§ 13. Правопис префіксів

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфо­графічними правилами, і вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв'язати, зробити.

2. Перед глухими приголосними [к], [я], [т], [ф], [х] ви­мовляється і пишеться префікс с-: сказати, спитати, стер­піти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається сполученням приго­лосних, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, возвеличити, безсистемний, черезсідельник.

5. Префікси пре-, при-, прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає найвищий ступінь ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже (предобрий, премудро, пречудово);

б) префікс при- має значення приєднання, наближення (приписати, прилетіти, приклеїти) і частковості дії (присісти причинити); результату дії (приборкати, прив'я­зати);

в) префікс прі- вживається тільки у словах прізвище, прізвисько, прірва.

6 У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, між­районний, підходити, надрізати.

§ 14. Розділові знаки у реченнях з відокремленими обставинами

Відокремлені обставини можуть бути виражені одинич­ними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також іменниками з прийменниками. Вони бувають поши­реними й непоширеними.

1. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами та дієприслівниками.

Комами відокремлюються:

а) обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, незалежно від їх місця в реченні: Жовте листя, тремтя­чи і коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Грін.); Заплющивши очі, він піддався сумові, що коли­сав душу (Підм.).

Примітки:

1. Два чи більше дієприслівникових звороти, з'єдна­них між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяються комою: Хустину кинувши на плечі, Надівши плаття весняне, Берізка вибігла надвечір І жде чи вітру, чи мене (Буд.); Він несподівано з'являвся в степу на шляху, чи вийшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кре­мезний... (Підм.).

2. Якщо дієприслівникові звороти з'єднані між собою неповторю­ваними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться: Він устав разом із сонцем, довго кашляв, сидячи в солом'яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащ-палаткою (Тют.).

3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокремлюється комою: Він наближався й, кинувши гострий по­гляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок... (Шідм.);

б) обставини, виражені одиничними дієприслівниками: Що­хвилі творим ми нове, Йдучи, співаючи і мислячи (Бич).

Примітка. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії, своїм значенням близький до прислівника і стоїть після дієслова-при-^сУДка, то він не відокремлюється: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди говорити стоячи і кашкета скидати (Зар.).

Не відокремлюються:

а) обставини, виражені дієприслівниковими зворотами фразеологічного типу: Працювати не покладаючи ру_к. Сидіти склавши руки; Бігти не чуючи ніг; Говорити не переводячи духу;

б) обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, на початку яких стоїть підсилювальна частка і(й): Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге;

в) дієприслівникові звороти, за змістом тісно пов'язані з дієсловом-присудком: Вона читала лежачи на піску;

г) дієприслівникові звороти, однорідні з іншими невід-окремленими членами речення: Оксана стояла непоруш­но й не зводячи з Андрія очей;

д) дієприслівникові звороти, утворені дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Це книга, прочитавши яку одержиш насолоду.

II. Відокремлені обставини, виражені сполученням імен­ників з прийменниками.

1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривала­ся пісня (Гонч.).

2. Обставини, виражені іменниками з прийменниками у зв'язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюва­тися. Відокремлення залежить від того, наскільки зворот поширений, близький за змістом до основної частини ре­чення, від його стилістичної функції, а також наміру авто­ра: Усі мовні органи, залежно від їх участі у процесі мовлення, поділяються на активні й пасивні; Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції й ступенем підняття язика (3 підр.); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Гонч.); Всупереч тим віщуванням проходили грози (Рил.).