§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)

Накладення арешту на майно застосовується як спосіб забезпечення цивільного позову (ст. 152 ЦПК України, ст. 67 ГПК України). Відповідно до ст. 186 КПК України при обшуку або виїмці можуть бути вилучені предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна, які у встановленому порядку перелічуються у протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису. Опис майна здійснюється також у порядку вжиття заходів щодо охорони спадкового майна державним нотаріусом або посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, що оформляється у встановленому порядку актом опису майна (пункти 95—107 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пункти 47—60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України¹). Митний Кодекс України надає право митним органам вчиняти опис вилучених товарів і документів (ст. 377).

Опис (арешт) майна здійснюється державною виконавчою службою її державними виконавцями в процесі здійснення виконавчого провадження відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про виключення цього майна з опису. Таке правило передбачалося в ст. 385 ЦПК України, яка втратила чинність. Подібне правило нині передбачене в Законі України "Про виконавче провадження", в ст. 59 якого записано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Потреба у поданні такого позову виникає тому, що накладення арешту на майно та включення його до опису супроводжується встановленням обмежень у його правовому режимі і, нарешті, може призвести до звернення стягнення на нього, конфіскації тощо. Ці обмеження можуть полягати у такому.

По-перше, власник може бути позбавлений на певний період можливості здійснювати усі правомочності (володіння, користування і розпорядження), якщо майно вилучене у боржника, обвинувачуваного, підсудного чи інших осіб і передане на зберігання стороннім особам або спеціальним організаціям.

Законодавство України про нотаріат / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1998. — № 5. — С. 214—270.

Захист права власності

П о-друге, описане майно, наприклад, жилий будинок, може бути залишене володінні та користуванні боржника, обвинуваченого, підсудного із застосувг ням заборони на здійснення розпорядження цим майном.

По-третє, може бути накладена заборона на користування і розпоряджен описаним майном, без вилучення із володіння боржника чи інших уповноваж них осіб.

Стаття 126 КПК України визначає порядок забезпечення цивільного позов можливої конфіскації майна. Відповідно до цієї статті майно, на яке слідчий не ладає арешт, описується і вилучається у обвинувачуваного чи підозрюваного а осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, або пере; ється на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або член, родини обвинувачуваного чи іншим особам.

З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, , яких не спричинили накладення арешту на майно, але, на думку яких, до опи включено належне їм майно. Ними можуть бути члени сім'ї боржника, обвин Баченого, інші особи. Щодо самого боржника, обвинуваченого, то вони можу захистити свої інтереси та оспорити законність опису майна в ході розгля, справи, порушеної у зв'язку з їх діями.

У судовій практиці особливо поширені позови про виключення з опису ма на, яке становить спільну власність позивача і відповідача. У таких випадках с ду належить визначити частку позивача в спільному майні і вилучити її з опис оскільки зверненню стягнення чи можливій конфіскації підлягає лише те майн яке є власністю боржника, обвинуваченого, засудженого.

Розглядаючи такі справи, важливо враховувати як загальні положення мат ріального права про власність і її захист, так і ті положення, які регулюють ві носини спільної власності. При цьому, як зазначив Пленум Верховного Суду У раїни у своїй постанові "Про судову практику в справах про виключення майї з опису" від 27 серпня 1976 р.^! (з наступними змінами), якщо згідно з вирокс підлягає конфіскації конкретне майно, що становить спільну сумісну власніс подружжя, членів сім'ї чи селянського (фермерського) господарства, позої інших учасників спільної власності про виключення майна з опису їх часи цього майна можуть бути задоволені, якщо не залишилось іншого спільного ма на або його залишилось менше, ніж припадає на їх частку.

Однак така позиція Пленуму є певною мірою непослідовною, адже в пост нові нічого не сказано в цьому аспекті про спільну часткову власність, яка, речі, також може виникати між подружжям, членами сім'ї, членами фермерськ го господарства тощо.

При розгляді справ про виключення майна з опису має враховуватися тако джерело створення спільної власності. Так, відповідно до ст. 31 КпШС Україн, ст. 73 Сімейного кодексу 2001 р., ст. 380 ЦПК України при відшкодуванні ш» ди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути звернено ь майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли вироком суду в крі мінальній справі встановлено, що його було придбано на кошти, здобуті злочиі

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — 1 1995. — № 1. — С. 437—441.

512 Глава 26

ним шляхом. Отже, за таких обставин позивачеві може бути відмовлено у виключенні з опису його частки у спільній власності.

У справах про виключення майна з опису завжди залучається два або більше відповідачів: боржник; особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, в необхідних випадках — особа, якій було реалізовано майно. Коли ж опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, відповідачем притягується відповідний фінансовий орган (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 р.).

У юридичній науці немає єдності щодо правової природи позовів про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту). В одних випадках такий позов розглядають як різновид віндикаційного, в Інших — як негаторний позов¹. Іноді його відносять до позову про визнання права власності².

Виходячи з ви ще на веде ного аналізу, можна зазначити, що кожна з наведених точок зору може бути правильною, але лише в певній ситуації, тобто залежно від змісту обмежень, встановлених щодо описаного майна. Так, якщо позивач внаслідок опису майна позбавлений усіх трьох правомочностей, то позов може мати ознаки віндикаційного позову (наприклад, у разі вилучення описаного майна і передачі його на зберігання спеціальним охоронцям). Якщо ж щодо описаного майна застосовано заборону на його використання чи розпорядження, то позов матиме ознаки негаторного позову.

Щодо визнання позову про виключення майна з опису самостійним речовим позовом про визнання права власності, то для такого твердження немає достатніх підстав, оскільки звернення до суду лише з вимогою про визнання права власності на описане майно не може забезпечити виключення його з опису. Тому, як правило, в позові мають міститися дві вимоги: про визнання права власності (володіння) на описане майно та виключення його з опису. Власне про це прямо сказано в ст. 385 ЦПК України, згідно з якою, особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.