- •Предмет і завдання стилістики
- •Морфологічні синоніми як стилістичний засіб
- •Одно- і двоскладні речення (характеристика і зіставлення)
- •Загальна народна і літературна мова. Норми української літературної мови
- •Афіксація з лексичного погляду.
- •Типи фразеологічних одиниць за способом з’єднання компонентів та за генетичними зв’язками.
- •Поняття стилю. Принципи поділу на стилі.
- •Взаємозаміна способів дієслова.
- •Безособові речення в різних стилях.
- •Стилістична диференціація української лексики
- •11. Категорія роду, як стилістичний засіб.
- •12. Типи простих речень за інтонацією та будовою.
- •13. Лексика української мови за походженням.
- •15. Стилістичні можливості складного речення.
- •16. Фонетичні особливості та вимовні норми сучасної української мови.
- •17. Ступінювання прикметників та їх стилістичні аспекти.
- •18. Номінативні речення в різних стилях.
- •19. Багатозначність і омонімія.
- •20. Стилістичне використання категорії числа.
- •21.Риторичні звертання та їхні стилістичні можливості.
- •22.Багатозначність як стилістичний засіб.
- •23.Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.
- •24. Називний відмінок уявлення
- •25.Омоніми як лексичне й стилістичне явище. Типи омонімів.
- •26.Взаємодія часів дієслова.
- •27. Особливості будови складного речення в науковому стилі.
- •28. Тропи в різних стилях мови.
- •29. Лексико-семантичний спосіб словотвору. Основоскладання.
- •35.Стилістичні можливості числівників.
- •31. Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.
- •32.Взаємозаміна осіб дієслова.
- •33.Складне речення в художньому стилі.
- •34. Синоніми в різних стилях.
- •36. Однорідний ряд як стилістичний засіб у нехудожніх текстах.
- •37. Антонімія та її стилістичні функції.
- •38. Активні та пасивні дієприкметники в українській мові.
- •39.Однорідний ряд у публіцистиці і красному письменстві.
- •40.Лексика іншомовного походження у стилістичному плані. Інтернаціоналізми, екзотизми, варваризми.
- •41. Стилістичне використання займенників.
- •42. Способи вираження узагальнення.
- •44. Службові частини мови в стил. Плані.
- •45. Факутальтивне і нормативне відокремлення.
- •46. Номінат. І ст. Ф-ї неологізмів.
- •47. Метафора і метонімія у різних стилях.
- •48. Відокр. Прикладки в ст. Плані.
- •49. Застаріла лексика.
- •51. Власне звертання, напівриторичне в стил. Плані.
- •55. Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів
- •56. Стиліст. Використання гіперболи та літоти.
- •61)Способи творення та можливості використання професіоналызмів
- •62) Характеристика наукового стилю та його різновидів
- •63) Пряма мова в художньому стилі
- •64)Розмовна й просторічна лексика в стилістичному плані
- •65) Публіцистичний стиль. Його різновиди
- •66)Невласне пряма мова, її стилістичні можливості.
- •67) Діалектизми, їх номінативні та стилістичні функції.
- •68) Епітет і порівняння в стилістичному плані.
- •69) Монолог у різних стилях мови
- •70) Жаргонізми й аргонізми в складі української лексики.
- •71) Художній стиль
- •72) Особливості будови та стилістичні можливості внутр.Діалогу
- •73) Етимологія та її викор. В стил.Плані
- •74) Іншомовні словотворні елементи в питомих укр.Словах
- •75) Композиційні та стилістичні функції діалогу й полілогу
- •76) Народна етимологія як засіб гумору та сатири
- •77) Розмовний стиль
- •78) Синтакс. Й стиліст. Характеристика періоду
- •79) Деетимологізація, роль у мові
- •80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
- •81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
- •82. Фразеологія укр. Мови.
- •83. Стилістична роль порядку слів.
- •84. Стилістичні фігури на основі синонімії.
- •85. Використання фразеології в різних стилях.
- •87. Стилістичні фігури на основі паронімії та антонімії.
- •88. Видозміна фразеологізмів як стилістичних засобів.
- •89. Власні й загальні іменники як стилістичний засіб.
- •90. Стилістичні фігури як засіб логізації тексту.
80) Засоби вираження міри й якості, її стиліст. Можливості
81. Види періодів. Період у художньому та нехудожньому текстах.
