються абатмен, що надалі буде опорою одиночної конструкції, і по одному зубі праворуч і ліворуч від її.

На абатмен і сусідні зуби рівномірним шаром наносять водяний розчин полисорбата (рідина "CEREC"). На поверхню дефекту зубного ряду, що підлягає протезуванню, і на прилягаючі поверхні сусідніх зубів наносять тонкий шар порошку диоксида титану (порошок "CEREC"), що виконує роль антибликового покриття.

Для побудови комп'ютерної тривимірної моделі використають спеціальну відеокамеру, оснащену лінзами й призмами, які дозволяють змінювати інфрачервоне світло. Це світло, проходячи через дифракційні ґрати, проектується на абатмене й навколишніх зубах у вигляді ряду паралельних смужок. Відбиті від зубів й абатмена промені знімаються камерою під іншим кутом. Оскільки кут відбиття променів відрізняється від кута падіння, регистрируемая картина смуг спотворюється. Ці перекручування і є основою для наступної комп'ютерної побудови тривимірної моделі (мал. 3.11.21). Отримані дані записуються на жорсткий диск або інший носій інформації.

Потім за допомогою спеціального програмного забезпечення формується псевдообъемное зображення дефекту зубного ряду, що підлягає протезуванню. Зображення виводиться на екран монітора для перевірки його якості, і відповідно до його лікар моделює майбутній протез.

Програма рекомендує розмір заготівлі, з якої буде виготовлятися конструкція. Лікар підбирає кольори заготівлі (мал. 3.11.22) і встановлює її у фрезерувальний блок.

Потім, за допомогою алмазних дисків або фрез, апарат фрезерує заготівлю відповідно до параметрів, заданими програмним забезпеченням. Фрезерувальний блок (мал. 3.11.23) працює в автоматичному режимі без втручання лікаря.

По закінченню фрезерованія, керамічний протез виймають із блоку, дезінфікують, припасовують у порожнині рота й виверяют його оклюзію. При необхідності проводиться підфарбування фиссур. Потім протез покривають глазур'ю.

Після припасування конструкції, неї знежирюють, висушують. Абатмен очищають і висушують також. Потім конструкцію фіксують на цемент, спеціально підібраний по кольорах або композиційний матеріал подвійного отвержденія, і роблять остаточне її шліфування спеціальною гумкою для кераміки, з метою створення оптимальної оклюзії. Зафіксовану конструкцію очищають від залишків цементу.