Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

1	2	3
9	Виробничі запаси і незавершене виробництво	Виробничі запаси- і незавершене виробництво складають значну частину ліквідних активів будь-якої промислової компанії. їх оцінка здійснює прямий вплив на результати діяльності підприємства. Керівництво компанії може впливати на величину прибутку, вибираючи з численних методів оцінки запасів найбільш зручний. За даним положенням виробничі запаси оцінюються за собівартістю чи за нетто-реалізаційною вартістю. Нетто-реалізаційна вартість дорівнює продажній ціні сировини та напівфабрикатів за вирахуванням витрат на їх доопрацювання, вартості операцій по маркетингу, реалізації та розподілу. Собівартість виробничих запасів та незавершеного виробництва складається з витрат по придбанню та вартості переробки. Витрати по придбанню включають ціну покупки, імпортні мита, вартість транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи та інші прямі витрати, з яких вираховуються торгові знижки. Вартість переробки складається з витрат на оплату праці та інших витрат, які можна віднести на сировину і незавершене виробництво прямо; виробничих та інших непрямих витрат, пов'язаних з доопрацюванням сировини та напівфабрикатів
10	Звіт про фінансування	-
12	Облік амортизаційних відрахувань	Під амортизацією розуміється втрата вартості необоротних активів, що виникла в результаті його використання, фізичного зносу, морального старіння, завершення строку служби чи зміни ринкових умов. В положенні визначено, на які необоротні активи потрібно нараховувати амортизацію. Широке трактування амортизації дозволяє нараховувати амортизацію не тільки по основним засобам, але й по таким нематеріальним активам як ціна компанії. Положення не регламентують, які методи та норми амортизації повинні застосовувати компанії. Право вибору методів амортизації залишено за керівництвом компанії. В поясненнях до фінансової звітності необхідно вказувати методи амортизації, строк служби активу, суму нарахованої за рік амортизації, загальну суму накопиченої амортизації
13	Облік науково-дослідницьких та конструкторських робіт	Основна проблема обліку науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт полягає в тому, яким чином їх включати до собівартості продукції Різні методи списання впливають в кінцевому підсумку на прибуток. Положення рекомендує включати витрати на дослідно-конструкторські роботи до складу витрат майбутніх періодів і показувати їх залишки в бухгалтерському балансі окремою статтею

-120-

Розділ 2. Система бухгалтерського обліку: національний аспект

;	2	3
14	Зведена звітність •	Компанії, що мають дочірні та асоційовані компанії, публікують звітність у вигляді основної (консолідованої) фінансової звітності, що включає баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про фінансування та коментарі до них. В зведеній фінансовій звітності наводиться окремо звіт материнської компанії, а також звіт з об'єднанням показників материнської компанії, а також звіт з об'єднанням показників материнської компанії та дочірніх компаній в країні та за кордоном
15	Облік відстрочених податків	-
іб	Облік на базі поточних цін	В документах зведеної (консолідованої) звітності поряд з оцінкою активів за цінами придбання здійснюється перерахунок прибутків та збитків, податків, статей надзвичайних доходів та витрат, амортизації, собівартості реалізованої продукції на базі поточних цін. За результатами перерахунку здійснюється коригування статей зведеного балансу, а також доходів на одну акцію та інших показників. Дочірні та материнські компанії у власній (окремій) звітності такого перерахунку не проводять
17	Відображення в звітах операцій, після складання балансу	В звітних документах відображаються операції, що виникли в період після дати складання балансу і до дати ухвалення звітів радою директорів. Такі операції розкриваються чи в самих фінансових звітах (наприклад, створення резерву по сумнівних боргах), чи в звіті дирекції, чи в звіті голови правління
18	Оціночні зобов'язання	Оціночні зобов'язання - зобов'язання, які потенційно можуть виникнути після складання балансу підприємства. Такі зобов'язання є недостатньо конкретними, щоб створювати по них резерви. Прикладом можуть виступати гарантії, видані банку, партнерам, зобов'язання по можливих претензіях, в тому числі і по проданих товарах, що мають гарантійний строк, невраховані векселі та ін. Величина таких зобов'язань вказується в коментаріях до фінансових звітів
19	Інвестована власність	Інвестована власність - це інвестиції невиробничого характеру в матеріальні' цінності, на які не нараховується амортизація, а здійснюється щорічна переоцінка відповідно до їх ринкової вартості. Результати переоцінки повинні. бути внесені до балансу

Надзвичайна робоча група є підкомітетом РСБО, її основне завдання полягає в розробці вирішення проблем, що виникають щодо застосування існуючих стандартів (стандарт існує, однак інтерпретується неадекватно). Документи, що

-121-

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

випускаються Робочою групою, подані у вигляді Висновків, які можуть стосуватись або достатньо специфічних питань, або загальних інтерпретацій. Компанії, які не додержуються рекомендацій цих документів, повинні обов'язково відобразити цей факт у фінансовій звітності і надати пояснення. За час існування Робочої групи було видано близько десяти Висновків.

