Глава 26

"правова охорона", вкладаючи в них різний зміст¹. На їх думку, право-т є лише складовою частиною правової охорони, до якої мають вклю-ішє засоби, пов'язані з реалізацією особою права на захист. Так звська вважає, що призначенням правової охорони є регулювання сус-дносин на першому етапі та визначення заходів з охорони конкретного ного права на другому етапі, а сама можливість захисту цього права і : його здійснення є одним з чинників правової охорони, а правовий за-ише результат реалізації особою права на захист². Такий підхід до ви-правової охорони та правового захисту, безперечно, заслуговує на під-.оч і має певні вразливі місця. По-перше, автор дещо протиставляє захист правовій охороні, по-друге, не включає до правового захисту са-ю-правові засоби (способи) відновлення порушеного права, без яких *алі не може реалізувати своє право на захист.

протиставлення прагнула уникнути Я. М. Шевченко, яка вважає, що охорони включає в себе поряд із заходами економічного, політичного, ого характеру, що забезпечують нормальне регулювання суспільних попередження правопорушень, усунення причин, що їх породжують вні норми), а також і заходи, спрямовані на поновлення чи визнання іі порушення чи оспорювання їх, а саме — захист (охоронні норми)"³, гор прямо визнала правовий захист складовою частиною правової

цуючи огляд юридичної дискусії з приводу цього питання, слід відзна-⁷ тенденцію до визнання правової охорони більш широким поняттям по-правовим захистом. В основі правової охорони визначальними є прин-зпечення непорушності та здійснення цивільних прав, у т. ч. і права та заходи, спрямовані на попередження порушень цих прав. У той же І норми спрямовані насамперед на відновлення порушеного права та перешкод у його здійсненні шляхом вчинення відповідних дій. лотворчій діяльності досить часто застосовуються поняття "охорона" і ез чіткого розмежування їх І без додержання при застосуванні їх у за-х актах певних однакових критеріїв.

ікони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про рав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові істять як загальнорегулятивні, так і захисні норми. Зокрема, в Законі Про захист прав споживачів" лише кілька статей стосується безпосе-(исту порушеного права споживача (статті 4, 14, 16, 20 та 24), а інші альнорегулятивний характер, тобто регулюють відносини у їх позитив-і (закріплюють правові гарантії існування права, умови його здійснених статтях ЦК УРСР передбачаються положення як про охорону, так ст цивільних прав. Так, у ст. 5, у якій, зокрема, записано, що "цивільні

в В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественньіх отношений. —* 1972. — С. 117; Шевченко Я Н. Совершенствование законодательства о семье. — К., 139.

кая 3. В. Защита в советском семейном праве. — Львов, 1985. — С. 6—48. к І право власності. — К., 1994. — С. 130.

Захист права власності _ 495

права охороняються законом", встановлюється загальноохоронний принцип, який гарантується усією правовою системою. Водночас, у ст. 6, яка має назву "Захист цивільних прав" визначається та частина правоохоронного механізму, що вступає в дію у разі порушення суб'єктивного цивільного права. Правозахис-ні норми щодо права власності в ЦК УРСР зосереджені в главі 13 "Захист права власності". У новому ЦК України в главі 3 містяться норми про захист цивільних прав і Інтересів, а в главі 29 — норми про захист права власності. В цих главах не має норм загальноохоронного значення, а передбачено правозахисні положення, що мають діяти, як правило, у разі порушення конкретного суб'єктивного права.

Дещо інші принципи закладені в Законі України "Про власність". Так, у главі 8 "Захист права власності" містяться: а) норми позитивного регулювання відносин власності (ст. 48); 6) норми, що визначають механізм захисту у разі порушення права власності (статті 48, 52—54); в) норми, що встановлюють відповідальність державних органів за порушення прав власників (статті 56 і 57). ІБільше того, деякі статті цього закону (статті 48 і 55) містять комплексні норми регулятивного та захисного характеру. Очевидно, така конструкція правових норм є вимушеною, адже практично дуже важко в законах здійснювати розмежування правових норм, покликаних врегулювати одні й ті самі відносини з ме-|тою досягнення кількох цілей водночас.

У юридичній літературі була запропонована певна класифікація охоронних та захисних норм. Так, Є. О. Суханов вважає, що охорону права власності забезпечують: норми, які забезпечують належність майна тим чи іншим суб'єктам; нор-Іми, які встановлюють певні умови реалізації власниками права власності; норми, які встановлюють негативні наслідки для порушників права власності, тобто безпосередньо захищають права власників від протиправних посягань. Наведена (класифікація правових норм може мати не лише теоретичне, а й практичне зна-іення у законотворчій діяльності, незважаючи на наявність можливостей її по-Шльшого вдосконалення. Так, у наведеній класифікації правоохоронних норм не інайшлося місця нормам, які встановлюють правові гарантії прав власників, ви-шачають органи, що здійснюють захист права власності тощо. Однак це лише свідчить про необхідність подальшого наукового аналізу даної проблеми.

Отже, підсумовуючи сказане, можна зазначити, що цивільно-правовий за-шст права власності — це система активних заходів, що їх застосовують влас-іик, компетентні державні чи інші органи, спрямована на усунення порушень ірава власності, покладення виконання обов'язку з відновлення порушеного пра-*а на порушника. Така система захисних заходів водночас є складовою частиною Гзагальноправового механізму захисту права власності та інших цивільних прав.