Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Civil low of Ukraine 2002, Kn.1..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
6.61 Mб
Скачать

Глава 19

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ІНСТИТУТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності

1990 р. знаменує собою початок реформування відносин власності і ринкових перетворень в економіці України. Безперечно, певні передумови цього були закладені раніше, починаючи з 1985 р. і до кінця 90-х років в СРСР. У цей період невдачами закінчувалися спроби реформування економіки і створення так званого соціалістичного ринку, що в свою чергу спричинило прискорення дезінтегра-ційних процесів в СРСР, посилення національно-патріотичної і політичної свідомості і прагнення народів союзних республік до утвердження їх політичної і державної незалежності.

Як відомо, генеральною лінією КПРС було встановлення домінуючої ролі державної власності, що в кінцевому підсумку призвело до повного одержавлення економіки, в якій державний сектор досяг 90 відсотків. З часом можливості одер-жавленої економіки стали вичерпуватися, темпи економічного розвитку різко падати.

На XXVII з'їзді КПРС були зроблено спроби поліпшити економічну ситуацію в країні і відповідно проголошено курс на економічні реформи, на "перебудову" соціалістичних відносин. Для цього передбачалися заходи, зокрема, щодо демократизації суспільного життя, переходу до економічних методів господарювання, посилення ролі трудових колективів у діяльності підприємств, певної децентралізації управління народногосподарським комплексом країни, розширення товарно-грошових відносин1. Всі ці "перебудовні процеси" передбачалося здійснювати в межах соціалістичної адміністративно-командної системи, реформування державної власності не планувалося.

У надрах соціалістичної системи на базі окремих законодавчих актів (законів СРСР "Про індивідуальну трудову діяльність", "Про кооперацію в СРСР", "Про оренду і орендні відносини в СРСР") почав утворюватися і розвиватися новий

Матеріали XXVII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. — К., 1986. — С. З—417.

Загальна характеристика інституту права власності ... 2!

сектор економіки, виникають процеси, не властиві соціалістичному суспільств які суперечили офіційній ідеології.

Після прийняття в 1986 р. Закону СРСР "Про індивідуальну трудову діял ність" у країні формується поза волею партійно-владних структур новий соціал ний прошарок населення. Цьому сприяла і загальнополітична ситуація, і демо ратизація багатьох сфер суспільного життя. Крім традиційної індивідуальн діяльності (ведення особистого підсобного господарства, певних видів кустарн ремісничих промислів) громадяни дістали право займатися багатьма новими в дами діяльності, які раніше заборонялися (у сфері побутового і соцїально-кул турного обслуговування, надання транспортних послуг тощо). По су започатковувалися якісно нові з економічного і правового погляду суспільні ві носини, що зумовило водночас і потребу визначити походження і зміст власнос даної категорії громадян, особливо власності на засоби виробництва.

Наведені соціально-економічні процеси набули нового прискорення піст прийняття 26 травня 1988 р. Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР"1, яки спричинив створення нового кооперативного сектора економіки, кількісні і якіс зміни в особистій власності членів кооперативів, Інтеграцію особистої власнос і виробництва (шляхом використання майна громадян у виробничому процеї кооперативів, накопичення заощаджень громадян у вигляді акцій тощо), зар дження сімейно-фермерських господарств.

Вищезазначені та деякі інші особливості розвитку відносин власності гром; дян стали предметом широкого наукового обговорення, яке виявило досить різі точки зору на цю проблему в той період. Так, В. П. Мозолін висловив думку пр те, що особиста власність громадян СРСР існує у формі власності на предмет особистого споживання і у формі власності на майно, яке використовується у к мерційних цілях для виробництва товарів і надання платних послуг2. Автору а; ніяк не можна відмовити в оригінальності судження. Проте, яким чином розме жовувати за зазначеною ознакою майно І якою має бути практична значиміст подібного розмежування, відповіді у автора немає. Між тим загальновідомо, щ одні й ті самі предмети можуть мати подвійне призначення.

Ряд авторів, зокрема В. П. Шкредов, Н. Д. Єгоров та О. В. Осипенко, запре понували розглядати власність громадян, зайнятих індивідуальною трудовою д яльністю, як приватну або дрібну приватну власність3. Ці пропозиції, хоч і н надто сміливі, все-таки були кроком уперед порівняно зі стійким "консерватиз мом" авторів попередніх років. Така "сміливість" пояснюється наближенням мс менту прийняття Закону СРСР "Про власність в СРСР". Безперечно, приватні або дрібна приватна власність мислилася ними як допоміжна, яка мирно спі віснувала з особистою власністю громадян.

Загалом же напередодні прийняття нового законодавства про власність ніхті з учених-юристів у науковій літературі не піддавав сумніву доцільність збере ження особистої власності. Йшлося лише про ті чи Інші модифікації особисте власності з урахуванням обраного країною курсу на формування соціалістично™

1 Ведомости Верховного Совета СССР. — 1988. — № 22. — Ст. 355.

