11.1. Сутність та призначення основних

форм фінансової звітності

Фінансова звітність є структурним відображенням фінансового стану підприємства та операцій, які здійснювались цим підприємством. її метою є надання інформації про стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, необхідної широкому колу користувачів для прийняття ними

- 437 -

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

управлінських рішень. Вона також демонструє результати- того, як керівництво підприємства розпоряджається довіреними йому активами. Щоб задовольнити цю вимогу, фінансова звітність надає інформацію про наявні у підприємства активи, зобов'язання, власний капітал, доходи та витрати, фінансові результати, рух'грошових коштів тощо.

Бухгалтерська звітність є системою показників, що характеризують фінансовий стан підприємства на певну дату і фінансові результати його діяльності за певний період. Методологічно та організаційно вона є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку і виступає кінцевим етапом облікового циклу, що зумовлює органічну єдність показників, які в ній формуються. Разом з тим, звітність підприємства не вичерпується тільки бухгалтерською. Крім неї існують статистична, податкова, оперативна та інші види звітності.

Фінансові звіти є кінцевим вихідним продуктом системи обліку, що призначений для зацікавлених осіб. Як зазначено в Концептуальних основах США, фінансова звітність повинна забезпечити дійсних та потенційних інвесторів, кредиторів, а- також інших користувачів -корисною інформацією для прийняття ними обгрунтованих інвестиційних, кредитних та інших рішень. "Іншими користувачами" є працівники та клієнти підприємства, урядові органи та суспільство в цілому.

Як бачимо, в США "інші користувачі" відіграють роль другорядних користувачів фінансової звітності. Насамперед, це пояснюється недоліком інформації про рішення, які ними приймаються. Тобто, рішення, які приймаються -основними користувачами - інвесторами та кредиторами - є очевидними: для інвесторів вони переважно пов'язані з придбанням або продажем цінних паперів підприємства; для кредиторів - з умовами кредитування підприємства. Разом з тим цілі надання фінансових звітів для працівників та клієнтів фірми, а також суспільства не можливо чітко визначити. Така ситуація характерна і для інших країнах англо-американської системи обліку.

В європейських країнах, на відміну від США, де потреби акціонерів та інших інвесторів приймаються в якості цільової установки, особлива роль надається працівникам підприємства та державним органам. У зв'язку з цим змінюється сутність інформації, що надається. Так, наприклад, з 1977 року діє закон, відповідно до якого всі французькі фірми з числом зайнятих більше 300 чоловік повинні щорічно подавати так званий "суспільний (соціальний) баланс" радам працівників підприємства, до складу яких

-438-

входять працівники та адміністрація. Він грунтується на показниках соціальної обстановки та умовах праці. Кожний "суспільний баланс" повинен містити інформацію про: 1)найм на роботу; 2) витрати на оплату праці; 3) охорону здоров'я і техніку безпеки; 4) забезпечення умов праці;" 5) навчання кадрів; 6) виробничі зв'язки; 7) забезпечення соціальних умов. Аналогічний підхід до подання даної інформації використовують і інші європейські країни, такі як Німеччина та Скандинавські країни. У Великобританії подання звіту працівникам є добровільним, компанії самостійно вирішують розкривати дану інформацію чи ні, і в якій формі. Аналогічна ситуація спостерігається в Австралії та Новій Зеландії.

В широкому розумінні розкриття інформації означає її вивільнення. Бухгалтери використовують цей термін у більш вузькому розумінні, тобто розкриття інформації про підприємство, головним чином у річному фінансовому звіті. Розкриття інформації в самому вузькому розумінні має відношення до її надання в додаткових звітах та примітках до фінансової звітності.

