5. Афіксація з лексичного погляду.

При афіксальному способі слова творяться за допомогою префіксів (недруг, співавтор, переорієнтація), суфіксів (школяр, дідусь, учителька), суфіксально-префіксальним способом (підвіконня, підґрунтя), без префіксів і суфіксів (шир, молодь). Стилістичні можливості словотвору виявляються на сам перед у синонімії словотворчих афіксів. Одні суфікси вживаються для створення слова з абсолютно іншим значенням (рука - рушник) – вони сприяють збагаченню словникового складу мови. Інші суфіксу просто додають іншого відтінку (рука – ручка, речень, ручище). Надзвичайно популярні іменники з суфіксами –ння- (травлення, розуміння, мислення). Книжні суфікси –зтв (о)-, -цтв (о)- та –ість- (людство, посередництво). Прикметникові суфікси здрібнілості –есеньк-, -ісіньк- (тонісінький, рівнісінький). Щодо стилістичних можливостей префікси поступаються суфіксам (анти, архі, екстра, контр, ультра).

6. Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.

За способом злиття компонентів розрізняють:

• Фразеологічні зрощення – це сталі словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти із значення окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці.

(піймати облизня, терпець урвався, ні в сих ні в тих, теревені правити)

• Фразеологічні єдності – стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів (тримати камінь за пазухою, ложка дьогтю в бочці меду, намилити шию, стерти в порошок, замилювати очі, зробити з мухи слона, загрібати жар чужими руками). Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтактичних словосполучень унаслідок образного переосмислення: дати перцю, дати гарбуза, море по коліна, не всі вдома, розводити руками.

• Фразеологічні сполучення – стійкі вислови, до складу яких входять слова з вільним і фразеологічно зв’язаним значенням. У них цілісне випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу, насупити брови, вжити заходів, брати участь.

• Фразеологічні вислови – це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови:

А) комунікативного типу – це прислів’я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння (дівка не без щастя, козак не без долі, на словах медок, а на серці льодок, бідний як церковна миша).

Б) номінативного типу – це мовні кліше, виражені переважно простими словосполученням (пленарне засідання, трудові успіхи, чорне золото, золоті руки).

За етимологією (походженням):

А) Сталі вислови з народної мови (сам не гам і другому не дам, світ зав’язати, рука руку миє, як горохом об стіну, про вовка промовка, обоє рябоє, кирпу гнути, стати на ноги).

Б) Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку (чорним по білому, прясти на тонку, лити воду на млин, зняти полуду з очей, стригти під один гребінь, закласти фундамент, відігравати роль, зводити до спільного знаменника, гірка пілюля, вимушена посадка, спіймати на гачок).

В) Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу (розставити всі крапки над і, дивитися крізь пальці, від колиски до могили один маленький крок, contra spem spero)

Г) Вислови з античної культури (гордіїв вузол, прокрустове ложе, піррова перемога, Діоген у боцчі, авгієві стайні, не можна двічі ввійти в одну й ту ж річку).

Д) Біблійні та євангельські вислови (не одним хлібом живе людина, лікарю, вилікуй себе самого, пісня пісень)

Е) Вислови відомих людей – цитати, афоризми (іскра вогню великого, за всіх скажу, за всіх переболію, за вашу і нашу свободу, мертві сраму не імуть)

Зі стилістичного боку поділяються:

• розмовно-побутові (казці кінець – ділу вінець, іти світ за очі, скільки вовка не годуй, той все у ліс дивиться)

• народнопоетичні – при битій дорозі, голубе сивенький, нехай його лихий візьме, будь здорова, як вода, і багата, як земля, а щаслива, як весна; не так склалося, як гадалося.

• Книжні – для офіційно-ділового стилю (болючі проблеми, заходи адміністративного впливу, дійти висновку, коефіцієнт корисної дії).