- •Передмова
- •Розділ і загальні положення цивільного права
- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •Глава 6
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •§ 3. Особисті немайновІ права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •§ 1. Поняття власності та права власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •312 Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •342 Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1, Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •452 Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •§ 7. Загальна характеристика Інших засобів захисту права власності
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та Інтелектуальної власності
- •526 Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •52 Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •50 Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •566 Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •1Й4 ттк урср
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •676 Глава 34
- •682 Глава 34
- •86 Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •698 Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Цивільне право україни Підручник
Розділ і загальні положення цивільного права
Глава 1 вступ до цивільного права
§ 1. Поняття цивільного права
Неможливо оволодіти цивільним правом, не виявивши насамперед його гальнотеоретичних засад. Юридичною наукою сформульовано вчення про і вання та функціонування права в межах відповідної системи права, що скл ється у кожній державі з тими чи іншими особливостями. Протягом багаї десятиліть правова система України внаслідок загальновідомих історичних ставин формувалася в межах правової системи Російської імперії і Радянсьі Союзу. І лише останні десять років у незалежній і демократичній Україні з, чатковано активне створення нового правового поля, яке повинно відповідач гальновизнаним світовим стандартам, побудованим на пріоритеті загальноі ських демократичних цінностей, непорушності права приватної власне Водночас формування правової системи незалежної України, юридичної на перебуває як під впливом багатовікового досвіду світової цивілізації, так і п тивного досвіду нормотворчості та правової науки радянського періоду.
При визначенні поняття права взагалі та цивільного права зокрема обої ково необхідно враховувати, що термін "право" вживається у багатьох зна нях — в соціальному, філософському, побутовому, юридичному. Однак і юри, не його значення в юриспруденції може бути багатоаспектним. загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об'єктивне і суб тивне. В юридичній науці з приводу визначень об'єктивного і суб'єктивного ва висловлювалося багато різноманітних думок, в основу побудови яких поклад як правило, правову норму. Відповідно в узагальненому вигляді юридичною кою об'єктивне право визначається як певна "сукупність", "система" встано них державою загальнообов'язкових правових норм (правил поведінки), в нання яких забезпечується державно-примусовими засобами1. Близьким* наведеного визначення є погляди класиків марксизму-ленінізму, які розгляд
Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть. — Чебоксари, 1997. — С. 7—17.
6 Глава 1
право як волю пануючого класу, виражену в законі1. Тим самим, на їх думку, право має класовий характер. Примат класового характеру права якраз багато в чому і призвів до підміни закону революційною правосвідомістю, нехтування приватними інтересами тощо. Сучасне право України позбавляється таких перегинів і будується на засадах громадянського суспільства, в якому однаковою мірою охороняються як публічні інтереси, так і приватні.
На відміну від об'єктивного права, суб'єктивне право є відповідна міра поведінки учасників правовідносин, встановлена і дозволена тією чи іншою правовою нормою. Тобто у даному випадку мається на увазі конкретне право Індивідуалізованого суб'єкта. Тому завжди суб'єктивне право обумовлене об'єктивним правом, дія якого породжує суб'єктивне право в учасників правовідносин і водночас захищає його у разі порушення іншими особами.
Всі існуючі в державі правові норми в цілому утворюють відповідну правову систему, конструкція якої побудована у певному порядку та за певними принципами, напрацьованими юридичною наукою. Одним з визначальних положень теорії права на сучасному етапі став висновок про поділ усієї правової системи України, як і в зарубіжних країнах з високорозвинутою ринковою економікою, на публічне і приватне право. У свою чергу публічне і приватне право, регулюючи певну однорідну чи відносно однорідну категорію суспільних відносин, поділяється на відповідні підсистеми, які дістали назву галузі права.
Публічними галузями права, зокрема, вважаються конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове право, приватними — цивільне, трудове. Наведений перелік самостійних галузей права не є вичерпним і остаточним. У межах єдиної системи права держави формуються й Інші відносно цілісні підсистеми, наприклад, земельне право, екологічне право, природно-ресурсне право, сімейне право, житлове право, господарське право, податкове право. Проте такі підсис-темні утворення не визнаються беззастережно самостійними галузями права, їх місце в системі права досить часто змінюється залежно від значення цих підсистем на тому чи іншому етапі розвитку держави, від ступеня законодавчої врегу-льованості відносин, що входять у сферу впливу відповідної підсистеми.
