§ 6. Резюме

Резюме — це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні досягнення особистості, яка його складає.

Загалом якихось суворих вимог щодо розташування рекві­зитів резюме немає. Найчастіше у ньому подаються:

1) назва документа;

2) прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає резюме;

3) мета складання резюме;

4) досвід роботи;

5) освіта;

6) знання мов;

7) контактний телефон.

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спо­чатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються по­сади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається ос­віта.

Головна вимога до цього документа — вичерпність потріб­них відомостей і лаконізм викладу.

У фірмах, інституціях, агенціях, установах зазвичай здійс­нюється комп'ютерне вивчення резюме, що полягає у ви­значенні головних (стрижневих) слів: назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти. Комп'ютер «пере­глядає» резюме кожного із претендентів на вакантну поса­ду й відповідно до кількості знайдених стрижневих слів на­дає йому певний порядковий номер. Тому, щоб досягнути успіху, під час складання резюме слід дотримуватися пев­них правил.

1. Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко й дохідливо.

2. Вживайте якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.

3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.

4. Намагайтеся не вживати слів «я», «ми». Замість них починайте речення активними дієсловами: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.

5. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо це спеціально не передбачено.

6. Не вказуйте розмір заробітної платні й особисті відо­мості.

7. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру (ні в якому разі не крейдяний).

Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то, складаючи резюме, краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам'ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися об­раз автора — досвідченого, надійного, сумлінного праців­ника.

Зразок резюме:

РЕЗЮМЕ

Харченка Ігоря Володимировича

Мета: заміщення вакантної посади керівника відділу продажу

Досвід роботи: упродовж 2000—2002 років працював менеджером відділу продажу канцтоварів у фірмі «Граф».

Маю досвід: 1) співпраці з клієнтами та виробничими фірмами в Україні; 2) вивчення та аналізу попиту на канцтовари вітчизняного та закордонного виробництва; 3) роботи в автоматизованій системі обліку продажу.

у ідд4—/995 роках працював у центрі комп'ютерних інформаційних систем Верховної Ради України на поса­ді інженера-консультанта.

Брав участь у створенні електронної бази даних нор­мативних актів.

Освіта: 1995—1999 — навчання на факультеті кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Знання мов: вільно володію англійською, українською та російською мовами.

Контактний телефон: 443-20-83.

§ 7. Вживання знака м'якшення

Найуживанішим графічним знаком для позначення на письмі м'яких приголосних звуків є знак м'якшен­ня (ь). Це єдина літера українського алфавіту, що само­стійно не позначає звука. Знак м'якшення завжди вживаєть­ся після букв, що позначають приголосні звуки.

І. Знак м'якшення пишеться:

1. Після літер д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, біль, колись), та в середині слів перед літерами, що позна­чають тверді приголосні звуки (батько, донька, молоть­ба, сядьмо, спільний).

2. Для позначення м'якості приголосних у середині складу перед о: льотчик, п ятьох, сьомий, тьохкати.

3. У прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, товариський, ризький, козацький, київський.

4. Після літери н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: калинонька, серденько, тихесенький, ріднюсінький, повнісінький.

5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: неньці, неньчин (із ненька), доньчин, доньці (із донька), Юльці, Юльчин (із Юлька).

6. Після л перед літерами, що позначають м'які приголосні звуки: учительський, ковальський, сільський, їдальня.

II. Знак м'якшення не пишеться:

1. Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.

2. Після р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).

3. Між двома однаковими літерами, що позначають м'які подовжені приголосні: навчання, стаття.

4. Між двома літерами на позначення м'яких приголосних звуків — м'якість першого виникає як результат впливу наступного м'якого приголосного: майбутнє, радість, гордість, кінця.

5. Після літери н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.

6. У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять із лк, нк: матінці, матінчин (із матінка), рибалчин, рибалці (із рибалка).

Примітка. Якщо знак м'якшення вживається в початковій формі слова, то він зберігається й у всіх інших формах, а також у похідних словах незалежно від характеру наступного приголосного: різьба — різьбяр, тьма — тьмяний.