83. Стилістична роль порядку слів.

Укр мова належить до мов з вільним порядком слів. Стилістична фукнкція порядку слівполягає в тому, що переставлення членів речення викликає додаткові виразові відтінки, змінює експресивну роль того чи іншого компонента. При прямому порядку слів група підмета, як правило стоїть перед групою присудка, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене – після. Зворотний (інверсія) використовується в худ. та розм. стилях. Інверсія ств. багаті стилістичні можливості.

84. Стилістичні фігури на основі синонімії.

Синонімія – це повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів як одиниць словника у відриві від контексту.

На сонові синонімії будуються такі стилістичні фігури, ампліфікація, градація, плеоназм, тавтологія, посилювальний повтор тощо.

Ампліфікація – стилістична фігура, в основі якої нагромадження синонімічних або однотипних мовних одиниць, які сприяють висвітленню зображуваного явища в усіх аспектах:

Красо моя! Вкраїночко моя!..

Тебе люблю я всесвітом і людством,

І соняхом у золотому сні,

І сивиною вченого-мислителя,

І на стерні горошком польовим.

Градація – ґрунтується на розташуванні слів а бо висловів у міру наростання чи спаду їхніх семантичних та емоційно-експресивних якостей. З огляду на це розрізняють градацію висхідну та спадну.

Приклади висхідної градації:

Доми, давно порівняні до скринь,

Людські слова з їх розмохом несмілим…

Дай, серце, волю нетерплячим крилам,

Затріпочи, розвійся і полинь!

Спадна градація поширена менше:

І знов нічна дорога серед довгих

Червонуватих тіней, мов між трав…

І лиш попереду червоний вогник,

Мов поклик, блимав, танув і мовчав…

Плеоназм являє собою подвоєння близькозначних лексичних одиниць: тишком-нишком, ждати-чекати, люба-мила, братик-голубчик, цілющий-живущий

Тавтологія – поєднання однокореневих слів для посилення експресивних відтінків позначуваних ними понять. Здебільшого це словосполучення фразеологічного типу тьма-тьменна, з діда-прадіда. Багато таких лексичних одиниць знаходимо в народній творчості, а під її впливом і в красному письменстві.

Тавтологічні звороти можуть бути не лише стилістичним засобом, а й вадою тексту. Наприклад, у поширених в усному мовленні, а часом і в ЗМІ висловах вільна вакансія, глухий тупик, захисний імунітет прикметники зайві, бо подають ознаки, наявні в характеризованих ними іменниках.

З-поміж повторів виділяється посилювальний повтор. Суть цієї фігури в тому, що повторюється та сама лексема, але в супроводі інших слів, котрі посилюють її виразові якості:

Дерева мене чекають,

І падає листя на стежку,

І падають зорі в долоні,

І падає сон у траву.

85. Використання фразеології в різних стилях.

У багатій фразеології нашої мови закладено великі синонімічні можливості, що дає підстави її широкого використання як стилістичного засобу. Фразеологічні звороти широкого вживаються в усіх мовних стилях, але в різній функції. У науковому та офіційно діловому мовленні, як правило, використовуються загальнолітературні стійкі звороти, що вступають у номінативній функції: брати участь, виносити ухвалу. У публіцистичних і особливо художніх творах та в розмовному мовленні на перший план виходить експресивно-стилістичний бік фразеологізмів як книжного, так і розмовно-побутового характеру.

Розмовні фразеологічні одиниці наділені безпосередністю, невимушеністю, їм властивий побутовий характер, певна вільність, інтимна пом’якшеність: вискочив, як Пилип з конопель; наше діло півняче – прокукурікав, а там хоч і не розвидняйся; голодній курці просо на думці. Просторічні фразеологізми вживаються переважно в розмовному мовленні, але в них більше, ніж у розмовних одиниць, виявляється емоційність, оцінність, експресивність. Сюди належать фамільярні, вульгарні, зневажливі, лайливі звороти. Як і просторічна лексика, вони перебувають на межі літературної мови: утерти носа; заткнути пельку; без задніх ніг; іди к чорту.

Фразеологізмам властиві такі виразові якості, як образність, емоційність, оцінність, експресивність. Образність є домінантною рисою фразеологічних одиниць, становить їхню естетичну цінність. У публіцистиці й художній літературі фразеологічні звороти використовуються в авторському мовленні, роблячи його різноманітнішим, більш мальовничим, сповненим почуттів, а також у мовленні персонажів, як один із засобів їх характеристики.

Якщо в художньому стилі образність виявляється в багатоплановому, організованому системному викладі, то в публіцистиці образна оповідь переривається безпосередньо авторськими міркуваннями. Особливість публіцистичного образу полягає в тому, що він якоюсь мірою забарвлює інформаційний текст.

86. Міжмовна омонімія та паронімія як джерело…. (чогось там =))

Омоніми – слова, що мають однаковий склад, але відмінні значенням (стигнути – дозрівати і стигнути – холонути)

Крім внутрішньомовної, існує міжмовна омонімія. Однакові звукові комплекси з різним значенням є і в близькоспоріднених, і в віддалених щодо походженнях мовах. У даному випадку нас більше цікавить омонімія в близькоспоріднених мовах. Наприклад, українські та російські значення слів бані, луна, люлька, рожа, сказ, трус та ін. Люди, недостатньо обізнані з лексичними нормами тієї чи іншої мови, часто користуються цими омонімами неправильно. Наприклад, про боягуза можуть сказати – він такий трус, лазню називають банею, а баню на церкві - запозиченим з рос. Мови – купол. На жаль, такі помилки не обмежуються усним мовленням, інколи вони псують і термінологію, зокрема технічну чи музичну. Приміром, російське слово шарикопідшипник перекладають у нас як шарикопідшипник, замість нормального відповідника кульковий підшипник, на «Місячну сонату» Бетховена кажуть «Лунна соната». Міжмовну омонімію використовують подеколи як засіб гумори і сатири.

Пароніми – слова близькі за звучанням, але різні за значенням (іммігрант – емігрант, уява – уявлення).

Близькоспоріднені мови мають таку лексико-семантичну особливість: у них є майже тотожні за звучанням слова того самого кореня, які позначають різні, часом навіть протилежні поняття. Скажімо, укр.. уродливий і рос. Уродливий, ч. cerstviy означає «свіжий», тобто є антонімічним українському черствий. Для людей, що не досить опанували мову, такі випадки можуть стати джерелом неправильного слововживання, особливо коли мова йде про службові частини мови. Наприклад, українські прийменники у і в за значенням нічим не відрізняються один від одного. Їхнє вживання залежить від позиції в тексті: У мене була книжка; Був у мене підручник. Під впливом російської мови в українських писаних та усних текстах з’являються помилкові конструкції. Серед кількох значень російського прийменника у є таке: «поблизу,біля чогось», якому в укр. мові відповідають коло, біля, край, перед.