В сучасній ринковій економіці додаткове розкриття інформації відіграє дуже важливу роль. Так, деякі статті балансу різними підприємствами навіть в одній країні оцінюються по-різному, наприклад, гудвіл. В таких випадках просте розкриття фактів господарського життя не дозволяє користувачу звітності сформулювати адекватне уявлення про підприємство. В той же час розкриття облікової політики підприємства в додаткових звітах з питань оцінки статей звітності забезпечує можливість отримання такого уявлення. Відповідно до МСБО фінансові звіти повинні бути ясними та зрозумілими. Вони грунтуються на обліковій політиці, яка варіює від підприємства до підприємства як всередині одніє'ґ країни, так і в різних країнах. Тому для забезпечення сприйняття даних фінансових звітів, підприємству необхідно розкривати облікову інформацію наступним чином (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Розкриття облікової інформації Перші дві групи звітів у всіх країнах регламентуються на

законодавчому рівні відповідними законами, інструкціями, методичними

^ 439 -

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

рекомендаціями, стандартами. В цих же документах зазначаються окремі вимоги щодо інформації, яка повинна бути обов'язково відображена в обліковій політиці, глибина її розкриття регулюється всередині самого підприємства. Щодо управлінських звітів, то тут все залежить від потреби внутрішніх користувачів, насамперед, управлінського персоналу. В даному рбзділі ми зупинимось детально лише на обов'язкових фінансових звітах.

Значне місце у законодавстві розвинених країн відводиться регламентації складу та змісту фінансової звітності. При цьому у законах чітко визначається диференційований перелік обов'язкових статей балансу, звіту про прибутки та збитки для малих, середніх і великих підприємств та окремо для БНК. Крім того, підприємствам надається право самостійно використовувати додаткові статті, якщо вони вважають, що це буде корисно для користувачів звітності. У діючій практиці більшості зарубіжних країн опублікування звітності підприємств стало свого роду іміджем їх ділової активності. Постійний аналіз показників цієї звітності служить основою для визначення ринкових курсів цінних паперів, для правильного вибору платоспроможності партнера. Саме правовий аспект бухгалтерської звітності у ринковій економіці зумовив' законодавчий порядок у всіх країнах публікувати звіти про фінансову діяльність підприємств, передусім баланс та звіт про прибутки та збитки. Для цього у законодавстві зарубіжних країн існують спеціальні закони публічної звітності, в яких обговорюються критерії публікації.

Ступінь розкриття інформації деякою мірою визначається компетентністю користувача фінансової звітності. Зокрема, ЗПБО США зазначають, що звітна інформація повинна бути зрозумілою тим, хто має уявлення про підприємницьку та економічну діяльність і готовий вивчати інформацію з на* южною старанністю. Ефективна передача інформації (це переміщення інформації від однієї особи до іншої) означає, що той, хто отримує інформацію, розуміє зміст повідомлення, яке йому призначене. При передачі інформації виникають проблеми розуміння слів, символів та інших носіїв фінансової інформації, що використовуються при прийнятті рішень інвесторами, кредиторами та іншими зацікавленими сторонами. Щоб зайняти належне місце в процесі прийняття рішень, інформація має заслуговувати на довіру. Часто рішення приймаються за умов відсутності адекватної інформації, оскільки її неможливо отримати вчасно, або витрати на отримання перевищують потенційну користь цієї інформації. Інколи форма та спосіб подання інформації теж впливають на рішення. Наприклад, хтось краще сприймає графічну інформацію, ніж цифри, іншим до вподоби таблична форма, для когось важливою буде детальна інформація, а хтось читає тільки висновки.

-440- .

Розділ 11, Складання основних форм фінансової звітності

Склад фінансової звітності

Фінансова звітність включає 'в себе різну кількість звітів, що регламентуються правилами чи стандартами відповідних країн.

В табл. 11.1 наведено особливості складу обов'язкової фінансової звітності підприємств окремих країн.

