Глава 24

права є природною, юридично ло-

|,хЛілюбний договір може бути укладено .,, а також подружжям. Таким чином, (не зобов'язані укладати шлюбний до-;зробити у будь-який момент, перебу-їбного договору до реєстрації шлюбу, (потрібна письмова згода ЇЇ батьків або

І «рвому СК є положення про право позі чі проекту вирішили відмовитися від 'ро ації шлюбу, так і під час перебування , згодою змін до шлюбного контракту оі зитивні, так І негативні сторони. Зви-оого врегулювання майнових відносин || подружжю права укладати шлюбний .зові зміни до нього може призводити содружжя, збільшення кількості спорів тґруднощів для їх розгляду судами. По-'.ужжя здатні лише знижувати стабіль-Прихильники динаміки умов шлюбно-готимість внесення змін до шлюбного визначати правову долю майна, що ви-у. Насправді все навпаки, адже прак-відступи від встановленого законом

;1МЄТЬСЯ ПОДРУЖЖЯМ у ПбрІОД ШЛЮбу.

чоловік і жінка фактично відмовля-що певною мірою є добровільним об-шлюбний контракт не є єдиною своїх майнових проблем. Сімейне заправо укладати щодо вже придбаного числі дарування, поділ у рівних і вразливість введеного в СК України контракту в період шлюбу, інституті шлюбного контракту є визна-*і,оіГО умов. Чинний КпШС України істотне редньо випливає зі змісту ст. 27^і, згід-мають право укладати угоду щодо ' контракт), в якій передбачити майнові статті не позбавлений певної су-юридичні категорії, які окреслю-"'вирішення питань життя сім'ї" і мож-драва та обов'язки подружжя". Тобто ідку законодавець застосовує поняття, ії ото контракту питання щодо майнових уоЩ — використовує поняття, яке доз-I лише майнові відносини подружжя. Ке-

Право спільної власності подружжя 475

тя має визначати нині предмет шлюбного контракту. Однак зазначені особливості тексту ст. 27^і КпШС України створили оманливий грунт для розширеного його тлумачення.

Прикладом максимально розширеного тлумачення ст. 27^і КпШС України є позиція О. А. Явор, яка беззастережно стверджує, що у шлюбному контракті, поряд з традиційними особистими відносинами (вибір чоловіком і жінкою прізвища, професії, місця проживання), знаходять своє закріплення умови про віросповідання, мову, якою будуть спілкуватися члени сім'ї, здійснення виховання дітей, про взаємну інформованість про стан здоров'я, про завчасне надання майбутній дитині відповідного прізвища та ім'я¹. Важко зрозуміти юридичну логіку таких міркувань, адже автор зараховує до предмета правового регулювання шлюбним контрактом такі права подружжя, які є конституційними правами людини, і відмова від них не може визнаватися правомірною, а врешті — і дійсною, оскільки відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини (а саме такими є права на вибір професії, місця проживання, прізвища, віросповідання тощо) є невідчужуваними та непорушними, вони не можуть бути скасовані. Тому позиція О. А. Явор може бути визнана такою, що суперечить чинному законодавству України. Інша справа, що автор мала право ставити питання про його вдосконалення шляхом розширення сфери дії шлюбного контракту, але в межах, що не суперечать Конституції України.

Варто все-таки принагідно зауважити, що розширене тлумачення предмета шлюбного контракту не є абсолютно довільним чи випадковим. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457 затверджено Порядок укладання шлюбного контракту², який містить положення, за якими у шлюбному контракті можуть передбачатися не лише майнові права та обов'язки подружжя, й немайнові, моральні чи особисті зобов'язання (п. 2). Важко пояснити, якими міркуваннями керувалися складачі Порядку укладання шлюбного контракту. Але якими б ці міркування не були, невідповідність цього нормативно-правового акта ст. 27^і КпШС України є такою очевидною, що не потребує наведення особливих аргументів. Проте не можна обійти увагою неприпустимо широке розширення предмета шлюбного контракту, особливо в частині можливостей введення до шлюбного контракту умов про моральні зобов'язання. Між тим, під моральними зобов'язаннями можна розуміти обов'язки чесності у поведінці в сім'ї, взаємної вірності, недопущення подружньої зради тощо. Але ж такі відносини взагалі не піддаються правовому врегулюванню. Власне це випливає із ст. 2 КпШС України, в якій зазначається, що цей кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають у сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які виникають У зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану. З наведеного не вбачається, щоб сімейне законодавство регулювало моральні відносини між подружжям. Такі відносини взагалі не можуть бути у сфері правового впливу, адже за невиконання моральних обов'язків неможливе застосування заходів примусового їх виконання, застосування цивільно-правової від-

Явор О. А. Функції шлюбного контракту в сімейному праві України. — С. 11—12. Законодавство України про шлюб, сім'ю та спадкування. — К., 1998. — С. 286.