- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Безособові речення в різних стилях.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
24. Називний відмінок уявлення
Називний відмінок уявлення – особлива конструкція, сутність якої полягає у винесенні субєкта думки на початок певної текстової одиниці, а в самостійне називне речення. Називний відмінок уявлення не описує, не зображує процесу сприймання, а негативно викликає в памяті якусь особу, річ, явище. Контекст, що йде далі, розвиває тему, уточнює, конкретизує. Як правило, такі конструкціі вирізняються експресивністю та емоційною забарвленістю. Використовується в публіцистиці та художній літературі. "Гори. Що є на світі краще від наших могутніх, веселих гір?.. У горах немає смутку. Гори багаті чарами краси, дивовижністю будови й невичерпністю стилю. Усе тут на місці й необхідне".
25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
Омоніми-слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні за значенням.“Дуже люблю русявих дівчат з косою. На літо необхідно дві-три, які б уміли косити в незручних місцях...”. Стилістичні можливості омонімів залежать від того, як вони зявилися в мові. Одні омоніми зявляються внаслідок збігу в звучанні питомих та іншомовних слів: міна – "обмін"(від міняти). Інші омонімічні слова є наслідком словотворних процесів та розпаду семантичної єдності.
Лексичні омоніми поділяються на дві групи. Повні (абсолютні) – слова, звуковий склад яких збігається в усіх граматичних формах: моторний – такий, що приводиться в рух мотором, і моторний – швидкий, прудкий. Неповні (часткові) омоніми – слова, що збігаються звуковим складом лише в окремих граматичних формах. Приклади: вік, жаль, слід. Шкода можуть бути іменниками та прислівниками. Різновидами неповних омонімів є омоформи, омофони й омографи.
26.Взаємодія часів дієслова.
Дієслово є одним із засобів відтворення динаміки. Тому художній та розмовний стилі широко послуговуються цією частиною мови. У науковому стилі багато дієслів теперішнього часу позначають не динамічний стан у момент мовлення, а постійну властивість: "Немидорі здалося, що горить її хата, що вона уже вся палає полумям, що горить садок, горять верби, горить комора. Їй здалося, що горить усе небо, що запалилась уся земля під її ногами".
Заміна першої особи однини теперішнього часу формою третьої особи надає вислову твердості, впевненості й урочистості: "Але знайте, що тепер Хома не захоче, щоб ви знову гнули фашистську політику і загинали її на війну". Відтінок експресивності має теперішній історичний час. Він надає розповіді жвавості, виразності. Події ніби відбуваються на очах у читача чи слухала. В офіційно-діловому стилі така взаємозаміна не вживається, у науковому стилі вона можлива в історичних описах. Як правило, дієслова в теперішньому історичному часі обрамлюються формами минулого часу: "Святки...Одного дня зійшлася до мене в школу малеча по книжки...Оставляю носувати – куди там". За допомогою форм теперішнього часу оповідач може переноситися думками в минуле і відтворювати їх у вигляди спогадів, використовуючи при цьому лексми було. Бувало. Серед форм дієслова в науковому стилі переважають форми теперішнього часу із значенням позачасовості, які створюють нейтральний колорит викладу:"Світовий океан займає величезні простори земної поверхні". У розмовному мовленні поширений майбутній час визначень: "Звідси до того села буде кілометрів сім. А звідки ви будете?"