Таблиця 11.1. Склад обов'язкової фінансової звітності підприємств окремих країн

f 'pa'ma	Склад обов 'язкової фінансової звітності
1	2
Великобританія	Баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів (в деяких випадках) та пояснювальна записка разом із консолідованою звітністю. Англійські компанії, заповнюючи податкові декларації, переслідують іншу мету, ніж при заповненні фінансової звітності. Тому у Великобританії існують два види зовнішньої звітності: податкова та фінансова. Такий підхід є характерним для усіх країн, які належать до англо-американської моделі
Іспанія	Відповідно до вимог Закону про комерційну реформу (1989 р.) і Закону про компанії (1989 р.) річна звітність повинна містити: правила оцінки статей річної звітності; методи розрахунків; процедуру розрахунку курсів за статтями, які деноміновані в іноземній валюті; детальні відомості про власний капітал і заборгованість; результати фінансового аналізу тощо. Загальний план рахунків 1990 р. ставить суворі вимоги до надання інформації в річній звітності. Так, в ній повинні бути відомості про запропонований розподіл результатів діяльності компанії, правил оцінки, що використовуються, включаючи повний перелік категорій за кожною групою активів і пасивів; про оренду, страхування, судові процеси, основні засоби, запаси, власний капітал, податки тощо. Законодавство дозволяє малим підприємствам і компаніям, які задовольняють певні вимоги (щодо суми активів, чистого річного обороту і середньоспискової чисельності працівників) складати скорочений варіант звітності. Крім того, передбачено порівняння управлінського звіту і пропозицій про розподіл результатів діяльності. Управлінський звіт - новий документ в іспанському законодавстві, хоча він схожий на попередній комерційний звіт. Його повинні складати всі компанії, незалежно від величини і типу річної звітності. Звіт повинен достовірно відображати: зміну бізнесу і становище компанії; важливі події, які відбулися в кінці фінансового року; науково-дослідні роботи, які здійснюються компанією; придбання і реалізацію власних акцій
Італія	Річна звітність італійських компаній може включати: баланс (обов'язковий); звіт про прибутки та збитки (обов'язковий); пояснювальну записку (обов'язкова); операційний звіт (звіт про поточну діяльність) (обов'язковий); звіт внутрішніх аудиторів (обов'язковий); звіт про рух капіталу; звіт про рух грошових коштів; звіт президента компанії; доповідь ради директорів; аудиторські висновки (обов'язкові для деяких категорій компаній - фінансових, страхових, медіа-ходдингів тощо). Компанії, акції яких котируються на біржах, повинні надавати, крім кінцевого річного, і звіти за півріччя. Всі дані в італійській звітності відображаються на початок і кінець періоду. Звітність складають в лірах і екю. Малі підприємства можуть надавати: баланс; звіт про прибутки та збитки і пояснювальну записку в скороченому, порівняно із звичайним, варіанті. Бухгалтерська звітність, що складається відповідно до вимог національного законодавства, призначена майже виключно для цілей податкового контролю

-441-

^хіалтерський облік у зарубіжних країнах

1 . 2

Естонія	До річного звіту обов'язково входять баланс; звіт про прибутки та збитки; примітки до річного звіту
Китай	Всі бухгалтерські документи і фінансові звіти ведуться китайською мовою. Одночасно вони можуть оформлятися будь-якою іноземною мовою або (якщо підприємство розташовано в районі національної автономії) мовою національної меншості. Бухгалтерські документи і фінансові звіти зберігаються 15 років. Якщо використовується іноземна валюта, дані фінансових звітів повинні бути конвертовані в юані наприкінці року. Фінансовий рік починається в Китаї 1 січня і закінчується 31 грудня, протягом цього періоду облік ведеться наростаючим підсумком. Кожне підприємство формує фінансову звітність і направляє її щомісячно, щоквартально та щорічно до контролюючих відомств (насамперед, до відповідного Міністерства фінансів і податкового бюро)
Люксембург	Річна звітність включає: баланс; звіт про прибутки та збитки; примітки, а також звіт директорів та аудиторів. Звітність компаній повинна складатись у тій валюті, в якій виражений акціонерний капітал. Це може бути будь-яка вільно конвертована валюта. .Використання національної валюти, люксембурзького франка, не є обов'язковою вимогою. Однак всі встановлені законодавством Люксембургу показники (наприклад, величина компанії), як і зобов'язання з податків, обчислюють в люксембурзьких франках
Нідерланди	Річна звітність включає бухі-алтерські звіти, звіт директорів та іншу інформацію. Бухгалтерська звітність складається з балансу, звіту про прибутки та збитки, пояснювальних записок тощо. В складі пояснювальних записок багато компаній публікують звіт про рух грошових коштів, хоча його подання не є обов'язковим. 3 лютого 1996 р. великі компанії вимагають складання звіту про рух грошових коштів відповідно до МСБО 7. Крім того, до складу річної звітності можуть входити: аудиторський звіт, положення установчого договору про розподіл прибутку; прізвища власників права особового контролю, яке випливає з засновницького договору; інформація про наявність філій в країнах, де вони розташовані, інші дані. Товариства.з обмеженою відповідальністю закритого та відкритого типу складають річну звітність протягом 5 місяців та ухвалюють її протягом 6 місяців після закінчення відповідного року. Річний звіт публікується протягом 8 днів після його узгодження
Німеччина	Звітність включає не тільки основні фінансові звіти і примітки до них, але й опис компанії. її продукції, місцезнаходження, склад вищого керівництва. Обов'язковим для річного звіту є широкий текстовий розділ - "Управлінський огляд і аналіз фінансового стану та результатів діяльності". Даний розділ включає дві частини: 1) аналіз фінансового стану компанії, факторів, які на нього впливають; 2) перспективи майбутнього розвитку компанії. У Німеччині порядок складання торгового балансу регулюється "Законом про складання балансу", який наводить перелік необхідних форм та відомостей, що підлягають розкриттю^ у фінансовій звітності компаній. Допускається свобода дій щодо варіантів оцінки балансових статей. Передбачено, що більшість компаній обмежується тільки податковою звітністю, крім компаній, які зобов'язані публікувати річний фінансовий звіт. Податковий баланс включає в себе дві частини: ■=> результативну, призначену для розрахунку прибуткового корпоративного податку та податку на промисловий капітал; ■* майнову, в якій здійснюється оцінка майна за поточною (ринковою) ціною для розрахунку податку на майно. Компанії, які складають додатково річний фінансовий звіт, здійснюють перерахунок за спеціальною методикою торгового балансу в податковий

