- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Безособові речення в різних стилях.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
19. Багатозначність і омонімія.
Багатозначність – це наявність в одного слова двох або більше значень. Має великі стиліст можливості, проте неоднаково використовується у різних стилях. Найбільший вияв полісемії знаходять у худ і публіцист стилях. В контексті офіційно-ділового стилю використовується лише одне бачення полісемічного слова, як правило пряме, також в цих стилях вживається багато термінів, що виникли шляхом метафоризації слів загальнонародної мови, однак ці метафори стерті і не використовуються, як засіб впровадження образності. (запровадити механізм який сприяв б припливу коштів). Більше полісемія використовується в публіцистичному та художньому стилях. Багатозначне слово тут може виконувати стиліст ф-ю не тільки залежно від ін слів, а й з огляду на волю автора (крила метелика – крила за плечима – на крилах мрій). Багатозначність використовується у такому плані: в одному контексті зводяться вільне і фразеологічне значення, або поєднуються два фразеологічні значення (На організації таких кооперативів Михайло набив собі руку і кишеню).
Омоніми – слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні значення: боронити – захищати і боронити – перешкоджати. Бувають повні і неповні омоніми (ті, що збігаються тільки в окремих грам формах) – вік, жаль, слід, шкода (іменники) і вік, жаль, слід, шкода (прислівники).
Омоформи – слова, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: віз (ім) і віз (дієслово), долі (присл) і долі (ім).
Омофони – збігаються в звучанні, але мають різне значення і написання. В укр мові їх дуже мало: Роман і роман.
Омографи – різні за знач та вимовою слова, що мають однакове написання: води – води, обід – обід.
Основна стиліст ф-я омонімів – досягнення жартівливого або іронічного ефекту. Омоніми вводяться в текст для виявлення дотепності, для пародійного спрямування тексту, його стиліст витонченості. Омоніми є основою для створ каламбурів, а каламбурна манера вислову хар-на для худ-ї літ-ри.
20. Стилістичне використання категорії числа.
Для офіційно-ділового стилю характерна нормативність морфологічних засобів. Тут широко використовуються іменники, вживані лише в однині (прогрес, поліпшення, скасування), або лише в множині (кадри, ресурси). Іменники, які позначають однорідну за складом речовину не піддаються лічбі, і вживаються, як правило, тільки в однині в худ. стилі (олія, сіль, жир). У науковому ж стилі вони дають форму множини (солями мікроелементів). У науковому стилі популярні іменники на –ство-, -ння-, -ість- (селянство). Використовується множина і для позначення суспільного стану, професії (піти в агрономи, вступати на художників). Для художніх творів характерне вживання множини для позначення масовості (стоять сухі кукурудзи). У критичних та наукових статтях вживається, так звана авторська форма множини. Проте надмірне послуговування займенником «ми» може створити ефект нав’язливості (ми провели дослідження, ми проаналізували). Пошанна множина позначається формами другої особи займенників та дієслів (Чого Ви увесь час крились від мене). Прикметники і дієприкметник у таких випадках стоять у формі однини (Що, Ви, Лідіє Степанівно, яка Ви стара?). Дієслова можуть мати лише форму множини (де ж Ви були, що так припізнилися?).