- •Передмова
- •Розділ і загальні положення цивільного права
- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •Глава 6
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •§ 3. Особисті немайновІ права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •§ 1. Поняття власності та права власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •312 Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •342 Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1, Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •452 Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •§ 7. Загальна характеристика Інших засобів захисту права власності
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та Інтелектуальної власності
- •526 Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •52 Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •50 Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •566 Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •1Й4 ттк урср
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •676 Глава 34
- •682 Глава 34
- •86 Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •698 Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Цивільне право україни Підручник
§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
До останнього часу такого інституту ні радянське цивільне законодавство, ні українське не знало. В Основах цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 31 травня 1991 р. про цей інститут ще не згадується. Але вже в Законі Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця походження товару" від 23 вересня 1992 р.1 він виступає як сформований цивільно-правовий інститут. У країнах з розвинутою ринковою економікою цей інститут відомий уже давно. Він згадується у Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. Конвенція, зокрема, проголошує, що вказівка на походження або найменування місця походження товару належить до об'єктів промислової власності і підпадає під дію Паризької конвенції (ст. 1). Стаття 10 Конвенції проголошує, що пряме чи побічне використання неправильного зазначення походження виробу або особи виробника, фабриканта чи комерсанта є правопорушенням, яке тягне за собою відповідальність за цивільним законодавством. Якщо при виробництві товару або торгівлі ним буде неправильно зазначено місце його походження чи місцевість, де розташований цей пункт, або неправильно вказано країну чи країну, де застосовується неправдива вказівка про походження, то це визнається порушенням прав фізичної чи юридичної особи, яка є виробником чи комерсантом цього товару.
Зміст цих статей Паризької конвенції про охорону промислової власності наведено для того, щоб підкреслити значення найменування місця походження товару в умовах ринкових відносин ще наприкінці минулого століття. Протягом минулого століття значення і роль права на зазначення походження товару не тільки не знизились, а навпаки, ще більше зросли. Свідченням цього є розробка І прийняття законодавства про місце походження товару в країнах СНД, де до цього часу його ніколи не було. Не було такого законодавства і в Україні. 16 червня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"2.
Право на зазначення походження товару — це новий цивільно-правовий інститут, який в Україні тільки складається. Зазначення походження товару — це термін, який охоплює такі терміни: просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення місця походження товару. В поняття "кваліфіковане зазначення місця походження товару" входять: назва місця походження товару, тобто назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;
Сборник официальньїх документов по охране обьектов промьішленной собственности в Рос-сийской Федерации. — К., 1993.
Відомості Верховної Ради України — 1999. — №32. — Ст. 267. Зі змінами від 21 грудня 2000 р. (Відомості Верховної Ради України — 2001. — №8. — Ст. 37) та 10 січня 2002 р. (Відомості Верховної Ради України — 2002. — №16. — Ст. 114).
Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг 6і
та географічне зазначення походження товару — назва географічного місі яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічь го місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному г мовлені характерними для даного географічного місця природними умовами людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського факторе
За новим ЦК України (глава 45) передбачено право інтелектуальної власне ті лише на географічне зазначення, яке передбачає правову охорону з дати де жавної реєстрації цього права. Обсяг правової охорони визначається характері тиками товару ( послуги) і межами географічного місця його походжень зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на п графічне зазначення.
Правами Інтелектуальної власності на географічне зазначення є: право на е знання позначення товару ( послуги) географічним зазначенням; право на виї ристання географічного зазначення; право перешкоджати неправомірному виї ристанню географічного зазначення, в тому числі забороняти та використання. Таке право є чинним з дати, наступної за датою державної реє рації, І охороняється безстроково за умови збереження характеристик това (послуги), позначених цим зазначенням.
Розробка і прийняття такого законодавства — це не данина моді ринков відносин. Це гостра потреба нашого часу. Справа в тому, що на якісні харак-ристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають ще інші фактори, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва будь-яких Інших умов вироблення товару. Такими додатковими факторами, і зумовлюють значною мірою якісні та Інші характеристики товару, можуть бу певні властивості того чи іншого географічного району. Це можуть бути різно» нітні фактори — вода, повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші умої Так, певні сорти вина можна виробити з винограду, що вирощується тільки в кій-то місцевості, на виробництво пива впливають ряд властивостей саме певі го географічного району — вода, ячмінь, хміль тощо. Тканина даного сорту мо; бути вироблена тільки з вовни овець певної породи, що вирощуються у певі місцевості.