-442-

/	2
Польща	Фінансова звітність підприємства складається із балансу; звіту про прибутки та збитки (4 альтернативні форми) і додаткової інформації. Крім того, державні і приватні підприємства, за винятком малих, зобов'язані складати звіт про рух грошових коштів. Рада директорів будь-якого підприємства повинна готувати щорічний звіт про господарську діяльність підприємства
Португалія	Компанії зобов'язані надавати бухгалтерську звітність в такому складі: бухгалтерський баланс; звіт про прибутки та збитки; пояснювальну записку до річної бухгалтерської звітності. Звітність компаній, акції яких котируються на біржах, разом зі звітом керівництва, звітом про рух грошових коштів та аудиторським висновком, повинна бути доступна всім зацікавленим особам. Для малих підприємств передбачена спрощена система складання звітності. Фінансово-промислові групи та компанії, які мають залежні фірми, зобов'язані надавати консолідовану звітність
Росія	Річна звітність складається з бухгалтерського балансу; звіту про прибутки та збитки та пояснень до них, передбачених нормативними документами; аудиторського висновку, що підтверджує достовірність бухгалтерської звітності, якщо вона відповідно до федеральних законів підлягає обов'язковому аудиту, і пояснювальної записки. До пояснень до бухгалтерського балансу та звіту про прибутки та збитки належать звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни капіталу та пояснювальна записка
США	Основними формами звітності є: балансовий звіт, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, звіт про нерозподілений прибуток, звіт про акціонерний капітал. В США існують єдині звітні форми та обов'язкові для всіх бланки. Баланс і звіт про прибутки та збитки відрізняються більшою компактністю, укрупненням показників в порівнянні з українськими звітними формами, тому вони менш наочні, але, в той же час, в більшому ступені аналітичні
Франція	Щорічні бухгалтерські звіти складаються з балансового звіту, звіту про прибутки та збитки та коментарів до них. Залежно від розміру компанії документи можуть * подаватися трьома способами: скорочений варіант, основний варіант, детальний варіант
Швейцарія	Бухгалтерська звітність включає: тЗаланс, звіт про прибутки та збитки і примітки до неї. Крім того, Фонд рекомендацій з бухгалтерського обліку і звітності додає до цього списку звіт про рух фондів

Отже, як бачимо, кожна країна має свої особливості в системі звітності. Однак існує єдиний для всіх набір обов'язкових звітів - це баланс, звіт про прибутки та збитки і примітки до них. В більшості випадків регламентуються лише найсуттєвіші елементи звітів. А такі питання, як обсяг та сутність деталізації звіту, включення в нього специфічної для даної компанії інформації, розрахунки різноманітних показників, віддаються на розсуд самої фірми. Малим та середнім компаніям дозволяється складати річні звіти у спрощеному вигляді.