Період – це особлива синтаксична конструкція, побудована з гармонійно організованих частин, які, замикаючись у коло, створюють у логічному та інтонаційному плані цілком завершену й своєрідну одиницю мови.
Сам термін «період» походить від грецького periodos, що означає «кружний шлях,рух по колу»:
Якщо зібрати сльози матерів,
Що пролились за дочок і синів,
Які навік у битвах полягли,
Які за щастя юність віддали, -
То море створиться із сліз отих,
Із сліз печально гнівних і палких
В. Малишко
Стилістику період цікавить як синтаксичне явище. Періодові властива експресія, яскрава виразність, певною мірою патетичність, чіткість і довершеність форми.
Крім класичних періодів, є різновиди цих конструкцій. Незамкнений (обернений) період починається з висновкової частини, а паралельно-членна конструкція йде після паузи: «Далека красо моя! Щасливий я, // що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах.(О.Довженко)
Обірваний період будується як класичний, але висновок відсутній зовсім або замінюється якимсь вигуком чи синтаксичною конструкцією, що заперечує можливість здійснення того, про що йшлося в засновковій частині. Інколи висновок не випливає логічно з першої частини, а є її іронічним коментарем. Обірваний період характерний в основному тільки для художнього стилю, хоч іноді його можна зустріти й у публіцистиці: «Можна на якийсь час «приспати» людей. Можна зупинити час. Можна знову – впевнено! – йти «іншим шляхом», аніж нормальні люди. Але навіщо?» (газ.)
Обрамлений період має однаковий початок засновку й висновку Вживається в усному розмовному мовленні, де є потреба нагадати те, про що йшлося раніше. В офіційно-діловому, науковому й публіцистичному стилях використовується як засіб кращого запам’ятовування, глибшого засвоєння матеріалу.
Синтаксичні та стилістичні можливості періоду забезпечують йому широке вживання в усіх стилях мови. У художньому стилі період виступає як особлива форма образного змалювання навколишнього світу. Він використовується для вираження складного висловлювання, широкого змістом і глибокого щодо впливу на читача або слухача. У прозі це може бути початок розповіді, як правило, побудованої в піднесеній патетичній манері. Період часто виконує роль містка між двома діями, стає кульмінацією епізоду, часом – твору; допомагає виражати емоційно-експресивний стан людини. Широко використовується періодичне мовлення для відтворення пейзажів, картин природи, побуту.
У поезії за допомогою періодів відтворюється урочистий настрій, небуденність вислову. Ритмічність періодичного мовлення зливається з ритмічністю мови поетичної:
За ті пісні, що їх вона складала,
За те страждання, що вона страждала,
За батька, що розп’ятий у Варшаві,
А не схилив пред ворогом чола, - //
Не вистачило б городу Полтаві,
Щоб і вона ще страчена була.
Л. Костенко
Уживання періоду в науковому стилі зумовлене тим, що ця синтаксична конструкція дає можливість передати думку в процесі її формування, відтворити шлях логічних роздумів. Засновок тут подає розвиток думки, в ході якої читач або слухач доходить певного висновку,що міститься в другій частині. Виклад у формі періоду в науково-популярних працях допомагає детальніше, дохідливіше доносити до широкого кола читачів досягнення науки. Такий спосіб подання матеріалу підводить читача до потрібного висновку.
У науково-публіцистичних творах, які і в решті наукових текстів, період використовується для викладу й аргументування наукових положень. На відміну від суто наукового стилю, період у працях з елементами публіцистичності є й засобом емоційного впливу на читача.
Широко використовуються періоди й у публіцистичному стилі. Відомо, що основною рисою цього стилю є взаємна зрівноваженість логізації викладу та емоційно-експресивного забарвлення: «Кожен камінь, по якому ступаєш, кожен місток, знайомий з дитинства, кожне вікно, на якому розквітла багряна герань, кожен звук рідної мови, - ясу тут любе серцю басків». (журн.)
Довершена форма періоду потребує відповідного змісту, належного лексичного наповнення. Як правило, період є засобом надання будь-якому творові патетичності, урочистості, піднесеності. Але ця синтаксична конструкція може й бути засобом сатири, гумору, комізму. Комічний ефект досягається, коли в витончену форму періоду вкласти невідповідний зміст.
Використовується період і в усному мовленні. І хоч тут він спонтанний, проте структурою цілком збігається з періодами, використовуваними в інших стилях.