§ 24. Особливості відмінювання іменників II відміни

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням (день, обрій, дім) та із закінченням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду із закінченнями -о, -є (озеро, небо, море, поле) та -а (орфогр. -я) (щастя, життя, міжгір'я), крім тих, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -єн- (еляти, курчати, імені).

При відмінюванні іменників II відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.

У родовому відмінку іменники чоловічого роду залежно від їх лексичного значення мають закінчення -а (-я) та -ц (-ю).

Закінчення -а (-я)

Закінчення -у (-ю)

мають іменники, які озна­чають: назви істот, осіб: учите­ля, товариша, вола, Діда Мороз а; назви предметів: ножа, глобуса, зошита; назви тварин і дерев: вед­медя, вовка, клена; назви мір довжини, площі, ваги, об'єму, часових про­міжків: метра, гектара, кілограма, кілометра, тижня, місяця (але року, віку); іменники з термінологіч­ним значенням: квадрата, атома, ромба, відмінка, числівника, підмета; власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова; гідроніми з наголошеним закінченням: Дніпра, Дін­ця, Дністра (але Нілу, Єнісею); назви місяців, днів тижня: жовтня, понеділка, вів­торка, четверга; зменшені форми: садка, ліска, ярка.

мають іменники, які озна­чають: назви збірних понять: колек­тиву, люду, ансамблю; назви маси, речовини: чаю, бензину (але хліба, вівса); назви установ, закладів, орга­нізацій: інституту, клубу, театру, комісаріату; назви будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, ко­ридору (з наголосом на закін­ченні -а (-я): млина, гаража, куреня, а також у назвах архі­тектурних деталей: карниза); назви явищ природи: дощу, вітру, туману, граду; назви держав і територій: Кав­казу, Донбасу, Китаю, Ка­захстану; назви абстрактних понять, ста­нів, процесів, суспільних і на­укових течій: руху, мітингу, польоту, бігу; назви відчуттів: болю, жалю, страху; назви просторових понять: лу­гу, майдану (але горба, ху­тора); назви ігор, танців: футболу, хокею, вальсу (але гопака, козачка); терміни іншомовного похо­дження: синтезу, імпульсу, сюжету.

Деякі іменники мають паралельні закінчення -а (-я) чи -у (-ю) залежно від: а) значення: каменя (одиничне) — каменю (збірне); листопада (місяця) — листопаду (пори опадання листя); блока (частини споруди) — блоку (об'єд­нання держав); б) наголосу: моста — мосту; стола — столу; полка — полку.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають живих істот, мають закін­чення -ові, -еві (-єві) та -у (-ю): Петрові, начальни­кові, журавлеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, доб­родію, немовлятку. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід вживати із закінченнями -ові, -еві (-єві), а наступний — з -у (-ю): директорові Кравчуку Андрію Петровичу, де­канові Голубенку (закінчення -ові, -еві (-єві) переважа­ють у назвах істот, -у (-ю) — у назвах неістот).

У знахідному відмінку однини іменники, що називають конкретні предмети, мають паралельні форми: купив плащ і плаща; знайшов олівець і олівця.

В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом, -ем (-єм) (майданом, болем) вживаються закінчення -ям: знанням, обличчям та -им, яке мають прізвища на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Гаршиним (але: Дар-віном, Чапліном).