- 443 - .

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

Щодо форматів подання звітів, то тут практика теж неоднорідна. Наприклад, балансовий звіт в деяких країнах подається у горизонтальному форматі - Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Греція, Іспанія, Португалія тощо. В Люксембурзі, Нідерландах, Великобританії, Ірландії, Данії підприємства можуть подавати як горизонтальну, так і вертикальну форму.

Окремо також можуть бути представлені:

1. звіт про нерозподілений прибуток;

2. звіт про рух грошових коштів;

3. звіт про зміни фінансового стану підприємства або звіт про використання та джерела коштів (на даний час використовується досить рідко, замість нього складається звіт про рух грошових коштів);

4. звіт про зміни у власному капіталі.

В деяких країнах бухгалтерська звітність включає звіт про нерозподілений прибуток, в якому детально відображаються напрямки використання нерозподіленого прибутку протягом звітного періоду. Подання такого звіту," зокрема, зустрічається у фінансовій звітності американських компаній. Цей звіт є невеликим за розміром. Він показує, як розподіляється прибуток компанії, що залишився після сплати нею податку, а також суму нерозподіленого прибутку, накопичену на початок і кінець звітного періоду. Звіт про нерозподілений прибуток складається наступним чином: відображають нерозподілений прибуток на початок періоду, потім до нього додають суми, переведені з фондів, та вираховують дивіденди до виплати і суми, переведені до фондів. Сума, що отримується, і є нерозподіленим прибутком на кінець періоду. Такий, звіт може бути складений окремо або включений до звіту про прибутки та збитки як його самостійна частина. Деякі компанії надають його окремо у вигляді звіту про стан власного капіталу акціонерів. В Канаді він публікується як "Рахунок руху нерозподіленого прибутку".

Публікація звіту про нерозподілений прибуток дає можливість акціонерам оцінити стан підприємства з точки зору виплати дивідендів, так як прибуток вважається власністю акціонерів та зростає від приєднання чистого прибутку або при анулюванні резервів, нарахованих раніше з чистого прибутку.

За рахунок залишків нерозподіленого прибутку можуть покриватися збитки за результатами поточної діяльності, та, нарешті, він може бути направлений на поповнення акціонерного капіталу шляхом підвищення

-444-

Розділ 11. Складання основних форм фінансової звітності

номінальної вартості діючих акцій. Визначення нерозподіленого прибутку на кінець періоду наведено на рис. 11.2.

Рис. 11.2. Схема визначення накопиченого нерозподіленого прибутку

В звіті про рух грошових коштів систематизується інформація про надходження і витрачання грошових коштів, які мали місце в звітному періоді, в результаті господарської діяльності підприємства.

Звіт про зміни у власному капіталі складають індивідуальні, приватні підприємства і спільні приватні підприємства (товариства, партнерства, фірми, компанії, де кількість власників є відносно невеликою) чи звіт про накопичений прибуток (для корпорацій, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, де власниками є, як правило, десятки тисяч власників акцій). ,

Ці звіти в основному 'відображають зміни, що відбулися за звітний період (в сторону збільшення чи зменшення вартості засобів (капіталу), які були інвестовані власниками в дане підприємство).

Звіт про зміни фінансового стану підприємства дає змогу простежити різницю між фінансовим станом компанії у звітному та попередніх періодах. Часто цей документ називають і звітом про формування та використання фондів корпорації. По суті це звіт про рух фондів (капіталів) підприємства.

Починаючи з 70-х років XX ст., французькі компанії також починали публікувати "Звіти про фонди", назвавши його рахунком "Фінансування". Даний звіт представлений у вигляді двосторонньої таблиці, в лівій частині якої наведені напрямки використання коштів, а в правій - джерела фінансування (див. табл. 11.2). Ці дві частини мають рівні підсумки. Структура "Звіту про фонди" у Франції відрізняється тією особливістю, що вона акцентує увагу на показнику чистих мобільних засобів. Так, в ньому знаходять відображення зміни величини матеріальних та виробничих запасів, цінних паперів та готівки, яка швидко реалізується, короткострокова заборгованість. Звіт не передбачає визначення зміни власного оборотного капіталу.

