5.Позовна давність

Сплив великого строку після правопорушення породжує певні негативні наслідки і в судочинстві. За давністю важко встановити дійсні обставини справи — втрачені документи, померли чи виїхали свідки, забуті окремі факти тощо. Зовсім інша справа, коли позивач звертається за захистом свого по­рушеного права відразу чи протягом нетривалого строку після правопорушення. Крім того, тривале незвернення позивача за захистом свого права породжує певну невизначеність у правових відносинах, в цивільному обороті. Наприклад, до покупця звернулася третя особа, стверджуючи, що куплена нею річ належить їй на праві власності. Проте активних дій ця третя особа не проявляє (позову не закладає). Покупець, між тим, купив річ для подарунка, а тепер не знає, як бути. Невизначеність породжувала нестабільність цивільного обо­роту, чого не можна допускати. Тому з давніх часів строки в майнових спорах — необхідний елемент судочинства.

Строки в праві мають різне значення і в інших правовідно­синах. В одних випадках час може породжувати правовий захист, в інших — погашати. Сплив певного часу перетво­рює факт в право (набувна давність), проте він і гасить пра­во (позовна давність). Час надає право одному, водночас позбавляючи права іншого.

Поміж часово-правових категорій в судочинстві найбіль­шого значення набула позовна давність — встановлений за­коном строк для захисту порушеного права в суді. Як право­ва категорія в римському праві вона виникла досить пізно, класичне римське право цього поняття не знало. За тих часів були законні строки для деяких позовів, з яких поступово розвинулась й позовна давність. Законні строки погашали саме матеріальне право, отже, право на захист його в суді. Вони були не довгочасними.

Основна відмінність законних строків від позовної дав­ності полягала в тому, що:

1. Законні строки менш тривалі — один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про нерухоме майно. Позовна давність — ЗО років.

2. Сплив законного строку погашав не тільки право на захист, а й саме матеріальне право. Наприклад, в спорі про право власності зі спливом законного строку власник втра­чав як право на захист, так і право власності на спірну річ. Із спливом позовної давності власник втрачав право на су­довий захист свого права власності, проте він не втрачав самого права власності.

3. Законні строки не переривались і не зупинялись. По­зовна давність могла зупинитися й перерватися.

Спочатку цивільні позови ніякою давністю не обмежува­лися — доки, поки існувало саме право, існувало й право на позов, тобто на судовий захист. Однак вже претори внаслі­док викладених вище причин обмежують право на захист строком в один рік (строк повноважень самого претора). Потім були встановлені строкові обмеження для деяких ци­вільних позовів. І тільки в 424 р. імператор Феодосій II вво­дить спеціальні строки для погашення права на позов три­валістю ЗО років. Згодом для позовів (церкви, державні скарб­ниці та ін.) встановлюються строки 40 років, для інших — коротші, але основний строк позовної давності — 30 років.

Встановлення жорстких строків позовної давності потре­бувало точного визначення початку їх перебігу, що залежа­ло від характеру правовідношення. В строкових договорах початком перебігу позовної давності вважався наступний день після спливу договірного строку. Наприклад, договір позики грошей був укладений на 5 років — з 01.01.80 р. до 01.01.85 р. н.е. Позовна давність починає свій перебіг з 02.01.85 p., проте якщо в договорі строк виконання не зазначений, то через 7 днів після заяви вимоги кредитора. В спорах про речове пра­во перебіг позовної давності починається з того часу, коли в суб'єкта речового права (власника) виникає право на позов, тобто коли йому стає відомо, де знаходиться його річ.

Нормальний перебіг позовної давності може переривати­ся й зупинятися..Перерва настає з двох підстав: підтверд­ження боргу і закладання позову в установленому порядку. Так, боржник, якому кредитор нагадав про необхідність ви­конати зобов'язання, своїм проханням про відстрочку вико­нання не тільки не заперечує наявності боргу, а й підтверд­жує його і тільки просить про відстрочку. Інший випадок перерви позовної давності — закладання позову, який не був розглянутий судом внаслідок досягнення мирної угоди про ту саму відстрочку. В зазначених випадках позовна давність переривалась і починала свій перебіг спочатку. Час, що сплив до перерви, до уваги не приймається.

