34. Інформаційна база е.А. Класифікація видів інф-ція

Інформація - це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та ін. символів. В економіці інф-ція відображає процеси та явища госп-кої дія-ті людей, закономірності ф-ціонування ринку і його складових тощо.Необхідно з`ясувати основні вимоги, які ставляться до інформації. Варто наголосити, що тільки завдяки комп`ютеризації вир-ва забезпечуються оперативність і доступність інф-ції. Комп`ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підп-ві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітичної інф-ції, плідно і своєчасно використовувати її в управлінні вир-вом. Далі слід визначити джерела інф-ції, що використ-ся під час аналізу. Основними джерелами є: 1) планово-нормативна інф-ція (матеріали бізнес-планів, норми витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо); 2) дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку й звітності; 3) внутрішня позаоблікова інф-ція (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), протоколи виробничих нарад, доповідні записки тощо); 4) зовнішня інф-ція (звітні дані споріднених підп-в і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкетних обстежень); 5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екскурсії, хроннометраж робочого дня, опитування працівників підп-ва). Більша частина інф-ції, що використовується в аналізі, має форму показників. Причому глибина аналізу та обгрунтованість висновків і заходів за його результатами значною мірою залежать від добору показників, які у своїй сукупності формують цілі системи. Показники можуть давати кількісні та якісні характеристики різних аспектів госп-кої дія-ті підп-ва або окремих економічних явищ і процесів.

підпри­ємства більші за грошові надходження від реалізації, то воно за­знає збитків.

35 Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції.

Основними джерелами резервів зниження собів-ті промислової продукції (Р¯С) є: збільшення обсягу її вир-ва (Р­VВП); скорочення витрат на її вир-во (Р¯З) за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, топлива, обладнання, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і т.д. Величина резервів може бути визначена за формулою: Р¯С = Cм - Сф = (Зф - Р¯З + ДВ) / (VВПф + Р­VВП) - Зф/VВПф, де Cм,Сф - відповідно можливий та фактичний рівень собів-ті виробу; ДВ - додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції. Резерви збільшення вир-ва продукції виявляються у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу вир-ва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів. Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (впровадження нової більш прогресивної техніки і технології вир-ва, покращення організації праці та ін.), які будуть сприяти економії зарплати, сировини, матеріалів, енергії і т.д. Економію витрат з оплати праці (Р¯ЗП) у результаті впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати шляхом множення різниці між працемісткістю виробів до впровадження (УТЕо) і після впровадження (УТЕ1) відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці (ОП) та на кількість планованих до випуску виробів (VВПпл): Р¯ЗП=(УТЕ1-УТЕо)ОПпл*VВПпл. Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, що включаються у собів-ті продукції (відрах-ня у фонд оціального захисту населення, фонд зайнятості, на утримання дитячих дошкільних закладів та ін.) Резерв зниження матеріальних затрат (Р¯МЗ) на вир-во запланованого випуску продукції за рахунок впровадження нових технологій та ін. оргтехзаходів можна визначити наступним чином: Р¯МЗ=(УВ1-УВо)VВПпл*Цпл, де УВо,УВ1 - витрати матеріалів на одиницю продукції відповідно до та після впровадження організаційно-технічних заходів; Цпл - планові ціни на матеріали. Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, консервації, передачі у довгострокову оренду і списання непотрібних, зайвих, тих, що не використовуються будівель, машин, обладнання (Р¯ОПФ) визначається множенням початкової їх вартості на норму амортизації (НА): Р¯А = å (Р¯ОПФі*НАі). Резерви економії накладних витрат виявляються на основі їх факторного аналізу по кожній статті витрат за рахунок прийнятного скорочення апарату керівництва, економного використання коштів на відрядження, поштово-телеграфні та канцелярські витрати, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплти простоїв та ін. Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення вир-ва продукції визначаються окремо по кожному його виду. Це в основному зарплата за додатковий випуск продукції, витрати сировини, матеріалів, енергії та ін. змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу вир-ва продукції. Для визначення їх величини необхідно резерв збільшення випуску продукції і-того виду помножити на фактичний рівень питомих змінних витрат: Дз=Р­VВПі* bфі.

36. Особливості використання прийому по=ня в економічних дослідженнях.

Якісну оцінку предметів та явищ можна дати за допомогою по=ня. По=ня – це метод, за допомогою якого предмет (явище) , що вивчається, хар-ся ч/з співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами)ю По=ня проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, ціни тощо. У пректиці ЕкА використовують різні види по=нь: 1) по=ня з поточними і перспективними планами; 2) з фактичними показниками за минулий період; 3) з пок-ми споріднених під-ств, з найвищими пок-ми в галузі; 4) із середніми пок-ми, з пок-ми під-ств інших країн тощо. По=ня може проводитися по абсолютних, відносних та середніх велчинах. Важливе значення має вибір об’єкта для по=ня. По=ня може дати “+” рез-ти, якщо по=тя предмети, які можна зіставити. Тому, порівнюваність – одна з суттєвих проблем ЕкА. Щоб показники були порівнюваними застосовують такі прийоми: нейтралізація цінового фактора – перерахунок пок-ків в однакову оцінку; нейтралізація можливих кількісних відмінностей – різні обсяги вир-ва, нейтралізація відмінностей в стр-рі, використання однакових перодів часу, розрахунок пок-ків за єдиною методикою.