-445-

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

Таблиця 11.2. Рахунок фінансування

Використання засобів

■=> Виплата дивідендів

=> Витрати з організації

підприємства

■=> Витрати, пов'язані зі збільшенням

акціонерного капіталу

■* Придбання основного капіталу

=> Капіталовкладення в незавершене

будівництво

=> Вкладення в інші необоротні активи

■=> Погашення довгострокової та

середньостроковоїзаборгованості

■=> Зміна розміру запасів

=> Зміна розміру цінностей та готівки, що швидко реалізуються

Разом

Джерела фінансування

•=> Чистий прибуток

=> Амортизація витрат з організації

підприємства

О Амортизація основного капіталу

О Надходження від реалізації основного

капіталу

=> Надходження від продажу акцій

іншим компаніям

■=> Субсидії на обладнання

■* Довгострокові та середньострокові

позики

О Зміна розміру короткострокової

заборгованості

Разом

Крім названих звітних форм, фінансова звітність зарубіжних підприємств більшості, країн включає також детальні розшифровки практично по кожному бухгалтерському рахунку, розрахунок і аналіз найважливіших економічних показників роботи підприємства, основні інвестиційні проекти, які передбачається здійснити в майбутньому звітному періоді, а також іншу важливу інформацію, яка може бути корисна користувачам фінансового звіту для всебічної об'єктивної оцінки результатів роботи підприємства в минулому і для надійного прогнозу ефективності його господарської діяльності в майбутньому.

Крім фінансових звітів, в більшості зарубіжних країн підприємства подають фінансовий огляд, складений керівництвом, з описом та поясненням основних результатів діяльності підприємства та його фінансового стану. Такий звіт може містити огляд:

■=> основних чинників, які визначають результати діяльності, в тому числі змін у середовищі, в якому діє підприємство, реакції підприємства на ці зміни та їх вплив, опис політики підприємства щодо інвестицій для збереження або збільшення певного рівня виробництва, в тому числі його дивідендної політики;

О джерел фінансування підприємства, політики щодо запозиченого капіталу та політики управління ризиками;

=> сильних сторін і ресурсів підприємства, вартість яких не відображена в балансі згідно з міжнародними стандартами.

-446-

⁴

Розділ 11. Складання основних форм фінансової звітності

В Польщі звіт керівництва складається з 3-х розділів: основні заходи, щодо здійснення капітальних вкладень в звітному році; запланована реконструкція та модернізація підприємства; основні досягнення у наукових розробках та технічному розвитку.

В Німеччині законодавчих вимог до змісту звіту керівництва компанії небагате. Він повинен розкривати достовірно й сумлінно стан справ компанії і розвиток її у звітному періоді; до даного звіту можуть включатися відомості про суттєві події, які відбулися після звітної дати: прогноз розвитку і заява про політику на майбутнє; оцінка ризиків; інформація про дослідження і розробки; характеристика існуючих підрозділів компанії; звіт про рух грошових коштів; звіт про соціальну політику тощо.

Багато підприємств подають, крім фінансових звітів, додаткові звіти, такі як економічні звіти, звіти про додану вартість, особливо в тих галузях, ⁴ де суттєвими є екологічні чинники і де працівники вважаються важливою групою користувачів. Підприємства заохочуються до подання таких додаткових звітів, якщо керівництво вважає, що вони допоможуть користувачам у прийнятті економічних рішень.

Вимоги щодо публікації звітності в різних країнах є неоднаковими.

Так, у Великобританії, Іспанії, Нідерландах публікація звітності означає, що вся фінансова звітність повинна бути зареєстрованою у спеціальному органі, - Реєстрі компаній.

У Франції, окрім реєстрації фінансової звітності, для ряду компаній передбачена їх публікація у Бюлетені. У Німеччині фінансові звіти всіх компаній повинні опубліковуватися у Комерційному Реєстрі, а великих компаній - ще і в Федеральній газеті. У Бельгії з 1991 р. річні звіти реєструються Національним Банком Бельгії, а для лістингових компаній, чиї акції котируються на біржі, скорочені форми звітів повинні бути опубліковані в газеті. В Італії проведення аудиторської експертизи і публікація її результатів вимагається лише для лістингових компаній.

