Молитва до мови

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духу виродження, злого духу скверноти, злого духу ганьби. І висвячувала душу козацького роду спа­сенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духов­ності й Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогнен­на така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоро­в'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо «Споконвіку було Слово. І Сло­во було у Бога. І Слово було Бог» (К. Мотрин).

Вправа 6. Перепишіть слова, ставлячи наголоси. Звірте зі «Слов­ником наголосів».

Користуватися, доповісти, обійняла, одягну — одягнеш, беремо, живемо, розповісти, прийняли, була, взяли, кажу — кажеш, допоможу — допоможеш, пили.

Вправа 7. Прочитайте подані тексти, доберіть до них заголовки і визначте їх тему.

І. Людина створила культуру, а культура — людину. Лю­дина реалізується в культурі думки, культурі праці й куль­турі мови. Культура — це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звича­ях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резер­вуар інформації про світ, насамперед про свій народ. По­віривши в те, що всі мови в нашому спільному домі «актив­но розвиваються», ми довго не помічали, що цей розвиток, започаткований першим радянським десятиріччям, у ЗО— 70-ті роки був спершу загальмований, а потім повернутий у зворотному напрямку. Треба виправляти становище: повер­нути всім мовам їх природний престиж і справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно виховувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки ^суспільно корисної праці.

Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в да­ні духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, пере­класти його з української мови російською і навпаки чо­мусь перестали сприйматись як пляма на службовому мун­дирі (В. Русанівський).

II. Культура мовлення — це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про сту­пінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотри­мування загальноприйнятих літературних норм у користуван­ні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксични­ми і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовлен­нєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різно­манітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мов­лення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літера­туру, звертаючи увагу на вживання окремих слів, на особли­во вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудову­вати сказане, шукати найкращі і найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї зро­зуміле, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мов­лення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими сло­вами. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і як­найточніше передає думки або малює образи і легко сприй­мається, зрозуміле.

Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й виявлення поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який ство­рив цю мову (3 журналу).

Вправа 8. Поясніть значення поданих прислів'їв і приказок.

Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Що маєш казати — наперед обміркуй.

Краще недоговорити, ніж переговорити.

Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.

Умієш говорити — вмій слухати. Краще мовчати, ніж брехати.

Вправа 9. Визначте, до яких функціональних стилів належать подані тексти. Назвіть основні ознаки офіційно-ділового стилю.

I. Найважливішою в кожній мові є загальновживана лекси­ка. Вона охоплює слова, якими користуються всі, хто воло­діє певною мовою. Ці слова пов'язані з повсякденним жит­тям, означають життєво необхідні поняття, а тому зрозумілі кожному. Це назви речей, рослин, тварин, явищ природи і суспільного життя, ознак, кількостей, якостей тощо.

Загальновживана лексика здебільшого стилістично ней­тральна, емоційно не забарвлена, бо її елементи (слова), називаючи предмети, ознаки, явища, звичайно не містять їх оцінки. Тому загальновживана лексика властива всім стилям літературної мови у їх писемній і усній формах. Нерідко цю лексику називають міжстильовою (3 підручника).

II. Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, пополовіли, а десь за тиждень взялися бронзою. І завирувало, заграло жовтогаряче море навкруги. Білогір'я хлюпало зо­лотими бурунами колосків у сади і городи.

Пахощі зрілого хліба особливо були відчутні вечорами, коли спадала спека і настояне на колосках повітря розтіка­лося селом, а гарячий вітер з рідного поля ніби сповіщав хліборобам: пора косити (/. Цюпа).

III. Телеграма

Київ-53

вул. Пирогова, 9

Національний педагогічний університет

імені Михайла Драгоманова

Проректорові з наукової роботи

Просимо відрядити для участі конференції 1—4 квітня

студента філологічного факультету Бойко

Запрошення відправлено поштою

Оргкомітет

Проректор Власенко

м. Ніжин

вул. Кропив'янського, 2

Ніжинський педагогічний університет

імені Миколи Гоголя

IV. Відповідно до рішення Міжгалузевої акредитаційної комісії від 18 червня 1993 р. протокол № 5 і колегії Міністерства освіти України від 23 червня 1993 р. № 13/2 про наслідки акредитації Університет (правонаступник Українського державного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова) віднесений до вищих закладів освіти IV (четвер­того) рівня акредитації (сертифікат ДАК-СД — IV № 110261, виданий 15.07.97) і має право готувати фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: магістр, спеціаліст, ба­калавр (ліцензія ДАК ВПД-ІУ № 118198) (Зі Статуту).

V. У книгарні

— Добридень!

— Добридень!

— Скажіть, будь ласка, чи є у Вас у продажу роман Олеся Гончара «Собор»?

—Це відділ технічної літератури. А трохи далі розташо­ваний відділ художньої літератури, енциклопедій та слов­ників. Спитайте, будь ласка, там.

— А які книжки продаються у Вашому відділі?

— Різні. Тут і спеціальні наукові праці, і довідники, і різно­манітні посібники та підручники для шкіл, технікумів та вищих навчальних закладів.

— А чи отримали Ви вже «Український правопис»?

— Так, отримали. На нього великий попит.

VI. До Володимира Гнатюка

16 січня 1910 р. Чернігів

Дорогий пане Володимире!

І в Новому, як і в старому, році обіймаю Вас сердечно і так само сердечно бажаю найкращого здоров'я та доброго настрою. Прошу переказати також мої щирі бажання усього найліпшого і пані Вашій та діточкам.

Спасибі Вам за лист та картку, вони зробили мені прав­диву приємність. Дякую і за обидва збірники: це такий ба­гатий, цікавий матеріал, особливо для нашого брата-белетриста. Я дуже ціную такі книжки; змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи, в те чисте і свіже джерело народної творчості, та покріпляю тим свої сили...

Ваш М. Коцюбинський