§ 5. Складне речення

Складним називається речення, утворене з двох або кількох предикативних частин, які, маючи будову простих речень, поєднуються в єдине смислове, граматичне та інто­наційне ціле: Сад посаджено, і сонце встало, і грає далеч генієм людським (Рил.).

Складним реченням властиві такі самі ознаки, як і про­стим: вони виражають відносно завершену думку, мають граматичні центри, інтонаційно завершені. Разом з різними типами простих речень складні речення є досконалим спо­собом формулювання, вираження й повідомлення думок.

«Будівельним матеріалом» для складного речення є прості речення: На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. (У цьому реченні можна виділити дві частини, які характеризуються відносною самостійністю.) Частини склад­ного речення з'єднуються в єдине ціле за допомогою сполуч­ників, сполучних слів (відносних займенників та прислів­ників), інтонації, порядку розташування частин, змістової співвіднесеності.

Частини складного речення поєднуються сполучниковим і безсполучниковим зв'язком:

Складне речення

Сполучникове Безсполучникове

Складносурядне Складнопідрядне

У межах сполучникового зв'язку виокремлюють:

спосіб сурядності (коли частини складного речення поєднуються за допомогою сурядних сполучників як рівно­правні незалежні компоненти, які до певної міри зберігають смислову і структурну самостійність);

спосіб підрядності (коли одна частина пояснює дру­гу, доповнюючи або розкриваючи її зміст як частини складно­го речення). Синтаксично залежну частину складного речен­ня називають підрядним реченням (частиною). Ні головне речення без підрядного, ні підрядне без головного існувати не можуть. Засобом вираження зв'язку в таких конструкціях слугують підрядні сполучники і сполучні слова, які не вжи­ваються ні в складносурядному, ні в простому реченні.

При безсполучниковому зв'язку частини складного ре­чення поєднуються в єдине ціле за змістом та інтонаційно.

§ 6. Розділові знаки у складносурядних реченнях

Складносурядним називається речення, синтак­сично рівноправні предикативні частини якого поєднані в одне граматичне і смислове ціле сурядними сполучниками (єднальними: і, й, та (в значенні і); протиставними: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; розділовими: або, чи, а, чи... чи, то...то, чи то...чи то).

1. Між частинами складносурядних речень, з'єднаних єднальними, протиставними і розділовими сполучниками, ста­виться кома: Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (Панч); Нас розлучали з рідними, з життям і навіть — з мрією, Але ніщо й ніколи нас не розлучало з вірою (Б. Ол.); Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля (Іван.); То мати гукає, то мати шепоче, Мене виряджаючи в дальню дорогу (Вор.).

Кома між частинами складносурядного речення не ста­виться, якщо вони:

а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово і поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні 0; спільними для обох частин можуть бути та­кож видільні частки тільки, лише, мабуть: На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Смол.); Ма­буть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігну­лася (Гол.); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (Коц.).

Примітка. Якщо сполучники і (й), та (і) повторюються, то кома ставиться: Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола (Гонч.);

б) мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильова­них облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коц.);

в) виражені двома спонукальними або питальними речен­нями: Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олесь); Хай лягають зморшки на обличчя І все вище тисне кров моя, Юності в Вітчизни я позичу І пісень позичу в солов'я (Сос);

г) виражені двома називними або безособовими речення­ми: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.); До­щило і в повітрі віяло прохолодою (Гол.).

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням: Розвиднілось, і в повітрі по­мітно потеплішало (Гол.);

д) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Мас).

2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані спо­лучниками і (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Хвилина ще — і схід розпи­ше в сліпучі барви небосхил (Мас); Закрався вечір, одшуміла праця. Як сльози, затремтіли ліхтарі — Та діти наші ночі не бояться (Рил.).

3. Якщо друга частина складносурядного речення вира­жає наслідок або висновок з того, про що йдеться у першій, перед нею ставиться тире (інколи кома й тире): Зима леті­ла над землею, І от весна — і все в цвіту (Сос); Я вірю в диво! Прийде час, — / вільні й рівні встануть люди Й здійсняться мрії всі ураз! (Олесь).

4. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполучниками а, але, проте, все ж, однак (рідше єднальни­ми і, та), дуже поширені, або вже мають усередині розді­лові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкресли­ти їхню самостійність, то ставиться крапка з комою: Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, що повільно спускаючись вниз; і чорний Черемош спочат­ку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Гуц.).

Вправа 183. Складіть алфавітний список викладачів, які читають на вашому курсі; використайте графи «№ пор.», «Прізвище, ім'я, по батькові», «Вчений ступінь, вчене звання», «Навчальний предмет».

Вправа 184. Напишіть перелік навчальних дисциплін, які ви вивчаєте. У додатках зазначте, які дисципліни ви хотіли б вивчати додатково.

Вправа 185. Запишіть прізвища українською мовою в алфавітному порядку, згрупувавши їх за рубриками: а) письменники; б) художники; в) композитори; г) мовознавці. Продовжте ряди; поясніть правопис.

Виноградов, Тропинин, Пешковский, Балакирев, Крамской, Суриков, Глинка, Щедрин, Филин, Некрасов, Буслаев, Ивашкевич, Васнецов, Римский-Корсаков, Свиридов, Плещеев, Шостакович, Одоевский, Сергеев-Ценский, Тютчев, Бородин, Лебедев-Кумач, Перов, Кабалевский, Репин, Колмановский, Шишкин, Бунин, Кольцов.

Вправа 186. Запишіть прислівники і прислівникові сполучення окремо, разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.