Комісія з нагляду за фінансовою звітністю не є розробником стандартів, її основною функцією є виявлення і відстежування істотних відхилень від наявних облікових стандартів. В основному це стосується великих компаній. Згідно Акту про компанії 1989 p., підприємства повинні складати фінансову звітність відповідно до облікових стандартів, які розробляються зазначеними вище організаціями, які складаються з професійних бухгалтерів. На основі законодавства Комісія, виявивши відхилення від стандартів обліку, пропонує компанії переробити фінансову звітність, а якщо згода не досягається, має право подати на дану компанію в суд, який може зобов'язати компанію скласти фінансову звітність, яка відповідає стандартам. Таким чином, у Великобританії склався достатньо цікавий підхід до регулювання обліку, коли стандарти обліку розробляються професійними бухгалтерськими організаціями, а їх застосування вимагається законодавством, причому відстежування відхилень також знаходиться в компетенції бухгалтерської професії.

Компанії згідно з законодавством Великобританії надають свої річні звіти в Управління по реєстрації компаній, яке є частиною Департаменту торгівлі.

Слід відмітити, що у Великобританії більш відчутним стає вплив ряду Директив ЄС з питань облікової практики і стандартів. Традиційно в Законі про компанії містився деякий мінімум вимог щодо подання звітності, а питання про вибір методів обліку залишалося на розсуд приватного сектору. Закон про компанії 1981 р.', що привів британське законодавство у відповідність з вимогами 4-ої Директиви ЄС, порушив цю традицію.

Австралія. В Австралії в процесі встановлення облікових стандартів можна чітко виділити декілька стадій розвитку. До 1964 р. система стандартів бухгалтерського обліку не була скоординованою. На наступному етапі був створений Австралійський фонд науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку. Від орієнтації на англійську облікову практику і наукову думку в 50-х роках австралійські бухгалтери в 70-х перейшли до наслідування американської практики. На початку 80-х років бухгалтери звернулися до уряду з вимогою надати обліковим стандартам силу закону, адже бухгалтерам не вистачало дієвих механізмів, які б змусили фірми і аудиторів розкривати факти суттєвого відхилення від стандартів.

-122-

Розділ 2. Система бухгалтерського обліку: національний аспект

Як наслідок в 1984 р. організовується Спостережна рада з розробки стандартів бухгалтерського обліку, на яку покладаються контрольні функції. З появою цієї організації Австралія вступила в фазу подвійного регулювання облікових стандартів: професійного і законодавчого.

Приєднанням до Австралійського фонду науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку Спостережної ради з розробки стандартів бухгалтерського обліку в 1989 р. ознаменувався початок фази, в рамках якої відбулися основні зміни. Новий орган почав встановлювати стандарти під контролем Ради з дев'яти осіб, що призначалися урядом.

Стандарти, сформульовані Австралійським фондом, повинні подаватись на затвердження Австралійській раді з розробки стандартів бухгалтерського обліку. Облікові стандарти, ухвалені цією організацією, отримують законодавче визнання і розповсюджуються на компанії, що діють згідно з австралійським Законом про корпорації 1991 р. Стандарти, що затверджуються Австралійською радою, вводяться у дію Австралійською комісією з цінних паперів, що прийшла на зміну Комісії по національних компаніях і, цінних паперах. Нормативні документи останньої, що стосуються адекватності або неадекватності розкриття інформації, мають силу закону. Комісія з цінних паперів Австралії може негайно притягнути до відповідальності компанії, які не виконують норми.

Нова Зеландія. Організація процесу стандартизації в Новій Зеландії зазнала з часом значних змін. В 1958-1965 pp. Товариство бухгалтерів Нової Зеландії (ТБНЗ) майже дослівно виконувало вказівки Англійського інституту і лише після 1965 р. почався розвиток новозеландських стандартів. В них ще був помітний сильний вплив зарубіжних ідей, зокрема британських та американських. Розробку обов'язкових для дотримання стандартів Товариство бухгалтерів Нової Зеландії вперше почало в 1974 р.

В жовтні 1988 р. був сформований Міністерський комітет з розслідування, який очолив Рассел Спенсер. Комітет Спенсера піддав критиці якість фінансової звітності та рівень дотримання облікових стандартів в Новій Зеландії. Комісія з цінних паперів підтримала позиції комітету та виступила за заснування Спостережної ради з розробки і затвердження стандартів бухгалтерського обліку.

В травні 1991 р. ТБНЗ, Новозеландська фондова біржа та Комісія з цінних паперів склали спільне звернення до міністра юстиції, в якому серед інших питань рекомендували створити незалежну Раду зі стандартів бухгалтерського обліку. Наприкінці 1991 р. парламенту Нової Зеландії був

-123 -

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

представлений документ щодо фінансової звітності, до якого увійшли багато запропонованих раніше вказівок. В лютому 1992 р. Товариство бухгалтерів Нової Зеландії випустило проект концептуальної основи фінансової звітності в Новій Зеландії, який включав сім розділів.