Публічна фінансова звітність, що публікується зарубіжними компаніями, особливо західними, іноді представляє собою яскраво оформлені буклети, які, окрім самих форм бухгалтерських звітів, завірених аудитором, містять багато іншої інформації. Як правило, це звернення президента компанії до акціонерів, звіт ради директорів, аналіз розвитку фірми за попередні періоди, прогноз на найближчі роки, опис розміщення та розміру інвестицій, міжнародних зв'язків, інформація про соціальну політику

-447-

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

компанії з різними графіками, схемами, діаграмами, фотографіями тощо. Така інформація не регулюється, а надається виключно на розсуд компанії. Але саме вона дуже важлива для користувачів як додаткове джерело даних для прийняття рішень. Кількість такої інформації визначається протилежними тенденціями: з одного боку, це бажання менеджерів дати рекламу своєї діяльності та залучити нових інвесторів, з іншої - спроба приховати конфіденційну інформацію, яка може завдати шкоди інтересам фірми.

Цікаво...

У Великобританії звичайний бухгалтерський звіт великого акціонерного товариства містить деталізовану інформацію більше, ніж на 60 сторінках.

Для системи регламентації обліку та звітності Франції, на відміну від інших індустріально розвинутих країн, характерним є високий ступінь коректності її виконання. Надання звітів є складовою частиною широкого як внутрішньофірмового, так і зовнішнього інформаційного користування. Воно організовується відповідно до загальноприйнятих вимог, які висуваються до цього складного процесу: бухгалтерські звітні дані, як і вся обліково-аналітична інформація, повинні бути корисними з точки зору характеру діяльності фірми; забезпечення такого роду інформацією повинно бути максимально вичерпним та достатнім по відношенню до потреби в ній; інформація повинна бути якісною, а забезпечення нею - перманентним; інформація повинна бути надійною та своєчасною, сприяти подальшому розвитку промислового виробництва та зростанню прибутку фірми. При цьому, особлива увага звертається на те, щоб певна кількість циркулюючої обліково-аналітичної інформації та даних звітності залишилася б цілком секретною.

На деяких промислових фірмах Франції бухгалтерська звітність надається разом зі статистичною звітністю. Така централізація має свої переваги для управлінського апарату, але в той же час ускладнює проведення зовнішнього контролю результатів господарської діяльності. Зазвичай такого роду централізація поєднується з децентралізацією, коли всі відомості надаються по обох підрозділах.

Основні бухгалтерські звітні форми у Франції розміщуються у Загальному фінансовому звіті, що публікується фірмою, чи в Звіті про діяльність. За формою представлення вони відрізняються, але всі без виключення включають: загальну характеристику діяльності; баланс; рахунки експлуатації та прибутків і збитків; загальну таблицю фінансових

- 448 -

Розділ 11. Складання основних форм фінансової звітності

потоків; проміжне сальдо управління; дані по формуванню доданої вартості; зовнішні споживання і поставки; довгострокові ресурси і вкладення; невідчутні активи; схема розподілу основного капіталу; схема фінансування; короткостроковий аналіз чистого прибутку; оголошення дивідендів; суми податку, що припадає на одну акцію; суму в цінних паперах, що передбачена для майбутніх капіталовкладень; власний капітал в обороті; розмір облігаційних зобов'язань та інші відомості, позабалансові зобов'язання, схему участі, дані про філії і Звіт бухгалтерів-експертів-комісарів по рахунках з обов'язковим представленням висновку.

В Польщі річна бухгалтерська звітність та рішення про її затвердження винесені на загальні збори акціонерів. Порядок розподілу чистого прибутку та списання збитку, річний звіт адміністрації підприємства, а також аудиторський висновок підпадають під судову або комерційну реєстрацію. Дане правило розповсюджується на підприємства всіх форм власності.

Для державних або великих приватних польських підприємств баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, аудиторський висновок. та рішення про затвердження фінансової звітності, напрями розподілу чистого прибутку та погашення чистого збитку, винесені на збори акціонерів, розглядаються на предмет їх публікації. Малі ж приватні підприємства звільняються від публікації звітності.

У світовій практиці джерелом інформації про фінансовий стан підприємств, що діють на правах акціонерних товариств, є періодична та річна звітність, яка складається за даними фінансового обліку. Вона адресується акціонерам, податковим органам та іншим організаціям відповідно до системи регламентації обліку та звітності, прийнятої в конкретній країні.