Визначальною підставою поділу системи права на галузі слугує предмет правового регулювання суспільних відносин, які є неоднорідними, а певні їх групи мають спільні ознаки. Саме наявність у відповідної категорії об'єктивно Існуючих відносин спільних ознак дає підстави для формування галузі права. На цей процес можуть впливати і суб'єктивні фактори, зокрема ступінь розвитку науки, адже представники того чи іншого наукового напряму прагнуть обрунтувати існування певної сукупності правових норм, що є предметом їх досліджень, у формі самостійної галузі права. Так, "провідною" галуззю права в юридичній літературі визнається земельне право2. Самостійною галуззю права представники сімейно-правової науки вважають сімейне право3. Нині спостерігається тенденція до обгрунтування визнання галуззю права підприємницького права, хоч частина
Маркс К., Знгельс Ф. Соч. — Т. 4. — С. 443; Ленин В. И. Полн. собр. соч. — Т. 2. — С. 33—34.
2 Земельне право: Підручник / За ред. В. І. Семчика і П. Ф. Кулинича. — К., 2001. — С. 3.
3 Рясенцев В. А. Семейное право. — М., 1967. — С. 9.
Вступ до цивільного права
юристів вважає цю позицію передчасною1. Можливі також випадки ліквід; галузі права. Так, у зв'язку з переходом України до засад ринкової економ відбулася ліквідація колгоспів, а відтак відпали підстави існування колгоспи права.
Отже щодо визнання галуззю права багатьох правових підсистем у на немає одностайності. Наявність труднощів у вирішенні цієї проблеми створі передумови для зародження так званих комплексних галузей права. Так, щ радянський період у юридичній науці поширилася думка про можливість існув ня поряд з основними профілюючими (традиційними) галузями права (держав адміністративне, цивільне право), процесуальними галузями права (цивілі процесуальне право, кримінальне процесуальне право) та спеціальними галузя права (трудове право, земельне право, фінансове право) так званих комплексе галузей права, які мають ознаки вторинних утворень у правовій системі (бані-ське, податкове, житлове право та ін.) і створюються для спеціалізованого ре лювання певних відносин на основі вже існуючих галузевих правових систеі можуть не мати свого самостійного методу правового регулювання. Очевид метою утворення таких вторинних правових підсистем є внесення раціональні ті та підвищення ефективності у правове регулювання неоднорідних суспільн відносин, які виникають у конкретній сфері виробничої чи іншої діяльності, кою комплексною галуззю деякі автори вважають господарське право, яке, на думку, грунтується на нормах цивільного, адміністративного, фінансового та ших галузей права2. Така точка зору безумовно має право на існування, але во вразлива, адже не враховує того, що будь-яка загальновизнана самостійна гал права містить норми, які регулюють не властиві їй суспільні відносини. За так обставин можна було б дійти висновку про відсутність у правовій системі взап самостійних галузей права. Тому уявляється більш прийнятною позиція про е знання вторинних комплексних правових підсистем, що регулюють певну каї горію різнорідних суспільних відносин у спеціальній сфері діяльності, комплеї ними (змішаними) підгалузями права або комплексним міжгалузевим правом.
Особливе місце у правовій системі посідає процесуальне право, метою яко є забезпечення реалізації норм матеріального права (цивільного, земельної кримінального тощо). Воно покликане забезпечити функціонування матеріал них галузей права. Проте це не перешкоджає визнанню цивільного процесуа/ ного права, кримінального процесуального права самостійними галузями праЕ оскільки їх норми регулюють цілком однорідні відносини, що виникають у рг звернення особи (фізичної, юридичної) до суду.
Щодо місця цивільного права у правовій системі в науці розбіжностей не в никає. Воно однозначно визнається основною самостійною галуззю права, яі має свій предмет та метод правового регулювання. Це, однак, аж ніяк не озн чає, що цивільне право як галузь правової системи України позбавлено пробле Вони існують, але стосуються в основному визначення кола регульованих ц вільним правом відносин, змісту методу правового регулювання, співвідношені
Предпринимательское право Украйни: Учебник / Под рєд. Р. Б. Шишки. — Харьков, 2001. С. 57.
