31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода – пригода, дефектний – дефективний. Не всі слова, схожі за звучанням, пароніми. Патронімічні – ті, що мають невелику відмінність у вимові. Інколи, у П. є спільна морфема: уява – уявлення, мова – мовлення. Семантичні зв*язки між П. можуть бути синонімічні (тяжкий – важкий), антонімічні (емігрант – іммігрант), пов*язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант), належати до однієї тематичної групи(калина – малина).

Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості та семантичних контактах. Як і омоніми, П. використ. для створення каламбурів (близькість звучання, а не точний звуковий збіг дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій). Сфера вживання П. – публіцистика,художня література, усне розмовне мовлення. Одна із стиліст. функцій П. – семантичне переключання. Звукова близькість значеннєво відмінних слів дає можливість розширити політ думки, змалювати яскравішу картину, насичену образами. П. забезпечує музичність фрази («У графа профіль – як у грифа…»(Л. Костенко))

Звукова близькість П. призводить до того, що їх помилково вживають один замість іншого: замість уявлення «поняття» - уява «фантазія».

Причиною лексичних, а отже, і синтаксичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних П., особливо належних до близькоспоріднених мов (сумління – сомнение, останній – остальной) Сплутання П. свідчить про недостатній рівень володіння мовою. Інколи П. вживають один замість одного для досягнення гумористичного ефекту.

32.Взаємозаміна осіб дієслова.

Зі стил. метою можна використовувати одну ос. дієсл. замість іншої. *Заміна 1 ос. однини теп. часу формою 3 ос. надає вислову твердості, впевненості, урочисті. *Заміна 2 ос. 3-ю (найчастіше в діалогах) відтворює незадоволення мовця поведінкою співрозмовника («Нічого неробиш? Він думає, йому усе саме прийде!»). *Порівняно з 1 ос. 2 ос. абстрактніша, тому вона часто набуває узагальненого хар-ру, або створ. атмосферу інтим. довіри.

33.Складне речення в художньому стилі.

Ск. реч. найуживаніші в книжній мові, проте притаманні і іншим стилям. Особливістю скаладносур. речень є ритмічність і плавність, тому їх застос. в худ. ст. Безспол. Речення представлені в худ. стилі в тих фрагментах , де йдеться про зовнішні риси зображуваного, в описах природи, дорожніх нотатках, у спогадах. Накопичення безспол. реч. у поезії надає відтінку розмовності, який контрастує з витонченим змістом наповнення, це сприяє посиленню емоц-експрес. впливу на читача.

34. Синоніми в різних стилях.

Синоніми – слова, близькі зі значенням і різні за звучанням; тобто вони відрізняються семантичними відтінками, стилістичним забарвленням або обома цими ознаками.

Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення.

Загалом синонімія як стилістичний засіб не характерна й для наукової мови. У наук. текстах С. використовують як засіб контекстуального уточнення. Для наукового стилю характерні точність, відсутність емоційності ті експресивного забарвлення, прагнення до однозначності, до того, щоб одному поняттю відповідав один термін.

У публіцистичному стилі з огляду на його нахил до експресії висловлення (поряд з логізацією викладу), орієнтацію на уснорозмовну форму мовлення С. використовуються досить широко, причому не лише загальномовні, а й контекстуальні. Загальномовні – це слова, синонімічні взаємини яких не обумовлені жодним контекстом (швидко, прутко, хутко…) Контекстуальні – слова, що набувають синонімічних стосунків тільки в певному контексті.

С. в публ. і особливо худ. стилі використовуються для урізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, набридливих повторів.

Один із шляхів вияву синонімічного багатства української мови – переклади творів чужих літератур.

Стилістична манера використання С. веде свій початок від народної творчості – казок, дум, історичних, обрядових та ін. пісень.