Зупинення тільки на певний строк перебігу позовної дав­ності може бути викликане певними обставинами, однак після усунення їх позовна давність триває. Строк, що минув після зупинення позовної давності, компенсується часом після її поновлення. У сумі він не повинен перевищувати строку позовної давності. Зупинення позовної давності мог­ло мати місце у випадках: військових дій, епідемії, неповно­ліття правомочної особи на закладання позову та інших об­ставинах, що були перепоною для закладання позову.

Сплив строку позовної давності призводив до погашення права на позов, однак не припиняв права вимоги чи права на річ. Спірне право продовжувало існувати, проте воно вже позбавлене захисту з боку держави. Отже, виконання зобо­в'язання після спливу строку позовної давності (наприклад, повернення боргу) вважається виконанням належного, ос­кільки саме право існує, хоча й позбавлене захисту позовом. Наприклад, якщо йдеться про спірне зобов'язання, то воно зберігає силу і після спливу строку позовної давності, проте позбавляється позовного захисту. Такі зобов'язання дістали назву натуральних.

1.4. Особи

1. Основний поділ населення Римської держави на вільних і рабів

2. Суб'єкт права

3. Правове становище римських громадян

4. Правове становище латинів

5. Правове становище перегринів

6. Правове становище рабів

7. Правове становище вільновідпущеників

8. Правове становище колонів

9. Юридичні особи

Найуживаніші поняття і вислови з правових питань

Сapitis deminutio — зміни в статусі

capitis deminutio maxima — найбільші зміни в статусі

capitis deminutio media — середні зміни в статусі

capitis deminutio minima — найменші зміни в статусі

іnstrumentum vocale — знаряддя, що вміє говорити

Caput — суб'єкт права, правоздатність

Status libertatis — статус свободи

Status civitatis — статус громадянства

Status familiae — сімейний статус

persona sui juris — персона (особа) свого права

persona alieni juris — особа чужого права

jus conubii — право вступати в шлюб з римською грома­дянкою

jus commercii — право торгувати

infantes — діти до 7 років

impuberes — дівчатка з 7 до 12 років, хлопчики з 7 до 14 років

infamia — ганьба, безчестя

hostes — вороги

Servi res sunt — раби є речі

Quod attinet ad jus civile servi pro nullius habentur — з погля­ду цивільного права раби є ніщо

Cum servo nulla actio est — у відносинах з рабом позову немає

Summa divisio de jure personarum haec est, quod omnes ho­mines aut liberi sunt aut servi — найвищий правовий поділ суб'єктів полягає в тому, що всі люди або вільні, або раби

Servus nullum caput habet — раб не правоздатний

Libertini sunt, qui ex justa servityte manumissi sunt — лі тіни — відпущені на свободу із законного рабства

Libertas est potestas faciendi id, quod jure licet — свобода є можливість робити те, що дозволено по праву Libertas inaestimabilis res est — свобода безцінна річ

Vocantur autem peregrini mi, qui quondam adversus populum Romanum armis susceptis pugnaverunt, deinde victi se dediderunt — перегріни — це ті, що колись воювали проти Римської держави зі зброєю в руках і були переможені

Civis Romanus sum — я римський громадянин

gestor negotiorum — повірений в справах persona grata — бажана особа, дипломат

Fiscus semper idoneus successor est et solvendo — фіск (дер­жавна скарбниця) завжди надійний і платоспроможний на­ступник

Societas jus quodammodo fraternitatis in se habet — товарист­во — це своєрідне братство

Sodales sunt, qui eiusdem collegii sunt — компаньйони — це ті, хто належать до одного і того ж самого товариства

Universitas non delinquit — корпорація не може вчинити правопорушення

Culpa in concreto — вина членів товариства

Civitas — держава

Civitas Romana — римська держава, римське громадянство

Consilium — нарада, рада Patronus — покровитель і захисник клієнта

Plebs — народ, натовп

Potestas — влада Sapiens — мудрий, розумний

Sententia — вирок, судове рішення

Stipendium — податок, дрібна монета

Traditio — передача права власності

Словник маловідомих термінів та визначень

Контрагент - інша сторона у договорі.

Інститут клієнтели — давньоримська форма за­ступництва чужоземців (клієнтів) з боку римського громадянина (патрона).

Фінгіруватися - фіктивно вважатися.

Особа (persona) - це суб'єкт права, який володіє правоздатністю і дієздатністю.

Домовладика (paterfamilias) - глава римської патрі­архальної сім'ї.

Самозаклад - спосіб забезпечення особою виконан­ня боргу шляхом закладання себе як боржника.