27. Оцінка витрат на пряму заробітну плату (зп).

Аналіз використаних коштів на оплату праці проводиться способом зіставлення фактичної нарахованої ЗП наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по під-ву (за категоріями і групами персоналу, також цехами, дільницями, бригадами). При аналізі вирішують такі завдання: визначається. абсолютна економмія чи перевитрата фонду оплати праці; дається оцінка використання кошторису з оплати праці; виявл. фактори та визнач. розмір їх впливу на економію чи перевитр фонду з оплати праці; обгрунт. зміни коштів на опл. пр.; пропон заходи для ліквідації причин перевитрат на оплату праці. Визначають не тільки абсол., а ще й відносну ек-мію (перевитрату). Ця вел. розрах як різниця між фактично нарах ЗП і кошторисом (плановим фондом), скоригованим на фактичний темп росту обсягу вир-ва прод-ї і продуктивності праці. Відхилення величини фактично нарахов ЗП від планового рівня в цілому по під-ву і за категоріями пра­цівників залежить від зміни чисельн. персоналу та сер ЗП. При цьому розмір впливу зміни чисельн. перс. визна­ч. множ. величини різниці між факт та плано­вою чисельн на тарифну ставку або сер планову ЗП одного прац., а розміру впливу зміни ЗП — множенням величин різниці між факт. та план. сер ЗП одного працюючого на їх фактич чисельн. Аналіз обсягу фонду оплати праці проводять в порівнянні з темпами росту прод. праці: темпи зростання продукт. праці співвідносять з темпами росту ЗП. Відхил. витрат на ЗП в с/в одиниці прод. залежить від працеміст. виготовл прод і сер-годинної ЗП; розрах. шляхом множ різниці між факт. і план. працемісткістю на планову сер-годинну ЗП, або — множ різниці між факт і план сер-год оплатою на факт працеміст. В процесі аналізу впливу факторів на величину ЗП перевіряють прогресивність та обгрунтов. норм часу і розцінок, виявляють напрямки їх змін. Закінчується аналіз ЗП підрахув резервів зни­ж. с/в прод. за рах-к скороч непродуктивних виплат.

28. Особливості аналізу непрямих витрат у собівартості продукції.

Непрямі витрати – це витрати пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і як правило непропорційно до змін обсягів виробництва. До них відносятся: загальновиробничі витрати (вони зараховуются у собівартість); адміністративні, збутові, фінансові (зараховуются до витрат періодів); та ін. Непрямі витрати виробництва попередньо групуются в кошторис по кожній статті. Вони утворюють комплексні статті витрат, які після розподілення за певною ознакою включаются в собівартість виробів пропорційно. Аналіз зміни кожного виду витрат надає можливість визначити відхилення від кошторису, причини відхилення, непродуктивні витрати та ін.

29. Метод економічного аналізу.

Метод економічного аналізу - сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності, економічного обгрунтування управлін­ських рішень. Воснову методу економічного аналізу покладено діалектичний метод, який є предметом дослідження філософії та єдиним способом наукового дослідження, отримання правдивих економічних знань

Метод економічного аналізу базується на дедукції та індукції. Дедукція - це розклад (аналіз) загального на частки, індукція – узагальнення (синтез) часток у загальне. Аналіз і синтез завжди знаходяться в діалектичній єдності, доповнюють одне одного. Для методу економічного аналізу характерні такі особливості: використання системи взаємопов’язаних показників при вивченні господарських явищ і процесів; установлення причинно-наслідкових змін та залежності, які зумовлюють вплив головних факторів на досліджувані показники; встановлення й вимір взаємозв’язку та взаємозалежності показників, які визначаються об’єктивними умовами виробництва та обігу товарів.

Розглянуті особливості методу економічного аналізу розкриваються через сукупність технічних прийомів, які використовуються для проведення аналітичних розрахунків по різних напрямах діяльності підприємств, економічних явищ і процесів. До них належать: аналітичні групування, обчислення середніх та відносних величин, динамічні ряди, порівняння, елімінування, графічні прийоми, теорія ігор, матпро, кореляційні прийоми та багато ін.