До листопада 1992 р. за розробку облікових стандартів відповідала Рада із бухгалтерських досліджень і стандартів, яка щорічно призначала функціональні комітети, які формували робочі групи спеціалістів для проведення досліджень за конкретними напрямами. В листопаді 1992 р. Спостережна рада з розробки стандартів ТБНЗ була розпущена та замінена двома новими організаціями: Радою зі стандартів фінансової звітності (РСФЗ) та Радою з облікової практики. РСФЗ відповідає за підготовку стандартів фінансової звітності, публікацію тлумачень таких стандартів, проведення науково-дослідної роботи з питань представлення фінансової звітності та консультації з іншими сторонами, які мають до неї відношення.

З введенням в 1993 р. в дію Закону про фінансову звітність та чергового Закону про компанії,^ стандартам бухгалтерського обліку була надана юридична підтримка, а бухгалтерський облік в Новій Зеландії вступив в нову епоху спільного регулювання силами бухгалтерів та держави.

Закон вимагав від емітентів цінних паперів подання фінансової звітності, яка виконана згідно з загальноприйнятою практикою бухгалтерського обліку та достовірно відображає стан справ. В результаті стандарти стали обов'язковими для всіх компаній, що проводять відкриту емісію цінних паперів, крім таких, які спеціально звільнені від цього законом чи іншими відповідними нормативними актами.

Відповідно до нової організаційної структури, яка почала діяти в Новій Зеландії в 1993 р., за формулювання та введення в дію Закону про корпорації відповідає міністр юстиції. Він призначає Регісіратора компаній, а також членів Комісії з цінних паперів та біржових операцій і Спостережну раду з розробки стандартів бухгалтерського обліку. По відношенню до Закону про корпорації міністр юстиції виконує ту ж функцію, що й генеральний прокурор Австралійського Союзу.

Закон про подання фінансової звітності 1993 р. визначає ТБНЗ звичайним джерелом стандартів. Хоча стандарти можуть пропонуватися й іншими організаціями, стандарти фінансової звітності, затверджені Спостережною радою з розробки стандартів бухгалтерського обліку, повністю забезпечені законодавчою підтримкою. Затверджені стандарти застосовуються в рамках

-124-

Розділ 2. Система бухгалтерського обліку: національний аспект

концепції більш високого рівня - концепції достовірного та добросовісного погляду. Контроль за дотриманням облікових стандартів здійснюється Регістратором компаній та Комісією з цінних паперів.

Канада. У Канаді провідною організацією нормативних положень про методи бухгалтерського обліку є Канадський інститут присяжних бухгалтерів, до якого входять члени інституту присяжних бухгалтерів десяти провінцій.

В 1975 р. був прийнятий Закон про комерційні організації Канади. В ньому отримали додаткову законодавчу підтримку положення проти невиконання облікових рекомендацій, таких як включення застереження до аудиторського висновку. Отже, в Канаді має місце організація процесу розробки та впровадження облікових стандартів, яка поєднує в собі вплив державних та професійних бухгалтерських інтересів.

В еволюції процесу стандартизації в Канаді можна виділити декілька етапів: створення Комітету з досліджень в області бухгалтерського обліку та Комітету зі стандартів аудиту у 1973 p.; заміна першого на другий в 1982 p.; реорганізація Комітету зі стандартів аудиту у Комітет з бухгалтерських стандартів у 1991 р. У жовтні 1991 р. Комітет зі стандартів аудиту був перетворений на Раду зі стандартів бухгалтерського обліку. Канадський інститут присяжних бухгалтерів, все ж таки, продовжує впливати на діяльність останнього.

Рада зі стандартів бухгалтерського обліку стала постійним комітетом Канадського інституту присяжних бухгалтерів, створеного на заміну Комітету з досліджень в галузі бухгалтерського обліку.

Наприкінці 80-х років нездатність Комітету зі стандартів аудиту ефективно вирішувати нові облікові проблеми зросла, що поставило під загрозу його життєздатність в перспективі. Відповідно в 1987 p., згідно з Законом про комерційні організації Канади, було організовано Управління зі стандартів бухгалтерського обліку, яке фінансувалось Асоціацією присяжних бухгалтерів Канади і згодом видало Концептуальну основу бухгалтерського обліку. Таким чином, Управління зі стандартів бухгалтерського обліку Канади, пропонуючи альтернативний механізм встановлення стандартів, перетворився на конкурента Комітету зі стандартів аудиту.

В жовтні 1991 р. Комітет зі стандартів аудиту був перетворений в Раду, до якої увійшли тринадцять добровільних членів з правом голосу та два посадових співробітники без права голосу.

В таблиці 2.21 проведено порівняльний аналіз встановлення облікових стандартів у Великобританії, США, Австралії, Новій Зеландії та Канаді.

-125-