§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності

У ст. 6 ЦК УРСР перелічуються основні засоби захисту цивільних прав, що їх застосовують суд, арбітраж або третейський суд. Так, цивільно-правовий захист цивільних прав здійснюється шляхом:

визнання цих прав;

відновлення становища, яке існувало ло попуіирния ппа_ИЇ і о.... .-.--

Глава 26

дження до виконання обов'язку в натурі;

нсації моральної шкоди;

нення або зміни правовідносин;

;ння з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, пе-

іх законом або договором, — неустойки (штрафу, пені);

засобів, передбачених законом.

їдені засоби захисту цивільних прав тією чи іншою мірою стосуються і ірава власності. Перелічені засоби захисту можуть конкретизуватися. , можуть передбачатися також інші засоби захисту цивільних прав, ому ЦК України коло засобів захисту цивільних прав та інтересів дещо о. Так, у ст. 16 зазначається, що способами захист цивільних прав і ін-оже бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) при-ції, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до по-

5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідносин; іення правовідносин; 8) відшкодування збитків та Інші способи відшко-майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; ння незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, іади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядуван-посадових і службових осіб.

чимо, за новим ЦК захист цивільних прав та інтересів має здійснювати-іерелічених у ЦК УРСР, ще й такими способами: визнання правочину л; визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого ування. Крім того, у ньому змінено формулювання деяких засобів за-к, такий засіб як "присудження до виконання обов'язку в натурі" у про-ачений як "примусове виконання обов'язку в натурі", а "стягнення — як "відшкодування збитків".

ширшим є перелік засобів захисту цивільних прав у російському зако-. Відповідно до ст. 12 ЦК Російської Федерації захист цивільних прав «нюватися, крім зазначених у ст. 6 ЦК УРСР і в новому ЦК України, іяхом визнання оспорюваної угоди недійсною та застосування наслідків :ті нікчемної угоди і шляхом незастосування судом акта державного ор-іргану місцевого самоврядування, який суперечить закону, нує юридичних перешкод для закріплення зазначених засобів захисту с прав у новому ЦК України. Проте варто відзначити, що визнання уго-ною як способу захисту цивільних прав закріплено у ст. 16 нового ЦК, осилання на правові наслідки недійсної угоди. Думається, що в статтях .ьні положення захисту цивільних прав необов'язково робити таке поси-іже доцільніше це робити в спеціальних статях, які визначають умови н наслідки визнання угод недійсними. Крім того, відповідно до ст. 4 Гос-ого процесуального кодексу України господарський суд не застосовує жавних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству

иво зазначити, що захист цивільних прав не вичерпується переліченими . Він може здійснюватися й Іншими засобами, передбаченими спеціаль-мами, які враховують особливості тих чи Інших цивільних відносин, пливає зі змісту ст. 6 ЦК УРСР, захист цивільних прав здійснюють: суд» ний суд; у деяких випадках — товариські суди, профспілкові та інші

Захист права власності 497

му порядку. У новому ЦК України також передбачаються положення про можливість захисту цивільних прав та інтересів осіб, крім суду, державними органами або органами місцевого самоврядування шляхом скасування актів державних органів чи органів місцевого самоврядування нижчого рівня, а також нотаріусами шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

Між тим за новою Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. За певних умов громадяни після використання всіх національних засобів правового захисту мають право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст. 55). Отже, у чинному цивільному законодавстві та у новому ЦК України названо органи позасудового захисту, не передбачені безпосередньо Конституцією України, що викликає певні сумніви у правомірності здійснення захисту цими позасудовими органами. Щоб уникнути певної невідповідності галузевих правових норм конституційним нормам, позасу-довий захист доцільно розглядати лише як допоміжний, який може у певних випадках сприяти оперативному захисту права власності, який може застосовуватися за бажанням особи, права якої порушені. Однак у будь-якому разі потерпілий власник не позбавляється права судового захисту своїх прав та інтересів.

Стаття 19 ЦК України закріплює право особи на самозахист своїх прав від їх порушень І протиправних посягань. У цій статті не вказується, яким чином має здійснюватися самозахист, а лише зазначається, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушено, та характерові дій, якими ці права порушені, І не можуть суперечити вимогам закону. Таким чином, у ЦК України самозахист розглядається як механізм самостійного примусового усунення уповноваженою особою порушень її прав та посягань на них, а не як один із засобів (способів) захисту цивільних прав. У ЦК РФ самозахист розглядається водночас і як один із засобів (способів) захисту цивільних прав, перелічених у ст. 12.

У ЦК УРСР немає норм, які б безпосередньо закріплювали право особи на І самозахист. Водночас у статтях 444 і 445 ЦК УРСР є норми, які опосередковано припускають право особи на активні дії, якщо вона перебуває у стані необхідної (оборони або у стані крайньої необхідності. Введення до нового ЦК інституту самозахисту прав повністю відповідає положенням ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Поки що в цивільному законодавстві України немає норм, які б безпосередньо надавали власникові право звертатися до суду з вимогами про захист від можливого порушення його права в майбутньому. Однак, у новому ЦК України це питання розв'язано позитивно. У ньому закладено положення про те, що власник має також право вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у здійсненні правомочностей володіння, користування або розпорядження майном.

Цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить неоднорідні за своїмзмістом та умовами застосування. Одні з них безпосередньо спрямовані на захист права власності, інші — опосеоепкокянл Ппиі —