Щербина В. С. Господарське право України. — К., 1999. — С. 28.
10 _ Глава 1
Встановлення предмета цивільного права дає можливість дати відповідь на питання, що воно регулює як галузь права, яке коло суспільних відносин входить у сферу цивільно-правового регулювання.
Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. цим Кодексом, а відповідно і цивільним правом регулюються майнові відносини і пов'язані з ними особисті немайнові відносини, а також інші особисті немайнові відносини. Отже в цьому Кодексі виділено три групи відносин, що входять у сферу цивільно-правового регулювання. Проте в юридичній літературі іноді зазначалося, що цивільне законодавство регулює лише дві групи суспільних відносин: майнові і особисті немайнові; останні поділяються на два види — особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими відносинами, та особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими відносинами1. Така позиція також є прийнятною, адже вона також відображає існування трьох категорій цивільних відносин, врегульованих цивільним правом, тим більше, що нині вона узгоджується з новим Цивільним кодексом України, прийнятим у третьому читанні Верховною Радою України 29 листопада 2001 р.
Так, відповідно до ст. 1 нового ЦК України цивільними є майнові та особисті немайнові відносини, основані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Тобто тут виділяються дві групи відносин без поділу особистих немайнових відносин на два види. І хоч ці дві групи за своїм змістом різнорідні, але їх об'єднує єдність правових умов, на яких вступають у ці відносини суб'єкти цивільного права. Як зазначається у новому ЦК України, вони основуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1). Це водночас означає, що відносини, які не мають зазначених ознак не повинні регулюватися цивільним законодавством, якщо інше прямо не передбачено законом. Так, не можуть вважатися предметом цивільного права відносини з приводу оподаткування, щодо використання бюджетних коштів тощо, хоч вони і є майновими, але регулюються податковим, фінансовим правом. У ЦК немає орієнтовного переліку відносин, що регулюються цим Кодексом. Для їх встановлення можна проаналізувати конкретні статті ЦК. Проте, якщо врахувати, що цивільні правовідносини регулюються не лише нормами ЦК, а й нормами багатьох інших законів та нормативно-правових актів, то стане очевидною недостатність такого підходу. Між тим, цивілістична наука ще не сформулювала однозначних поглядів щодо правової природи усіх суспільних відносин, які мають входити до предмета цивільно-правового регулювання. Тому на вирішенні цієї проблеми необхідно зупинитися детальніше.
Майнові відносини становлять основну питому вагу предмета цивільного права. Такі відносини складаються, як правило, з приводу конкретного, реально і фізично існуючого майна. В юридичній науці щодо поняття майнових відносин є кілька точок зору. При цьому в основі розбіжностей поглядів щодо поняття майнових відносин лежить його співвідношення з іншими, близькими за своїм змістом категоріями. Так, насамперед багато хто з авторів звертає увагу на необхідність розмежування майнових, виробничих (матеріальних) та економічних відносин, оскільки майнові відносини є вольовими, які виникають на розсуд лю-
Гражданское право Украиньі — Харьков, 1996. — 4.1. — С. 9—17; Цивільне право України. — Харків, 2000. — Ч. 1. — С. 8—10.
Вступ до цивільного права
дини І піддаються правовому регулюванню, а інші мають об'єктивний характ не піддаються правовому регулюванню1. На їх думку, людина не може змін закони розвитку виробничих, економічних відносин у суспільстві, а лише м( відповідно до існуючої закономірності прискорити або загальмувати їх розвиі впливаючи на них правовим регулюванням чи іншим чином.
Позиція інших вчених зводиться до того, що поняття виробничих (матері, них), економічних відносин відображають різні властивості одних і тих саі суспільних відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обмії споживання матеріальних благ. Так, ці суспільні відносини є матеріальними і значаються матеріальними умовами життя людей, вони є виробничими, оскіл виникають у процесі виробництва, вони є економічними, оскільки становл економічний базис суспільства2.
Наведені дві концепції співвідношення понять виробничих, економічних майнових відносин не можна беззастережно підтримати, оскільки їм притамг певні крайності.