Це природні фактори географічного району, які можуть зумовлювати пеі якісні показники вироблюваного товару (наприклад, мінеральної води). Але якісні характеристики товару можуть впливати також і люди — виробники ць товару, наприклад гуцульські киптарики, мабуть, ніхто краще не зробить як сі гуцули. Виробництвом оптичних приладів прославив себе київський завод ") сенал", миколаївські та херсонські суднобудівники користуються авторитетон світі. Таких прикладів можна навести багато, коли саме майстерність, профес налізм виробника, технічний рівень виробництва зумовлюють більший попит вару і, отже, його конкурентоспроможність на ринку.
Можливий ще й третій напрям впливу на конкурентоспроможність товару це поєднання географічного фактора з людським. Вміле використання спеціа; тами високого класу, фахівцями переваг, властивостей та інших якостей певн місцевого району істотно підвищує конкурентоспроможність їх виробів, знаь підвищує ефективність вироблюваного товару, в результаті чого зростає пог на нього, поширюються чутки про особливі властивості товару, вироблюваног тому чи іншому географічному районі. Наприклад, з винограду, що має особл властивості, винороби високого класу виробляють вино, яке користується ве
606 Глава ЗО
ким попитом на ринку. Зрозуміло, що некваліфікований винороб навіть з хорошого винограду не зробить добре вино. Таке поєднання місцевого фактора з людським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність товару.
Таким чином, на ринку складається певна оцінка товару, виробленого в певному географічному об'єкті та ще й у поєднанні з людським фактором. Зростає значення найменування місця походження товару, виникає необхідність його правового регулювання.
Право інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права у встановленому чинним законодавством порядку або внаслідок міжнародних договорів держави. Просте зазначення походження товару реєстрації не підлягає.
Заявником на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару може бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка має намір виробляти товар з характерними для даного географічного об'єкта властивостями або вже виробляє зазначений товар. Проте слід мати на увазі ту особливість цього інституту, що право на використання кваліфікованого зазначення походження товару не є монопольним, тобто воно не є виключним правом. Це означає, що одне й те саме найменування місця походження товару може бути зареєстровано на ім'я кількох заявників — користувачів цим найменуванням.
Особа, яка зареєструвала на своє ім'я кваліфіковане зазначення походження товару, набуває право на його використання (але не виключне право), якщо вироблюваний товар відповідає вимогам, викладеним у заявці на реєстрацію.
Проте для користування зазначенням походження товару не обов'язково усім користувачам його реєструвати, досить однієї реєстрації на ім'я будь-якої фізичної чи юридичної особи.
Право користування цим зазначенням походження товару на підставі державної реєстрації може бути надано будь-якій фізичній чи юридичній особі. Але таке право може бути надано за однієї неодмінної умови — виробник товару перебуває у тому самому географічному об'єкті і виробляє товар з тими самими властивостями, які визначені у свідоцтві про реєстрацію найменування місця походження товару.
У законі про зазначення походження товару чітко визначено порядок і умови проведення державної реєстрації, склад заявки та Інші умови. Заявка має бути піддана відповідній експертизі, порядок проведення якої визначений статтями 9—13 Закону про охорону прав на зазначення походження товару.
Якщо в результаті експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення місця походження товару буде встановлено, що заявлене зазначення відповідає вимогам закону і охороноздатності, то на підставі результатів експертизи приймається рішення про видачу свідоцтва на право використання кваліфікованого зазначення походження товару. На основі цього рішення проводиться його реєстрація в Державному реєстрі назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, а на підставі реєстрації видається свідоцтво на право користування зазначенням походження товару.
Свідоцтво на право використання зазначення походження товару надає його володільцеві певні права і накладає на нього певні обов'язки. Основним правом, що надається свідоцтвом, є право на користування кваліфікованим зазначенням походження товару.
