5. Джерела пізнання римського приватного права

Джерелами пізнання римського приватного права є чис­ленні пам'ятки давньоримської та інших культур, археологічні розкопки, нумізматика, папірусологія, книги тощо.

На цей час зібрано і систематизовано багато написів (на могилах, будівлях, камінні, дереві, шкірі, посуді тощо), знай­дених в різних частинах Римської імперії, внаслідок архео­логічних розкопок, що істотно поповнило наші знання в галузі римського приватного права.

У визначенні хронології правових подій істотну допомогу надає нумізматика. На монетах зазначаються роки правлін­ня відповідного правителя, що допомагає визначити дату прийняття того чи іншого закону, едикту чи сенатускон-сульту.

Немало цікавих відомостей про зміст окремих інститутів римського приватного права, особливо земельної власності, містять папіруси. Велике значення їх полягає в тому, що вони дають змогу судити про реалізацію норм римського приватного права в дійсному житті.

Дуже важливою і цікавою пам'яткою права є юридичні та неюридичні твори. Це передусім твори римських істориків (Тіта Лівія, Авла Гелія), граматиків (Варрона, Феста, Вале­рія Проба та ін.). Велику цінність мають твори римських письменників III—II ст.ст. до н.е. Плавта і Теренція, які в своїх творах часто торкались правових питань. Багато цінних відомостей містять твори римських ораторів. Один з них (Ка-тон) писав про землекористування, інший (Цицерон) бага­то виступав у судових процесах, дуже яскраво передавав кар­тини римської судової практики. Великий інтерес станов­лять з цієї точки зору твори Сенеки (І ст. до н.е.).

6. Кодифікація Юстиніана

Для дослідників найціннішими є юридичні пам'ятки рим­ського права, серед яких на перше місце варто поставити Кодифікацію Юстініана.

Юстініан — східно-римський імператор (527—565 pp.) — вважав одним із засобів збереження рабовласницького ладу удосконалення законодавства. Тільки сильне і жорстоке за­конодавство здатне утримувати підвалини рабовласницької імперії, утримувати в покорі рабів, що часто повставали і розхитували її. Крім того, шляхом кодифікації Юстініан мріяв відродити колишню Римську імперію. Між тим законодавство) заходилось у хаотичному стані. Більш як за тисячо-літню історію Риму нагромадилась така кількість законів різного рангу і змісту, едиктів, конституцій, творів рим-ських юристів та інших правових документів, що корис- туватися ними було просто неможливо. Деякі з них явно застаріли і не відповідали вимогам часу, інші суперечили один одному, потребуючи упорядкування, поновлення, приведення у відповідність до нових соціально-економіч-них умов. При цьому відчувався вплив ще й інших право-вих систем. Було вирішено піддати кодифікації все нако­нічне право — цивільне, преторське, імператорське, тво­ри юристів тощо.

За своїм змістом кодифікація Юстініана безумовно пере­вершувала всі попередні. її відзначали широка творча осно­ва, величезна кількість джерел, серйозність намірів, по­слідовність обробки їх.

Для здійснення кодифікаційних робіт Юстініан 13 лютого 528 р. призначив комісію у складі 10 чоловік на чолі з ма­гістратом і константинопольським професором права Тео-філем. Комісії було доручено систематизувати імператорські конституції. Три попередні кодифікації імператорських кон­ституцій значно полегшили роботу і вже через рік було опуб­ліковано зібрання конституцій під назвою Кодекс Юстініа-на. Розв'язувалося також ряд спірних (близько 50) питань шляхом прийняття нових конституцій.

Кодифікаційні роботи вимагали прийняття нових консти­туцій, чим викликали активну законодавчу діяльність імпе­ратора. Протягом трьох років було прийнято близько 300 конституцій. У такий спосіб наприкінці роботи кодифіка­ційної комісії (533 р.) розроблений Кодекс фактично заста-рів і вимагав перегляду. Комісія знову його переглянула, по-новила, привели у відповідність до кодифікації. В новій ре-дакції він був прийнятий в 534 р.

Кодекс Юстініана є зібранням законів (імператорських конституцій) в точному значенні цього слова. Він складається і 12 книг, кожна з яких поділяється на титули зі своєю на­шою. Всередині титула розташовані окремі конституції із зазначенням імені імператора, що її прийняв, і дати прий-няття. Книга 1 містить конституції з церковного права, 2—8 — з приватного, 9 — з кримінального права, 10—12 — поло­ження про державне управління.

Для кодифікації юридичної літератури в 530 р. була ство­рена спеціальна комісія у складі 17 чоловік, яку очолив Трібо-ніан. Вона мала переглянути всі твори класиків, вибрати найцінніші, привести їх до певної системи, вилучити повто­рення і протиріччя. При цьому комісії була надана повна свобода дій — вона могла змінювати тексти уривків із творів, робити до них доповнення, вилучати окремі тези, тобто оп­рацьовувати (поліпшувати) на свій розсуд. Застарілі понят­тя, терміни, положення комісія замінювала новими.

Такі зміни та оновлення пізніше дістали назву інтерпо­ляцій.

Через три роки робота з кодифікації творів видатних римських юристів була завершена і опублікована як Дигес-ти, чи Пандекти Юстініана.

Дигести, чи Пандекти, — зібрання уривків із 2000 творів 39 найвидатніших римських юристів, в основному тих, які мали право офіційного тлумачення законів: 9200 уривків — фраг­ментів. Дигести поділяються на 50 книг, книги — на титули (окрім ЗО—32 книг, які не мають титулів). Всього в Дигестах зібрано 432 титули(якщо взяти цифри від 9 до 2, то перші дві цифри — 98 — число титулів інституцій; наступні три цифри 765 — число титулів Кодекса; останні три цифри — 432 — число титулів Дигестів).

Титули поділяються на фрагменти, довгі фрагменти — на параграфи. Кожний фрагмент містить ури­вок із творів одного юриста, на початку якого позначається його ім'я і назва джерела. Тому Дигести прийнято цитувати: Д.8.3.4 — Д — Дигести, 8 — книга, 3 — титул, 4 — фрагмент. Основним змістом Дигестів є фрагменти, що відносяться до приватного права. Найбільша кількість фрагментів належить Ульпіану — 2462, Павлу —2083, Папініану — 595, Помпонію — 585, Гаю — 535, Юліану — 457, Модестіну — 345.

Комісія здійснила переробку Інституцій Гая, які були опуб­ліковані одночасно з Дигестами 30 грудня 533 р. під назвою Інституції Юстініана. Вони підготовлені як навчальний по­сібник для юристів-початківців. Імператорська конституція, що затвердила Інституції, адресується молоді, «жадібної до вивчення законів». В ній підкреслюється, що Інституції є •першими елементами усієї юридичної науки». Інституції Юстініана складаються з 4 книг, 98 титулів; титули — відпо-відно з фрагментів, а великі фрагменти — з параграфів.

Імператорські конституції, прийняті після роботи комісії, становили четверту частину кодифікації Юстініана і дістали назву Новел. Відомо, що було 168 новел, але повністю до нас вони не дійшли.

Кодифікація Юстініана в XII ст. дістала назву Зводу ци­вільного права (Corpus juris civilis).

1. 3. Вчення про позов

1. Виникнення державного суду