Так, першій концепції притаманна фетишизація ролі виробничих (матері; них) та економічних факторів у житті суспільства. Фактично в її основі леж марксистсько-ленінські ідеї про незалежність виробничих відносин від волі дей. Певною мірою можливо це так і є, якщо мати на увазі всю сукупність робничих відносин та період, в який формувалися ці ідеї. Проте історія свідчі що в переломні для суспільства моменти виробничі відносини можуть зазнав радикальних змін, наприклад в результаті революцій. Це можливо І внаслі безпосередньої волі людей. Так, відповідно до Декларації про державний сув( нітет України від 16 липня 1990 р. та Закону "Про економічну самостійність раїнської РСР" від 3 серпня 1990 р. Верховна Рада України проголосила курс ринкові реформи і прийняла на його реалізацію відповідні закони, які закріпі у вольовому порядку перехід від одного типу виробничих відносин до інші тобто від соціалістичної до ринкової економіки.
Друга ж концепція взагалі не містить критеріїв для встановлення кола вп син, які в юридичній науці прийнято називати майновими. Крім того, в о випадках не досить чітко розмежовуються виробничі й економічні відносив багатьох випадках в економічній І юридичній літературі ці відносини ототож ються, що допустимо на соціально-побутовому рівні, але не може бути прий* ним у спеціальних наукових дослідженнях. У зв'язку з цим можна підтрим твердження Д. В. Бобрової, яка вважає, що економічні відносини розглядают як результат і як форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробнр вом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ3. Іншими слова
Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. — М., 1963. — С Алексеев С. С. Предмет советского социалистического гражданского права. — Свердловск, 1
С. 25; Развитие советского гражданского права на современном зтапе / Под ред. В. П. Мозол
М., 1986. — С. 26—30.
Толстой Ю. К. Понятие права собственности // Проблему гражданского и администрг ного права. — Л., 1962. — С. 143; Егоров Н, Д, Гражданско-правовое регулирование обществеь отношений. — Л., 1988. — С. 3—8; Гражданское право. — М., 1998. — Ч. 1, —С. 9—10.
3 Цивільне право України. — К., 1999. — К. 1. — С. 8.
2 Глава 1
кономічні відносини підпорядковані виробничим, тобто є похідними, а відтак тановлять продукт виробничої діяльності людей.
Тому не випадково в юридичній науці висловлюються різні погляди на сут-ість майнових відносин. Одні автори ототожнюють майнові відносини з вироб-ичими (економічними) відносинами1, другі під майновими відносинами розумі-їть конкретні вольові відносини, які породжують у кінцевому результаті кономічні відносини2, треті до майнових відносин зараховують певну їх часину, яка реалізується через вольові акти3, четверті заперечують можливість іс-ування поза вольовими проявами економічних (виробничих) відносин у сфері иробництва, обігу, розподілу і споживання матеріальних благ і визнають існу-ання економічних (виробничих) та вольових (юридичних) відносин у
оєднаннІ4.
На наш погляд, дати однозначну і вичерпну відповідь щодо даної проблеми адзвичайно важко. У кожній з наведених позицій автори мають певну рацію. Іри цьому найбільш привабливою нам уявляється остання, основоположником кої є видатний український вчений-юрист О. А. Пушкін. Його аргументи вагомі, оли він стверджує, що економічні (виробничі) відносини, взяті поза їх вольовим ираженням, — це всього лише наукова абстракція5. Але заради об'єктивності еобхідно відзначити також наявність у його позиції та обгрунтуванні вразливих іісць. Так, не можна погодитись з твердженням О. А. Пушкіна про те, що май-ові відносини, які є водночас економічними і вольовими, вважаються такими ише в системі ринкової економіки. Але ж це не так, адже майнові відносини ре-улювалися і в СРСР, економіка якого не належала до ринкової. Крім того, якщо важати, що усі економічні відносини (виробничі) є водночас майновими, то тут шктично матиме місце ототожнення цих понять, які фактично не завжди бігаються. Необхідно також зважати на те, що, як уже зазначалося, виробничі ідносини породжують певний загальний економічний результат, настання якого є є предметом правового регулювання. Однак виробнича діяльність не є само-,іллю для людей. Не менш важливою є функція забезпечення конкретних потреб юдей. Відповідно вони змушені вступати у конкретні економічні відносини щодо озподілу та споживання створених матеріальних благ, що мають здійснюватися встановленому державою порядку. Тобто така частина економічних відносин отребує правового врегулювання.
