Запитання і завдання для самоконтролю

1.Що таке доповідна записка?

2. Які типи доповідних записок розрізняють?

3.Що таке пояснювальна записка?

4. Які реквізити доповідної й пояснювальної записок?

5. Які приголосні і як змінюються при творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-, -ств-?

6. Які суфікси з'являються у новоутворених словах?

7. Які звуки перед суфіксами -ськ-, -ств- не змінюються?

8. Які приголосні звуки та за якої умови змінюються при творенні ступеневих форм прикметників і прислівників? Як вони позна­чаються на письмі?

9. Які зміни відбуваються при творенні відприкметникових імен­ників за допомогою суфікса -ин-?

10.Які члени речення бувають уточнювальними?

11. Коли при уточнювальних означеннях і прикладках ставиться кома а коли — тире?

12. Які розділові знаки ставляться при уточнювальних обставинах?

13. Запишіть тексти під диктовку. Визначте, в яких словах відбули­ся фонетичні зміни при словотворенні, та поясніть розділові зна­ки при уточнювальних членах речення.

I. Соняшник — сонях — солноворот. Яке гарне ім'я у нього! У ньому є «сонечко» в усіх європейських мовах: одні кажуть «сонячна квітка», другі «повернутий до сонця», треті «той, що дивиться на сонце». Росіяни кажуть подсолнух, білоруси — воротисонце, українці — соняшник, а це — сонях, солноворот.

Ім'я у нього й справді сонячне, а до того ж — прозоре, зрозуміле кожному.

Іспанці привезли соняшник у Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році його посіяли в Мадридському ботанічному саду серед інших квітів і милу­валися ним. Його дарували вельможам і світським дамам, ставили у дорогоцінні вази, прикрашали ним сади й палаци.

Навчаючись у Голландії корабельної справи, цар Петро І побачив соняшник. Він надіслав його до Петербурга, нака­завши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «заморська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім і на селянські квітники та городи.

У 1841 році долю соняшника було вирішено. А сталося це так. Селянин-кріпак із села Олексіївка Воронезької об­ласті на прізвище Бокарев посіяв соняшники на своєму го­роді, а восени з насіння спробував збити олію на ручній олійниці. До цього олію робили з конопляного насіння. Олія з соняшника виявилася дуже смачною, сподобалася всім, хто її у Бокаревих куштував. Цей день у житті соняшника можна вважати переломним: із квітки-забавки він став со­лідною олійною рослиною (З підручника).

II. Батькові джерела

Стоїть батькова хата над яром, на високому підсипку між рясним клечанням саду і світить звідти на вулицю білими латками стін. Від хати, старої, кособокої, стіни повгиналися під вагою рудої од моху стріхи: не видно струмка в яру і жовтих купин з осокою не видно. Але як перейти вулицю й минути розлогі черешні діда Степана, — його обійстя на­впроти, — гостро блисне кривизна ручаю внизу, ніби серп, зронений кимось у зарості жалкої кропиви. Де-не-де поміж отими купинами розкидані блакитні люстерка — то надсилу дихають до неба замулені джерела. Віддавна, ще од війни, б'ється їхня знервована нетерплячість жити, а люди минають байдуже. Ніколи, мабуть, людям.

І щоразу, як приїжджаю вряди-годи до брата на коротку гостину, гіркий щем закрадається в серце, болять мені ті джерела. Тож кожного досвітку, тільки-но благословиться на день, іду за хату й дивлюся на яр із серпом ручаю, що жебонить тихцем, бо не хоче чомусь висохнути. Сягаю погля­дом далі, за росяні видолинки, — немовби дитинство шукаю. Там воно, коло тих очей землі, початкувалося і тут, побіля хати, з батькових долонь спиналося у світ, повний незнаної зваби (О. Гижа).