Глава 14

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною і моменту п укладення

Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі (наприклад, у вигляді іиста), так і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про виконання тоди (наприклад, прийняттям виконання) Таке схвалення має бути зроблено в іежах нормального необхідного строку або встановленого строку при здійсненні годи

Як свідчить судова та арбітражна практика, непоодинокими є випадки, коли редставники укладають угоди з перевищенням наданих їм повноважень або вза-алі не маючи повноважень У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод не-ійсними" від 12 березня 1999 р зазначається, що у разі коли угода укладена редставником юридичної особи або керівником її відокремленого підрозділу без алежних повноважень на й укладення або з перевищенням цих повноважень, она має бути визнана недійсною, такою, що не відповідає вимогам закону При ьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повин-а була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника п докремленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її зов'язку перевіряти такі повноваження

Іноді угоди укладаються представником, але в них не згадується ім'я особи, :у представляють (наприклад, коли угоду укладає керівник філії банку від свого гені) Розглядаючи спір, який виникає з приводу такої угоди, господарські суди дповідно до зазначеного роз'яснення виходять з такого якщо керівник відок-мленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті оди помилково відсутні вказівки на те, що п укладено від імені юридичної осо-і, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди не-нсною У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної оби

Передоручення. На відміну від ЦК УРСР, в якому передоручення регулю-ься у контексті довіреності, в новому ЦК України норма про передоручення на-ла, так би мовити, загального для всього інституту представництва характеру ідно з новим ЦК представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йо ' повноваженнями особисто Він може передати свої повноваження частково о в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом к особою, яку представляють, і представником або якщо представник був ви-шений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє

Представник, який передав свої повноваження іншій особі, повинен повідо-ти про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про осо-, якій передано відповідні повноваження (замісника) Невиконання цього зв'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії лісника як за свої' власні

Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права обов'язки особи, яку він представляє

Підстави виникнення та види представництва. Підставами виникнення Міставництва є юридичні факти, коло яких визначено в законі Згідно зі ст 62

УРСР повноваження представника можуть грунтуватися на довіреності, ад-истративному акті та законі Натомість ч 3 ст 238 нового ЦК передбачає, що

Представництво і довіреність 201

представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства

Обсяг та характер повноважень представника залежать від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво

Розрізняють такі види представництва

1. представництво, яке грунтується на договорі,

2. представництво, яке грунтується на законі,

3. представництво, яке грунтується на адміністративному актіДоговірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, яку

представляють і яка визначає особу представника Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст 386 ЦК України)

Різновидом добровільного є комерційне представництво Відповідно до ст 244 нового ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності Таким чином, комерційне представництво являє собою діяльність, яка здійснюється особою самостійно, на свій ризик і спрямована на систематичне одержання прибутку від надання послуг з представництва осіб при укладенні ними договорів у сфері підприємництва

Комерційними представниками можуть бути як громадяни, так і юридичні особи з урахуванням норм про їх дієздатність та правоздатність Комерційне представництво необхідно відрізняти від комерційного посередництва Справа в тому, що комерційний посередник діє від власного імені, хоч і в інтересах особи, яку представляє, а комерційний представник діє від імені підприємця Крім того, комерційний посередник може представляти інтереси будь-яких осіб та в бага тьох сферах, а комерційний представник — лише підприємців і лише у сфері підприємництва

Головна особливість комерційного представництва полягає в тому, що за згодою сторін та у випадках, передбачених законом, допускається одночасне комерційне представництво різних сторін правочину Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовою угодою між ним та особою, яку представляють, або довіреністю По суті, ст 244 нового ЦК дає змогу гово рити про договір про комерційне представництво, за яким одна сторона — представник надає іншій стороні — підприємцю послуги з представництва від його імені при укладенні договорів у сфері підприємницької діяльності за обумовлену сторонами винагороду

Представництво, яке виникає на підставі закону та адміністративного акта, є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють

Коли відносини представництва виникають за прямою вказівкою закону, цей вид представництва називають законним Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі та опікуни (статті 14 і 16 ЦК ^У"СР, ст 144 КпШС України, ст 154 Сімейного кодексу України) Законному представництву присвячена ст 243 нового ЦК, відповідно до якої батьки (усиновителі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної