21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.

Риторичним називається звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути до нього увагу читача й висловити ставлення мовця.

Україно моя! Чисті хвилі ланів,

Променисті міста, голубінь легкокрила!

Україно! Сьогодні звірів-ворогів

Ти грудьми вогняними зустріла.

(М. Рильський)

Вони не розраховані на відповідь, бо в ролі об'єкта таких звертань, крім назв людей, виступають назви всіх інших живих істот, імена історичних осіб, назви явищ природи, будь-яких абстрактних та конкретних понять. Риторичне звертання частіше застосовується у віршових, аніж у прозаїчних текстах, де воно, крім усього іншого, досить часто оформлює, «вводить» тему твору. В поетичних текстах відіграє важливу роль – виступає ефективним засобом зосередження й утримання уваги, визначає міру важливості сказаного. У риторичних звертаннях функції апеляції, а часом і номінації слабнуть, натомість посилюється функція предикації (оцінно-характеризуюча). Має на меті передати схвильоване, переповнене почуттями мовлення.

22.Багатозначність як стилістичний засіб.

Багатозначність (полісемія) – це наявність в одного слова двох або більшої кількості значень. Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Як правило, найбільш багатозначними є слова, які здавна існують у мові. Полісемія має великі стилістичні можливості , проте це явище неоднаково проявляється в різних стилях. Контекст офіційно-ділового й наукового стилів використовує лише одне із значень полісемічного слова, як правило, пряме. Наприклад, слово день означає: «1. Частину доби від сходу до заходу сонця. Люблю блискучий день, коли земля цвіте. (М. Рильський.) 2. Час, який дорівнює 24 годинам, добу. Дні минають, минають місяці,— село навік замовкло, оніміло і кропивою поросло. (Т. Шевченко.) 3. Календарну дату, встановлену для чого-небудь. День Перемоги, день відвідування, День учителя. 4. Час, період у житті людини, народу. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. (М. Коцюбинський.) У кожному з наведених речень чи словосполучень значення слова день виступає цілком виразно. Існує кілька способів стилістичного використання багатозначності слова: 1.вживання того самого слова в одному контекстів двох чи кількох значеннях, 2.використання в тому самому контексті слова в його вужчому чи ширшому значенні.

23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.

У сучасній українській літературній мові короткі форми збереглися лише від нечисленної групи прикметників та займенників чоловічого роду в однині: дрібен, годен, ладен.

У прозових творах нестягнених форм менше ніж у поезії. Часом нестягненворми правили за засіб урочистості або інтимізації викладу: А ти, пречистая, святая Ти, сестро Феба малодая! Проте навіть у 19 ст. Такі форми не переважали над стягненими. У поезії вони вживалися здебільшого з ритмомелодичних міркувань. З аналогічною метою, а також для контрастного зіставлення стягнених і нестягнених форм використовують цей засіб і митці українського слова 20 ст.: Грізнії стіни стоять мовчазливо, крутяться привиди в дикім танку...

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кільіксть прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.

Повні форми прикметників існують у двох різновидах:

стягненій і нестягненій формах.

Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії. Вони здебільшого трапляються в народній творчості та поезії.

Стягнені форми є загальновживаними : гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій — -а(я), -е(-є), -і(-ї).