2

Право собственности в условиях совершенствования социализма. — М., 1989. — С. 5. 3 Право собственности в СССР. — М.. 1989. — С. 145, 152, 153.

10»

292 Глава 19

товарно-ринкового господарства. Особливо показовими в цьому відношенні були погляди одного з видатних учених С. С. Алексєєва.

У своїй полемічній, загалом прогресивній праці "Собственность — право

социализм" автор переконливо розкрив існуючі недоліки у формуванні відносин соціалістичної і особистої власності, в їх правовому регулюванні, а також висловив своє бачення реформування таких відносин. На жаль, С. С. Алексєєву, як і багатьом іншим авторам, не вдалося уникнути тенет фетишизму соціалістичних цінностей. На його думку, в країні виникла унікальна ситуація, за якої створення соціалістичного товарно-ринкового господарства може відбутися без участі приватної власності. Щодо особистої власності, то як компромісний варіант автор запропонував законодавчо передбачити її особливу різновидність — "виробничу", яка б охоплювала певні засоби виробництва, а запровадження приватної власності розглядав як найгірший варіант розвитку суспільних відносин в СРСР1.

Судженням С. С. Алексєєва щодо сутності особистої власності та перспектив її існування властиві невпевненість і невизначеність, оскільки невизначеність була притаманна всій соціально-економічній і політичній ситуації в країні. Пропозиції автора про запровадження "виробничої власності" не належали до категорії абсолютно нових. Подібна точка зору (стосовно власності громадян на особисте підсобне господарство) вже висловлювалася в літературі2, хоч не дістала широкої підтримки.

Власність громадян, зайнятих індивідуально-трудовою діяльністю (ІТД) Є. О. Суханов визнав дрібною приватною і водночас "індивідуально-трудовою" (така думка висловлена ним після прийняття Закону СРСР "Про власність в СРСР"). На його думку, юридична наука змушена була ототожнювати таку власність з особистою власністю, оскільки цивільне законодавство не передбачало іншої правової форми індивідуального привласнення, крім права особистої власності громадян3. Пояснення автором даної ситуації є абсолютно вірним, але воно аж ніяк не може виправдати тих авторів, які, відзначаючи наявність у власності громадян, зайнятих ІТД (у т. ч., кустарів і селян-одноосібників), ознак, не притаманних особистій власності, все-таки визнають її особистою.

На наш погляд, власність кустарів, селян-одноосібників, а згодом і власність громадян, зайнятих ІТД (якщо така діяльність була головним джерелом їхніх трибутків), містила всі необхідні економічні ознаки, достатні для визнання її особливим різновидом приватної власності, а саме — індивідуально-трудовою дрібною приватною власністю. Індивідуально-трудовою вона є тому, що дже-)елом її утворення могла бути особиста праця, яка виключала можливість вико-шстання найманої праці, а дрібною — тому, що вона не могла досягти значних юзмірів внаслідок особисто-трудового характеру праці і встановлених обмежень і' предметного складу. Однак у законодавстві 1961—1989 рр. індивідуально-тру-.ова (дрібна) приватна власність не дістала свого юридичного визнання у зв'язку Існуючою у цей період Ідеологічною і політичною системою. Тому на таку влас-ість були поширені правила про особисту власність громадян.

Алексеев С. С. Собственность — право — социализм. — М., 1989. — С. 159—162. Козьірь М. И. Правовое регулирование личного подсобного хозяйства граждан. — М., 1981. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. — М„ 1991. — С. 150—155.

Загальна характеристика Інституту права власності... 293

З прийняттям Закону СРСР "Про індивідуальну трудову діяльність" у країні почався бурхливий розвиток дрібного індивідуального товарного виробництва, поширилися процеси перетворення особистих підсобних господарств на дрібнотоварні, які давали його власникам основні прибутки.

Поширення нових суспільно-економічних відносин призводило до різкого майнового розшарування серед населення. З одного боку, в ряді галузей економіки зберігалася так звана зрівнялівка, з другого — поглиблювалися диспропорції в оплаті праці як різних, так і однакових категорій трудящих.

Накопичилося багато негативних явищ безпосередньо в народногосподарському комплексі. Управління економікою ставало все менш ефективним, порушувалися договірні зв'язки між господарюючими суб'єктами, тривав спад виробництва, що в свою чергу породжувало некерованість суспільних відносин. Ці та інші обставини вимагали негайного прийняття ґрунтовного комплексного законодавства щодо відносин власності, яке мало нормалізувати розвиток цих відносин, сприяти зародженню справжньої ринкової економіки, не обтяженої ідеологічними догмами. На це був спрямований Закон СРСР "Про власність в СРСР", прийнятий б березня 1990 р. і введений в дію з 1 липня 1990 р.1. Однак реальне становлення в Україні нового інституту права власності було пов'язано з політичними подіями, зокрема з розпадом СРСР, прийняттям Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та іншими процесами, спрямованими на утвердження незалежності України, та переходом до засад ринкової економіки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]