- •Частина 1. Загальна частина
- •1.1. Історія розвитку імплантології
- •1.2. Імплантологія в Україні
- •1.3. Остеоінтеграція
- •1.4. Особливості хірургічної анатомії щелеп
- •1.5. Види імплантації
- •1.6. Методики імплантації
- •1.7. Устаткування й інструментарій для хірургічного етапу імплантації
- •Частина 2. Обстеження й планування
- •2.1. Обстеження пацієнта
- •Денситометрія
- •2.2. Показання до імплантації
- •2.3. Протипоказання до імплантації
- •2.4. Планування імплантації
- •Частина 3. Клінічний етап
- •3.1. Передопераційна підготовка
- •3.2. Стадії операції
- •3.3. Імплантація циліндричних конструкцій із гладкою поверхнею
- •3.5. Імплантація пластинчастих конструкцій
- •3.6. Проведення внутріслизової імплантації
- •3.7. Термінова імплантація
- •3.8. Застосування імплантатів діаметром 2,9 мм
- •3.9. Післяопераційний етап
- •3.10. Другий хірургічний етап
- •3.11. Протезування на імплантатах
- •Планування протезування.
- •Коронкове протезування
- •Протезування мостоподібними протезами
- •Протезування умовно-знімними конструкціями
- •Протезування повними знімними протезами
- •Частина 4. Складні техніки в дентальній імплантації
- •4.1. Застосування складних технік
- •4.2. Методика проведення синусліфтингу
- •4.3. Транспозиція судинно-нервового пучка
- •Частина 5. Ускладнення дентальної імплантації
- •5.1. Ускладнення в ході операції
- •5.2. Післяопераційні ускладнення
- •5.3. Ускладнення запального характеру після імплантації
- •5.4. Періімплантит
- •5.5. Переломи протезів й імплантатів
- •5.6. Статистика ускладнень
- •5.7. Ускладнення синусліфтингу
- •Частина 6. Додаткові питання
- •6.1. Юридичні питання дентальної імплантації
- •6.2. Додатка Додаток 1 Рекомендації пацієнтові після проведення дентальної імплантації
- •Додаток 2 Згода на установку імплантату
- •Додаток до Історії хвороби №______ від “_____”_________________200__м. Додаток 3 Інформована згода на проведення медичного втручання.
3.3. Імплантація циліндричних конструкцій із гладкою поверхнею
Застосування циліндричної форми імплантатів дозволяє просто й швидко підготувати ложе. Вона ідеальна для неспокійних пацієнтів і дозволяє значно знизити ризик відторгнення імплантату й ускладнень, а також значно спростити методику імплантації.
Імплантати можуть бути оснащені антиротаційним елементом, що перешкоджає обертанню абатмена стосовно імплантату. Він особливо необхідний для імплантатів вартих окремо (заміна одного зуба) і його переваги особливо проявляються у випадку використання похилих абатменов. Крім того, він дає можливість у процесі виготовлення конструкції перенести первісний абатмен у робочу модель, а якщо буде потреба змінити його форму підточуванням.
Етапи імплантації:
1. Обробляють операційне поле розчинами антисептиків.
2. Проводять знеболювання.
3. Роблять розріз по вершині альвеолярного гребеня й продовжують його від країв по вестибулярній й оральной поверхнях альвеолярного відростка. Він повинен бути длиннее кісткового ложа, як мінімум, на 5 мм.
4. Уводять під окістя спеціальний распатор. Поступальними рухами обережно відшаровують слизистонадкосничні лоскути з оральной і вестибулярної сторін (мал. 3.3.1). Кісткова рана ретельно вискоблюється, тому що залишки м'яких тканин можуть серйозно порушити остеоинтеграцію й викликати первинне відторгнення імплантату.
5. Оцінюють альвеолярний гребінь і місце формування ложа. Твердосплавним кулястим бором роблять поглиблення й відзначають місце формування ложа для імплантату (мал. 3.3.2).
6. Пилотним бором препарують кістка на глибину, що відповідає довжині імплантату (рис 3.3.3). Для видалення стружки, очищення й охолодження обертового інструмента, препаровка виробляється з періодичним витягом бора із препарируваної порожнини. Для визначення відповідної глибини препаровки на поверхні борів деяких конструкцій можуть бути нанесені оцінки. Паралельність ложа може контролюватися за допомогою штифтів (пинов) паралельності (мал. 3.3.4), а глибина ложа - за допомогою глибиномірів.
7. Послідовно збільшуючи розмір фрез, препарують ложе для збільшення його діаметра (мал. 3.3.5-3.3.7) Фінішним свердлом остаточно формують ложе для імплантату по ширині й глибині (мал. 3.3.8). Необхідно враховувати, що після установки імплантату його верхня крайка повинна бути ледве вище кортикального шару. Перевіряють відповідність розмірів ложа за допомогою імплантату - аналога. Імплантат по діаметрі повинен перевищувати діаметр формуючої фрези на 0,2 мм, а по довжині бути коротше її не менш чим на 1 мм.
8. Імплантат уводять у ложе й поглиблюють його внедрителем, використовуючи поступальні удари молоточка (3.3.9). Поверхня ложа не повинна вступати в контакт зі слиною. Імплантат впроваджується таким чином, щоб його край перебував на рівні альвеолярного гребеня. Імплантат повинен бути встановлений досить стабільно.
9. Верхню частину імплантату закривають спеціальною заглушкою. Лоскути укладають на місце й фіксують швами.
3.4. Імплантація гвинтових конструкцій
Гвинтові імплантати використаються досить часто, для них характерна більша площа поверхні й гарна первинна фіксація. Вони підвищують щільність контакту між поверхнею імплантату й кісткою й поліпшують первинну стабільність й якість остеоінтеграції.
Їхня перевага полягає в ущільненні кісткової тканини, розташованої по периферії імплантату, тому що циліндричні імплантати подібного ущільнення не викликають. При імплантації в кісткову тканину III й IV типу ущільнення дає позитивний ефект, однак при імплантації в кісткову тканину I й II типу, навпроти, воно позначається негативно, тому що може викликати її некроз. У зв'язку із цим, використання гвинтових імплантатів у щільній тканині недоцільно.
При установці гвинтових конструкцій, етапи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, і 9 аналогічні описаними вище.
8-а. Спеціальним мітчиком нарезается різьблення (рис 3.4.1). Існують також й імплантати-саморези.
8-б. Уводять імплантат у ложе, потім його закручують спеціальним інструментом (мал.3.4.2). Поверхня ложа не повинна вступати в контакт зі слиною. Імплантат впроваджується так, щоб його край перебував на рівні альвеолярного гребеня й повинен бути встановлений досить стабільно.