Агаркое М. М. Предмет и система советского гражданского права. — М., 1950. — С. 54; '.олганов М. В. Собственность в социалистическом обществе. — М., 1953. — С. 7; Вильнянский '. И. Лекции по советскому гражданскому праву. — Харьков, 1958. — Ч. 1. — С. 9;Генкин Д. М. Іраво собственности в СССР. — М., 1961. — С. 20; Советское гражданское право. — К., 1983. —
. 1. —С. 7.
Алексеев С. С. Предмет советского социалистического гражданского права. — Свердловск, 959. — С. 46; Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. — М., 1963. — :. 9—35.
Советское гражданское право / Под ред. В. А. Рясенцева. — М., 1975. — С. 4.
4 Гражданское право. — Харьков, 1996. — Ч. 1. — С. 12; Цивільне право України. — Харків, 000. — Ч. 1.—С. 12.
Гражданское право. — Харьков, 1996. — Ч. 1. — С. 12.
Вступ до цивільного права
Вважаємо, що при вирішенні проблеми співвідношення економічних (вир ничих) і майнових відносин необхідно насамперед виходити з того, що і перш другі є суспільними відносинами, які виникають з приводу створення, розподй привласнення, обігу матеріальних благ, але лише певна частина економічних в носин є водночас майновими, а саме — та, яка врегульована нормами праі Однак вирішення проблеми співвідношення економічних і майнових відносин і не дає змоги виявити коло майнових відносин, що регулюються цивільним іц вом, оскільки деякі з них можуть регулюватися й іншими галузями права, мі галузевими системами. Тому надзвичайно важливим є завдання — встанови юридичні ознаки, притаманні майновим відносинам, які мають становити пре мет цивільного права. З цього приводу в цивілістичній науці сформувалися пєе погляди щодо кола таких ознак.
Так, в одних випадках автори вирішальною ознакою цивільних майнових пр вовідносин називають їх вартісно-товарний характер1, інші — майново-розпоря чу самостійність суб'єктів цивільних майнових відносин2, майнову самостійніс суб'єктів цивільного права3, юридичну рівність суб'єктів цивільного права4, ма нову відокремленість учасників обігу5. Звертає на себе увагу той факт, що у ви ловлених судженнях лише у першому випадку називається ознака щодо самі майнових відносин, а в інших ознаки стосуються правового становища учасник майнових відносин, врегульованих цивільним правом. Проте більш прагмати ною уявляється позиція тих юристів, які не віддають перевагу певній ознаці, використовують комплекс правових ознак цивільних майнових відносин. Майн вим відносинам у галузі товарообігу, на думку Д. В. Бобрової, притаманні: това но-грошовий та еквівалентно-платний характер; майнова відокремленість уча ників відносин; їх учасниками є або власники майна або особи, які володію ним на праві повного господарського відання6. Для такої думки характерна обм женість кола учасників цих відносин, адже насправді їх учасниками можуть бу й інші особи, які володіють майном на праві користування, на підставі закої (наприклад, особи, що знайшли загублене майно), на підставі довіреності тощ
М. М. Сибільов вважає, що як майновим, так і особистим немайновим відн синам, що регулюються цивільним правом, притаманні такі юридичні ознак як рівність учасників цих відносин, їх майнова відокремленість та автономніст
Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. М. Тостого. — М., І998. — Ч. 1. — С. 7-(автор глави М. Єгоров); Гражданское право / Под ред. В. Ф. Чигира. — Минск, 1976. — Т.1. С 5—6.
Алексеев С. С. Предмет советского социалистического права. — С. 121. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. — С. 126—127.
Халфина Р. О. О предмете советского гражданского права // Советское государство и праЕ
— 1954. — № 8. — С. 85; Толстой Ю. К. Кодификация гражданского законодательства в СССАвтореф. дис. ... д-ра юр. наук. — Л., 1970. — С. 6.
Дозорцев А. В. О предмете советского гражданского права / / Советское государство и праЕ
— 1954. — № 7. — С. 104—108.
Цивільне право України / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 199
— Кн. 1, —С. П.