74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах

Лексика сучасної укр.мови скл. з питомих укр слів та запозичених з інших мов. До скл питомої належать слова індоєвропейських мов (романські, германські, кельтські, індійські), слов*янських (укр, рос, білорус, макед., серб., болг.), власне українські слова, що виникли у період існування укр мови.

Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються у багатьох не близько споріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетично-миорф. будови.

морфематичні інтернац.: біо-, мікро-, полі-,

лексичні інтернац.: слова, утв. від грец. і лат. коренів відеотелефон, космодром.

При засвоюванні укр мовою слова іншомовн. походж. підпорядков. її графічній, звуковій та грамат с-мі. Ознака грф осв чужих слів – написання їх літерами укр абетки.

Одні слова запозичені давно, ввони глибоко увійшли в мову, підпорядкувавшись усім її законам. Палац, папір, барва, іена Андрій, Ганна, Іван, Наталя.

Слова що зберігають чужорідність звучання мають сполучення «нгл», «мпт», «пс», «кс», «ф»: фаворит, факультет, симптом, психологі, ксилографія.

У публ стилі вжив не тільки у прямому а й у переносному значенні, служать засобом ств образності, контрасту, гумористичних та ін ефектів.

У худ.-бал. стилі іншомовні слова викор. як стиліст засіб. Це стосується термінів і абстрактних слів.

Старослов*янізми – град, раб, єдиний, юний, приязнь – вжив. у номінативній функції, але вжив як стиліст. засіб – для надання мовленню урочист.

Екзотизми – назви з реалій життя інших народів – полісмен, леді, лорд.

Варваризми – як правило оформлюються засобами іншої абетки і вводяться в текст для надання колориту середовища: tete-a-tete, alma mater, хепі енд.

75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу

Діалог (dialogos – «мовлення вдвох) – розмова яка відбув між двома особами. Співрозмовники одночасно висловлюються, сприймають чуже мовл і реагують на нього. Тому тут викор неускладнені синтаксичн одиниці, неповн речення, пропущ компоненти, які можна зрозуміти з контексту. Д. пов'яз з усним розмовним мовленням людей у повсякдень житті. . Складниками є міміка, жести, інтонаційні відтінки.

Притаманне прагнення до стиснення – витиснення зайвої інфи. Лексика залежить від індивід й особливостей кожного мовця. Осн. функц – спілкування.

У художн творі Д крім цього викон функт. Художн-естет. Тому автор приділ увагу., шліфує , викор Д для змалювання образ, хар-рів героїв. У драматичн творах Д – засіб самохар-ки персонажів (Мавка)

Полілог (гр.. polys-численний, logos – мовлення) – синтаксичн конструкція, що відтвор мовлення групи людей(більше 2). В усн мовлен. Викор як словесна реакц на пенв повідомл, передає схвильов, зацікавл темою чи подією. У художн літ-рі є засобом змалювання масових сцен, для соц.. хар-ки персонаж , для надання напруженості окремим епізодам твору.