Правові засоби Індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг 6(
Використанням зазначення походження товару прийнято вважати застос вання його на товарах, для яких воно зареєстровано, а також на його упакові в рекламі, проспектах, рахунках та іншій діловій документації, друкованих в даннях, офіційних бланках, вивісках, а також при демонстрації товару на вистг ках і ярмарках, які проводяться на території держави. Власник свідоцтва м право наносити поряд з кваліфікованим зазначенням походження товару попе); джувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстроване Україні. Для попереджувального маркування назви місця походження товару ; стосовується обведена овалом абревіатура (НМП), а географічного зазначен — (ГЗП). Замість цього маркування або разом з ним може наноситися тек "Зареєстрована в Україні назва місця походження товару" або "Зареєстроване Україні географічне зазначення походження товару".
Як уже зазначалося, право на користування найменуванням місця походже ня товару не є виключним і тому володілець свідоцтва на нього не має права е давати ліцензії на використання цього найменування іншим особам. Ці інші о( би можуть просто одержати свідоцтво на право користування цим з зазначенням місця походження товару.
У законодавстві зарубіжних країн передбачається право юридичних і фізі них осіб, які здійснюють посередницьку діяльність, використовувати свій тобі ний знак разом з зазначенням походження товару на підставі договору.
Закон Російської Федерації "Про товарні знаки, знаки обслуговування найменування місця походження товару" встановив правило, за яким реєстраї найменування місця походження товару діє безстроково. Проте в більшості кр строк чинності свідоцтва обмежений, як правило, 10 роками. Але в законод; стві багатьох країн є правило, за яким володілець свідоцтва може клопотати п подовження його чинності. Кількість разів подовження строку чинності свідоі ва не обмежується. Проте чинність свідоцтва може бути подовжена лише за уі ви, що володілець свідоцтва перебуває у тому самому географічному об'єкті І і робляє товар із зазначеними у свідоцтві властивостями. В законі має 6у встановлений порядок та умови подовження чинності свідоцтва.
Підстави припинення правової охорони найменування місця по* дження товару. Такими підставами можуть бути:
визнання недійсною реєстрації зазначення походження товару за скаргбудь-якої особи, якщо реєстрацію було здійснено з порушенням вимог законодства;
зникнення характерних для даного географічного об'єкта умов І немож.вість виробництва товарів із зазначеними в Реєстрі властивостями, а такожзнання цього зазначення видовою назвою товару;
дія реєстрації найменування місця походження товару на ім'я іноземюридичної чи фізичної особи, крім зазначених підстав, може припинитися таку зв'язку з втратою права на дане найменування місця походження товару в кїні походження товару.
Чинність реєстрації найменування місця походження товару має припини ся з моменту публікації рішення Установи про це в бюлетені.
Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення по дження товару може бути припинено:
— за рішенням суду про припинення права у зв'язку з втратою товаром ос
608 Глава ЗО
ливих властивостей або інших характеристик, зазначених у Реєстрі стосовно даного зазначення походження товару;
в разі анулювання реєстрації найменування місця походження товару;
у зв'язку з ліквідацією юридичної особи або смерті фізичної особи — володільця свідоцтва;
на підставі заяви володільця свідоцтва, поданого до Установи про відмовувід права на використанння цього зазначення;
у разі несплати збору за подовження строку дії свідоцтва.
Зрозуміло, що в разі припинення чинності реєстрації зазначення походження товару припиняється і чинність свідоцтва на право його використання, адже зникає підстава права на використання зазначення походження товару.
Якщо зазначення походження товару набуває правового захисту, то в законі передбачено і захист цього права в разі його порушення.
Володілець свідоцтва має право заборонити використання зазначення походження товару особам, які не мають свідоцтва на право його використання. Якщо свідоцтво на право використання зазначення місця походження товару мають кілька осіб, то всі вони мають право забороняти його використання іншим особам.
Порушенням права на використання зазначення походження товару має визнаватися й те, що використовується з такими словами, як "рід", "тип", "імітація" І тому подібними
Порушенням має визнаватися також використання подібного позначення для однорідних товарів, що здатне ввести в оману щодо місця походження товару та його особливих властивостей. Порушенням також визнається використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.
Крім заборони неправомірного використання найменування місця походження товару, володілець свідоцтва має право вимагати від порушника:
припиннення дій, що прушують право або створюють загрозу порушення;
вилучення з обігу товару з неправомірним використанням зазначення походження;
вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження, а при неможливості цього — знищення товару;
відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;
відшкодування збитків у розмірі, не більшому ніж отриманий порушникомприбуток.
Усі спори, пов'язані з використанням зазначення походження товару, має розв'язувати суд.
Розділ V
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНОГО ПРАВА