62. АналІз кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість – це результат важкого фін стану підприємства через брак коштів, затримку платежів, різними організаціями і особами. КЗ відображена у ІІІ розділі балансі і включає заборгованість за коротко і довгостроковими кредитами і позиками, що непогашені в строк, заборгованість за статтями, об”єднаними під назвою “Розрахунки з кредиторами “ та інші короткострок пасиви. Аналіз КЗ включає: вивчення даних балансу про рівень збільш або зменш заборгов за звітний період, виявлення недопустимої заборгованості і з”ясування причин її утворення, встановлення строків задавнення позиву за даними пояснювальної записки до балансу, або відомостей про період виникнення кожної суми заборгованості. За характером утворення виділяють допустиму(виправдану) – що утворилась згідно діючих форм розрахунків і строк оплатия кої ще не наступив, і недопуститму (невиправдану) – прострочена заборгов постачальникам, бюджету за податок на прибуток та інші платежі, позики не погашені своєчасно, аванси покупців, у розрахунок майбутн відвантажень, які не отоварені протягом 3 днів і не враховані у склад іншої КЗ. Її аналізують за причинами і строками утворення. Коефіцієнт оборотності кредиторської задоргованості: Коб.к=Гз/Кс; Гз - грошові засоби, Кс – середня за звітний період кредиторська заборгованість. Цей коефіц показує зільш або зменш-я комерційного кред〸ту, який надається підприємству. Збільшення коефіцієнта показує зб швидкості оплати заборгованості, зменшення його показує збільшення купівлі в кредит. Середній строк оборотності і кредиторської заборгованості: Ок=360/Коб.к; Коб.к - Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Показник відображає середній строк повернення боргів підприємства (за вирахуванням зобов”язань перед банком).

63. Балансовий спосІб і його мІсце в економІчному аналІзІ.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства.Балансовий метод являє собою один з методів ЕА і набув поширення як науковий у бух обліку. Його використ грунтується на обмеженості, кінцевості матер ресурсів і жорстких взаємозв”язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають. Одним з його різновидів є сальдовий метод, який використ там, де прямий розрахунок впливу б.я фактору є технічно складним. За цим методом можна визначити величину останнього фактору, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших факторів і загальна зміна сумарного показника. Недоліком його є те, що б.я. прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії підрахунку.

64. Аналіз ліквідності балансу підприємства.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов’язань. Від ліквідності балансу відрізняється ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетво-рення їх у грошові кошти. Чим менший час, необхідний для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу здійснюється шляхом порівняння засобів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені в порядку зменшення ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, що згруповані за термінам їх погашення і розташовані в порядку зростання термінів. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп по активу і пасиву.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і активів, які швидко реалізуються, з найбільш негативними зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність.

Зіставлення активів, що реалізуються, з довгостроковими і середньостроковими пасивами дозволяє виявити ліквідність, що може виникнути в майбутньому. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність або неплатоспроможність найближчим часом.

Майбутня ліквідність є прогнозом платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів. Оскільки у відповідних групах активу і пасиву представлена лише частина цих надходжень і платежів, то прогноз платоспроможності є приблизним. Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, чи покриваються зобов’язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких в грошові кошти з певною часткою точності рівний терміну погашення зобов’язань.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву балансу ліквідності (терміни до 3-х місяців) відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву (терміни від 3-х до 6-ти місяців) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекій перспективі.

Порівняння підсумків по активу і пасиву третьої і четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно недалекому майбутньому. Аналіз ліквідності балансу дає досить повне уявлення про фінансовий стан підприємства з точки зору можливостей своєчасного здійснення ним розрахунків.

65.Значення, завдання та джерела інформації собівартості продукції.

Важливим показником, характеризуючим роботу промислових підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширенного відтворення, фінансовий стан господарських суб’єктів. Аналіз собівартості продукції, робіт та послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції зміни данного показника, виконання плану по його рівню,виявити вплив факторів на його збільшення і на цій основі дати оцінку роботи підриємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції.

Об’єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники: 1)повна собівартість товарної продукції в цілому та по елемнтам затрат; 2)затрати на 1 гривню товарної продукції; 3)собівартість порівнянної товарної продукції; 4) собівартість окремих видів продукції; 5)окремі елементи та статті витрат. Аналізуючи собівартість продукції розв’язують такі основні задачі: 1)оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також по окремих видах прдукції; 2)вивчення причин відхилення фактичних затрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами та групами продукції; 3)пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.

Джерела інформації: дані звіту по собівартості продукції,звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.

66. Аналіз витрат на одну гривню продукції. Розрахунок впливу факторів.

Витрати на одну гривню товарної продукції визначаються шляхом співвідношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до вартості продукції в оптових цінах підприємства.

Витрати на одну гривню товарної продукції-цей показують прямий зв’язок між собівартістю і прибутком. На нього впливають як зовнішні так і внутрішні фактори. Вплив факторів першого рівня на зміну витрат на 1 гривну товарної продукції розраховується способом ланцюгових підстановок : Товарна продукція: 1) по плану ∑(VBП_іпл*Ц_іпл); 2)фактично при плановій структурі і планових цінах ∑( VBП_іф* Ц_іпл)ΔТП_стр; 3) фактично по цінам плана ∑( VBП_іф* Ц_іпл);4)фактично по фактичним цінам ∑( VBП_іф* Ц_іф). На величину змін витрат на одну гривню товарної продукції впливають фактори:1) Зміна обсягу виготовленної продукції;2) Зміна структури асортименту продукції;3) Зміна рівня витрат (в планових цінах);4) Зміна ресурсомісткосгі продукції;5) Зміна ціни на спожиті матеріали, тарифів на перевезення; 6) Зміна суми витрат на спожиті ресурси; 7) Зміна ціни на продукцію; 8) Зміна якості продукції; 9) Зміна цін лід впливом інфляції; 10) Зміна ринків збуту.