87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.

Антонімія – яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках відносинами протилежності слів по їхніх семантичних властивостях. Антонімія містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети. І в міру збільшення ступеня абстрактності найменування, і, у зв'язку, з виникаючою необхідністю оцінювати ті або інші предмети і явища, розширюються можливості протиставлення використовуваних для позначення слів і насамперед стає виникнення регулярних антонімічних відносин між ними.

Антонімія є яскравим засобом для антитезах протиставлень великої художньої виразності, а універсальний характер дозволяє використовувати неї в якості мета мови для опису різних лексичних фактів.

Стилістичною фігурою на основі антоніміє будується антитеза.

Антитеза – стилістична фігура, побудована на підкресленому протиставленні протилежних явищ, понять, думок, почуттів, образів. Сприяє змалюванню картин, у яких зіставляються прямі й переносні значення слів, використовується різке й несподіване зіткнення різнорідних понять: чиста сорочка приємніша за стріпане ганчір’я, сонце й повітря спортивного майданчика веселіше за морок підворіття.

Паронімія - система парадигматичних відношень між подібними в плані вираження різнокореневими словами, яка реалізується в конкретних текстах шляхом зближення паронімів в потоці мовлення, завдяки чому виникають різноманітні ефекти семантичної близькості або, навпаки, протиставленості паронімів.

88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.

За способом з’єднання складників фразеологізми поділяються на такі типи: фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає із значень компонентів: розбити глек (посваритися), пекти раків (червоніти), собаку з’їсти (набути досвіду); фразеологічні єдності - також семантично неподільні звороти, але цілісне значення їх здебільшого вмотивоване значенням компонентів: не бачити смаленого вовка (не знати труднощів), не нюхати пороху (не бути в боях), прикусити язика (замовкнути); фразеологічні сполучення – семантично подільні фразеологічні звороти, в яких є стрижневе слово. Залежно від зв’язків його з іншими словами міняється значення фразеологізму: уболіваи душею, вболівати серцем; завдавати шкоди, завдавати удару; жити вовком, дивитися вовком.

На підставі генетичних, структурних функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виділити прислів’я, приказки, крилаті вислови, афоризми, максими, сентенції, парадокси, літературні цитати, ремінісценції.

Прислів’я – влучний образний вислів, часто ритмічний забудовою, що має повчальний зміст; синтаксично закінчений: як дбаєш, так і маєш; яке коріння, таке й насіння; друзі пізнаються в біді.

Приказка – образний вислів нерідко римований, близький до прислів’я, але без повчального змісту: кіт наплакав; не мала баба клопоту та купила порося; як рукою зняло.

Крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти мови, джерело яких може бути встановлене: ахіллесова п’ята; дамоклів меч; випити чашу до дна; нести хрест.

Афоризм – узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування : «Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив» (Лесі українка)

Сентенція – афоризм, що має повчальний зміст, життєве напучення: «Не зближуйся з людьми, в яких надто гнучке сумління» (Ежен Делакруа)

Максима – афоризм, у якому в короткій формі виражене певне моральне правило, етичний принцип: «Коли хочеш бути щасливим, будь ним» (Козьма Прутков)

Парадокс – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку нібито суперечать здоровому глуздові: «У геніїв те прекрасне, що він схожий на всіх, а на нього – ніхто» (Оноре де Бальзак)

Літературна цитата – цитата в художньому творі, що використовується для надання експресії, як засіб створення образності:

Та над століття, над повінь лиха

Могутній голос говорить стиха:

- Нічого, брате, я не зрікаюсь,

Карась,

Мучуся…

Але не каюсь!

А. Малишко

Ремінісценція – відгомін у творі якихось мотивів, образів іншого твору.

І через те, мабуть, моїй хвилині

Вже не піднести гордо голови,

Аж доки час воістину новий

Мов пишний крин, зросте на Україні. (Є. Плужник).

У цьому вірші є перегук із Шевченковими рядками «Радуйся, земле, неповитая Квітчастим злаком! Розпустись, рожевим крикном процвіти!».

Трансформація - це видозмінна фразеологічних одиниць з певною стилістичною настановою. Можливість видозміни фразеологізмів ґрунтується на збереженні внутрішньої форми їх, нарізно оформленості та на відносній стійкості. Трансформація ніби суперечить визначенню фразеологізму, але стійкість цих одиниць – не абсолютна, а відносна ознака. Видозмінений фразеологізм завжди зберігає співвіднесеність із своїм домінантним вихідним джерелом.

Існують різні способи трансформації.

Повна видозміна семантики фразеологічних одиниць, створення фразеологічного каламбуру за допомогою паралельного вживання фразеологізму і вільного словосполучення.

Особливо ефективне застосування слова у складі фразеологізму в трьох значеннях. Останнім часом виникло чимало висловів, опорним словом яких є Чорнобиль (Чорнобильська блискавка, Чорнобильська трагедія, духовний Чорнобиль)

Часткова видозміна семантики фразеологічних одиниць.

Створення оказіонального значення і розкриття його читачеві. Спеціально створений контекст не тільки сприяє відновленню фразеологічного образу, а й посилює стерту фразеологічність та емоційність.

Пристосування фразеологізму до конкретної ситуації

Контамінація – прийом, за допомогою якого нова фразеологічна одиниця виникає внаслідок накладання одна на одну вже наявних: «Бути чи не бути – питання вирішене. Як бути – ось у чім питання».

Додавання другої частини, що являє собою іронічний авторський коментар до відомого фразеологізму: «Кожному своє, але іноді так хочеться чужого».

Синонімічна заміна компонентів. Синоніми можуть бути загально мовними й контекстуальними, родове поняття може бути замінене видовим6 «Пасажир – це звучить гордо».

Антонімічна заміна компонентів: «Лише одного ляпаса дав він невідомому землякові й одразу влип на п’ятнадцять діб, а на районній дошці ганьби з’явилась карикатура з фотографією та вбивчим віршем»

Поширення фразеологічної одиниці додаванням до її складу нових компонентів: «Нащо ж починати тут чвари на весь світ, наперед смішити людей, ламати наукові списи?»

Фразеологічні звороти є одним із невичерпних джерел логізації викладу, тому до них часто вдають в красному письменстві та публіцистиці.