I. До /останку, до/дому, що/неділі, в/гору, в/цілому, на/весні, на/бік, на/совість, на/завтра, поза/торік, за/ світла, з/далека, на/виворіт, на/втіки, од/віку, с/початку, с/просоння, у/двох, з/гори, на/швидку, по/одинці, за/молоду, до/долу, з/верху, на/вкруги, на/гора, коли/ не/коли, на/рівні, в/голос, в/бік, по/правді.

II. В/цілому, в/край, плече/в/плече, кінець/кінцем, до/ побачення, по/братньому, давним/давно, на/ходу, до/гола, на/яву, в/далечінь, вряди/годи, тяжко/важко, з/краю, по/двоє, по/четверте, на/бігу, по/товариськи, на/показ, на/добридень, до/пари, в/зимку, напів/свідомо, в/слід.

III. Всього/на/всього, без/вісті, до/пізна, де/не/де, до/купи, по/п'яте, в/середині, по/юнацьки, по/іншому, рано/пораненьку, на/силу, на/зустріч, день/у/день, о/ півдні, як/не/як, по/польськи, за/одно, у/чотирьох, зі/ споду, любо/дорого, раз/за/разом, на/показ, у/сто/крат, один/в/один, за/дня, у/розсип, в/волю, на/біс, по/людськи, час/від/часу, по/правді, на/ніщо, на/різно, після/завтра, навік/віки, зроду/віку, до/ речі.

Вправа 187. Перепишіть речення. Правильно напишіть прислівники і прислівникові сполучення. Поясніть їх правопис, звіривши за слов­ником.

1. Обстоюючи право української мови бути робочою мо­вою України, реально запроваджуючи її в діловодство й усну практику державних та інших установ на території України, необхідно пам'ятати, що наші стремління й вимоги будуть зведені на/нівець, якщо забудемо надати мовам наших на­ціональних меншостей таке ж право (Павл.). 2. На/жаль, на/сьогодні ми зіткнулися з девальвацією поняття «рідна мова» (Рус). 3. Ціна словам однакова од роду: Чи прися­гаєш на вітрах сторіч При свідкові у вірності народу, Чи другові, без свідка, віч/на/віч (Б. Ол.). 4. Мандрівка наша і в/сні йому ніколи не приснилась, Хоч Жуля Берна, звісно, він читав (Рил.). 5. О мово рідна! Золота колиско, В яких світах би не бувала я, — 3 тобою серцем і по/українськи Я вимовляю мамине ім'я (Куч.). 6. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері, за нею перші ніжні слова ласки про­мовляє, ті слова, які проказувала прамати над колискою, може, і в глибоку/глибоку минувшину віків (Шум.). 7. Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко, і мати ходить на/в/шпиньках, щоб не розбудити, обережно ставить йому біля узголів'я склянку трав'яного настою — хай вип'є на/тще серце, як прокинеться (Гонч.). 8. Святі думки, як зерна жита На світі знову оживуть, Заквітне мрія пережита, Пісні у/ слід їй попливуть (Л. Укр.). 9. П. Тичина ніжно любив рідну мову, усе робив для того, щоб рідне слово квітло, буяло ро­сяно/чисто, недоторкано (Бих.). 10. До чого ж гарно й весе­ло було в нашому городі! Ото як вийти із сіней та подиви­тись на/в/коло — геть/чисто все зелене та буйне (Довж.). 11. Знов лягли дороги в/ранці/рано, починає папороть цвісти Шал.). 12. Чужина — могила, чужина — труна, Душа на чужині, як чайка сумна, — Літає і квилить в сльозах без гнізда: На/вік його змила бурхлива вода (Олесь).

Вправа 188. Складіть або доберіть з фахової літератури речення з поданими прислівниками і співзвучними з ними словами.

Навіки — на віки, напам'ять — на пам'ять, по-нашому — по нашому, вголос — в голос, назустріч — на зустріч, по-перше — по перше, доволі — до волі, по-батьківському — по батьківському, востаннє — в останнє, угору — у гору.

Вправа 189. Перепишіть речення, правильно розставивши розді­лові знаки. Поясніть, у яких випадках кома між предикативними ча­стинами складносурядного речення не ставиться.

1. В країнах теплих, полудневих Злітає дощ із хмар ро­жевих І переймають на путі Його проміння золоті (Олесь).2. Тільки дуб стоїть у листі І калинонька в намисті (Позн.). 3. Підведу усміхнене обличчя і по квітці світла у очах (Йов.). 4. Грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого цвіту то зачервоніє круглою горошиною то засиніє синьоцвітом (Мирн.). 5. Сам вперед іди і другого за собою веди (Нар. те.). 6. Нас ворог сто разів хотів зламати Та ми лиш гартувалися в борні (Реб­ро). 7. Всім серцем любіть Україну свою І вічні ми будемо з нею (Сос). 8. Калинонька буде цвісти а ти, синку, будеш рости (Нар. те.). 9. Скільки ж то сили і скільки то муки! (Рил.). 10. Степ і вітер, степ і тиша (Пере.). 11. Та про­йдуть роки й виллються на папір сміливі бунтарські рядки і облетять вони весь світ і обезсмертять на віки вічні їх творця — великого сина України Тараса Шевченка (Чем.). 12. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростають зелене листя і молоде пагіння і тугі жолуді в'яжуться на вітах, як заперечен­ня старості і вмирання (Цюпа). 13. Чи не омана се чи не хвороблива часом уява моя викликає галюцинацію сміху? (Коц.).

Вправа 190. Випишіть з художніх творів, які ви вивчаєте, 8 склад­носурядних речень різних типів. Поясніть розділові знаки.