- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Безособові речення в різних стилях.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
82. Фразеологія укр. Мови.
Фразеологія – розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти, сукупність усіх фразеологічних зворотів тієї чи іншої мови. Фраз зворот (фразеологізм) – особлива одиниця мови, що склад з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і хар-ся відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лекс складу та грам будови (брати бика за рога). Фраз зрощення – неподільні одиниці, значення яких не випливає із знач компонентів (пекти раків – червоніти, розбити глек – посваритися), фраз єдності – неподільні одиниці, проте їх знач здебільшого вмотивоване значенням компонентів (не бачити смаленого вовка, не нюхати пороху, прикусити язика), Фраз сполучення – подільні звороти, в яких є стрижневе слово (жити вовком, дивитися вовком).
Прислів*я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, що має повчальний зміст, синтаксично закінчений: як дбаєш, так і маєш, до кого пристанеш, таким і сам станеш.
Приказка – образний вислів, нерідко римований, близький до прислів*я, ал без повчального змісту – кіт наплакав, на городі бузина, а в Києві дядько.
Крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти, джерело яких може бути встановлене.
Афоризм – узагаленена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі.
Сентенція – афоризм, що має повчальний зміст, життєве пачення.
Максима – афоризм, у якому у кототкій формі виражене певне моральне првило, етичний принцип.
Парадокс – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку нібо суперечить здоровому глуздові.
Літературна цитата – цитата в худ творі, що викор. для надання експресії, як засіб створення образності.
Ремінісценція – відгомін у творі якихось мотивів, образів іншого твору.
Трансформація – це видозміна фразеологічних одиниць з певною стилістичною настановою. Можливість видозміни фразеолог. ґрунтується на збереженні внутр. форми.
Контамінація – прийом, зо допомогою якого внова фраз. одиниця виникає внаслідок накладання одна на одну вже наявних. «Мистецтво вимагає жертв. наука вимагає жертв. І дідько його знає що тільки не вимагає жертв».
Ідіома – своєрідний неповторний вислівякоїсь мови, найчастіше неперекладаний. тихо,хоч мак сій, про людське око, бити байдики.
Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як окремі слова, позначають поняття, звуться фразеологічними одиницями, або фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.
Фразеологізми кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття «посваритися» передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо «розбити глек». Саме розбити (а не розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам’яті, і при потребі ми їх видобувамо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні. Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Приміром, в одній із радіопередач прозвучала така порада: «Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції». З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському слову «принять меры» в укр. Мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в укр. мові означає «повідомляти наперед». А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції.
Фразеологія – розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти; сукупність усіх фразеологічних звороті тієї чи іншої мови. Фразеологічний зворот – особлива одиниця мови, що складається з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лексичного складу т граматичної побудови.
Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми:
1) не користуються щоразу ,а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами;
4) виконують ту ж функцію, що й слова.
Наприклад: накивати п’ятами - втекти; пасти задніх - відставати.
На відміну від слів, фразеологізми
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою.
Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.