Річні звіти починаються з відомостей, що характеризують економічний потенціал підприємства та його авторитет у діловому світі. Короткий огляд річного звіту основних показників роботи компанії за звітний період наведено на рис. 11.3.

Потім додається текст доповіді правління акціонерів, де наводиться інформація про склад правління компанії, її вищих службовців, склад акціонерів, а потім більш детальний огляд фінансового стану, виробничої та комерційної діяльності. Всі показники наводяться в динаміці (за 5-Ю років). 15¹"^1в -449-

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах

В кінці звіту наводяться основні форми бухгалтерської звітності. Одночасно з публікацією річного звіту повинен бути опублікований висновок аудитора про перевірку звітних даних.

Рис. 11.3. Основні показники діяльності компанії за звітний період

Великі банки часто вимагають від підприємств заповнення своїх стандартних звітних форм для перевірки кредитоспроможності. Очевидно, що відмова від заповнення цих форм насторожує кредитора, тому підприємства, які потребують отримання кредиту, нерідко змушені представляти банку,'фондовим біржам та іншим організаціям - зовнішнім користувачам - додаткову звітність, що не передбачена законодавством.

Джерелами даних для основних форм бухгалтерської звітності є результативні рахунки, тому форми отримали однакову назву: наприклад, рахунки фінансових результатів поточної діяльності, збитків та прибутків і рахунки балансу підприємства.

Останнім часом в багатьох країнах суттєво поглибилась диверсифікація виробництва: з'являються нові товари, ринки та галузі. Цьому сприяє, зокрема, як внутрішнє зростання компанії, їх розширення, так і зростання числа злиття та поглинань на національному та міжнародному рівнях. Диверсифікація підприємницької діяльності породила проблеми корпоративного обліку та звітності, що знайшло відображення в регулюючих документах з сегментної звітності США, Канади, Великобританії, Австралії

-450- •

Розділ 11. Складання основних форм фінансової звітності

та Нової Зеландії, а також деяких міжнародних організацій, наприклад, ООН та Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР).

Поява сегментної звітності стало реакцією на потребу в більш детальній інформації про діяльність компаній. Так, в 1976 р. ОЕСР видала Кодекс багатонаціональних компаній, який містив основні положення щодо подання сегментної звітності для національних облікових органів. Воно передбачало подавати інформацію про географічні регіони та основні види діяльності і обсяг реалізації в розрізі територій та галузей діяльності; капітальні вкладення та по можливості - за напрямами діяльності; середню чисельність зайнятих в кожному регіоні.

Пропозиції ООН, які вийшли під назвою "Міжнародний стандарт обліку та звітності транснаціональних корпорацій", також схожі з нормами ОЕСР. В США такий стандарт був виданий РСФО в грудні 1976 р. і опублікований як Положення 14 "Подання фінансової звітності за сегментами комерційного підприємства". Вимоги Канадського інституту присяжних бухгалтерів 1979 р. практично повторюють стандарти РСФО. Фірми повинні розкривати відомості, деталізовані за напрямками діяльності та географічними областями. Британські норми носять більш загальний характер і відрізняються більшою гнучкістю порівняно зі стандартами США та Канади. Першою організацією, яка вимагала розкриття міжнародними компаніями сегментної інформації, стала в 1965 р. Лондонська фондова біржа. Пізніше в 1990 р. вийшло ПСОП 25 "Подання сегментарної звітності", в якому були розширені вимоги, що висувалися законодавством та фондовою біржею. В ньому також був прийнятий 10-%-ий критерій значимості, що відповідало, американським стандартам.

Подання сегментарної звітності регулюється також МСБО 14 "Звітність за сегментами". Він так же детально, як і Стандарт фінансової звітності 14 Великобританії, підходить до необхідності розкриття відомостей за сегментами, але на відміну від останнього вимагає інформацію лише за галузями та географічними регіонами, а не за виручкою від експорту та від основних клієнтів. Він також надає керівництву значну свободу при визначенні, які галузеві та географічні сегменти є значними. Крім того, цей стандарт застосовується лише до підприємств, цінні папери яких вільно котируються на ринку, та до інших економічно значних господарюючих суб'єктів.

1 $2-192 -451-