§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань

Підстави виникнення застави. Сторони заставних правовідносин

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. застаї — це спосіб забезпечення зобов'язань, за яким кредитор (заставодержатель) мі право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставо зобов'язання одержати задоволення з вартості майна переважно перед інший кредиторами. За ст. 574 нового ЦК внаслідок застави кредитор (заставодерж тель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язанн забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майї переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановл но законом (право застави).

Слід зазначити, що застава внаслідок її універсальності досить широко заст совується і для забезпечення інших, ніж цивільно-правові, зобов'язань. Зокрем Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків пері бюджетами та державними цільовими фондами"¹ встановлено, що з метою захи ту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податк вий борг, передаються у податкову заставу. При цьому право податкової застаї виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення, а сама пода

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.

674 Глава 34

кова застава визначається як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.

Внесення грошової застави передбачено також виборчим законодавством, зокрема Законом України "Про вибори народних депутатів України" ', причому у виборчому законодавстві застава застосовується з метою забезпечення відповідального ставлення громадян як ймовірних кандидатів у депутати до їх участі у виборах, сприяє прийняттю виважених рішень кандидатами у депутати щодо реалізації їх пасивного виборчого права, а також застерігає від можливих невиправданих витрат із державних фондів.

Використовується застава у митному законодавстві, зокрема за Законом України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України"² — як засіб забезпечення зворотного вивезення предметів, ввезених під таке зобов'язання. Крім того, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України застава визнана запобіжним заходом, який застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Проте всі ці випадки застосування застави не регулюються Законом України "Про заставу", оскільки останній регулює заставу як засіб забезпечення виконання саме цивільних зобов'язань.

Історичний досвід розвитку інституту застави свідчить, що існує кілька підстав виникнення застави: І) договір; 2) закон; 3) судове рішення; 4) заповіт. Дві останні підстави не є характерними для нашої держави, І тому до підстав виникнення застави Закон України "Про заставу" (ст. 1) відносить лише договір та закон. За п. 1 ст. 576 нового ЦК застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін при відповідних правовідносинах, передбачених у законі. Як приклад можна навести право застави вантажу, що виникає у морського перевізника вантажу згідно зі ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України³ для забезпечення відшкодування витрат, що їх зазнає перевізник під час перевезення вантажу. Слід звернути увагу на те, що за п. 2 ст. 576 нового ЦК до застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Але головним джерелом виникнення заставного права залишається договір, коли для виникнення застави між заставодержателем і заставодавцем має бути досягнуто згоди про встановлення застави. При цьому договір про заставу може бути самостійним, тобто відокремленим від договору, за яким виникає забезпечене заставою зобов'язання. Однак умову про заставу може бути включено і до основного договору, що підтверджує похідний характер застави, закріплений у ч. З ст. З Закону України "Про заставу".

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2001 — № 51—52. — Ст. 265

² Відомості Верховної Ради України. — 2002 — № 1. — Ст. 2.

³ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 49. — Ст. 349.

Способи забезпечення виконання зобов'язань €

Похідність випливає з акцесорного (додаткового ) характеру договору зас ви і виявляється у такому. За загальним правилом, застава може збільшуваті або зменшуватися у сумі залежно від зміни суми основної вимоги. Залежні застави від основної вимоги підтверджується також тим, що визнання недійсн ті основного зобов'язання тягне за собою і недійсність застави. Крім того, поз ність застави тісно пов'язана з тим, що застава завжди слідує долі основного бов'язання і не має самостійного життя щодо забезпеченої нею вимс Задоволення основного зобов'язання автоматично стає підставою для припин ня застави (ст. 28 Закону України "Про заставу").

Ще одним виявом принципу похідності застави і залежності її долі від зас" печуваного нею зобов'язання є слідування застави за своїм об'єктом при пере ді останнього у власність іншої особи (ст. 27 Закону України "Про заставу"' також, як доречно зазначив А. В. Черних, у тому випадку, якщо заставу 6^і встановлено стосовно вимоги, яка може виникнути у майбутньому, невиконаї боржником основного зобов'язання має значення лише у разі виконання кре тором-заставодержателем прийнятих на себе за основним зобов'язанням бов'язань¹.

Відповідно до ст. З Закону України "Про заставу" застава може забезпеч) ти лише дійсну вимогу. Дійсність застави означає, по-перше, те, що нею за( печуються лише вимоги, які відповідають закону та непогашені за давністю, а друге, заставою не може бути забезпечена уявна вимога, вона мс забезпечувати лише реально існуючу вимогу. Мається на увазі, що якщо пі укладення основного договору позики, забезпеченого заставою певного май не відбулося фактичної передачі позики боржникові, то у кредитора не вини реальної вимоги до боржника.

Законодавство України не містить конкретних видів зобов'язань, виконаі яких може бути забезпечене заставою. Перелік, викладений у ст. З Закону раїни "Про заставу", — договори позики (банківської позички), купівлі-прода оренди, перевезення вантажів — має відкритий характер, тобто законодав передбачає, що заставу можна використати майже у будь-якому договорі.

Закон припускає, що застава може встановлюватися стосовно вимог, які жуть виникнути у майбутньому "за умови, що сторони домовляться про рог забезпечення заставою таких вимог" (ст. З Закону України "Про заставу"). Г вило про те, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникну! майбутньому, закріплюється також у ст. 575 нового ЦК. Заставою можуть заі печуватися і вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням неналежним виконанням зобов'язань, хоч такі вимоги можуть і не виникну якщо боржник належним чином виконає своє зобов'язання. Єдина умова — рони мають домовитися про розмір забезпечення заставою таких вимог.

На підставі ст. 19 Закону України "Про заставу" застава забезпечує вил у тому обсязі, який існує на момент задоволення. Заставою забезпечується новний борг, включаючи відсотки, необхідні витрати заставодержателя її утримання заставленого майна, відшкодування збитків, завданих прострочен виконання (а у випадках, передбачених договором або законом, — неустойка також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не пе

¹ Черних А. В. Залог недвижимости в российском праве. — М., 1995. — С. 46.