Оповідка третя

«В якомусь селищі жив брахман на ім'я Мітрашарман, який дав обітницю підтримувати священний вогонь. Одного разу в місяці магхі, коли повівав приємний вітерець, а небо затягли хмари й сіялася мжичка, брахман подався роздобути тварину в пожертву Парджаньї і спитав у жертводавця: «О щедрий на жертви! Хочу я, коли зійде молодик на небі, зробити жертвоприношення, то ж дай мені для цього якусь худобину». Той вибрав гладкого цапа,- такого, як шастрами приписано, і віддав Мітрашарману. Він обдивився його з усіх боків, переконався, що жертва підходяща, узяв цапа на плечі й поспішив додому. От іде він битим шляхом, а назустріч йому - троє голодних, [171] геть охлялих шахраїв. Побачили вони, що на плечах у брахмана лежить опасистий цап, і почали перешіптуватись між собою: «Хе-хе, з'їжмо цю тваринку і втамуймо голод». Тоді один з них вивернув навиворіт одежу, підійшов збоку до хранителя вогню та й каже: «Ну, й дурний же ти, агні-хотріне! Чого це ти на глум людський тягаєш на плечах шолудивого пса? Правильно сказано:

До півня, чандали і пса не доторкайсь: брудні вони.

А до верблюда й віслюка торкатися тим більш не слід».

Той розсердився і мовив: «Чи ти, бува, не осліп, добродію, що цапа собакою називаєш?» Шахрай йому на це відказав: «Та ти не гнівайся, брахмане, роби, як знаєш!» От іде Мітрашарман далі, а по дорозі його перестріває другий шахрай і каже: «Гай-гай, брахмане! Чого це ти, любий, мертвого хлопчика несеш? Негоже його на плечі брати. Правду кажуть:

Безумний той, хто на собі несе мерця чи падлину.

Очиститься він жертвою дарів корови чи постом».

А Мітрашарман знову розгнівився й каже: «Хіба ти, любий, не бачиш, що це не мертвий хлопчик, а цап?!» Шахрай йому відповідає: «Не сердься, добродію! Темнота я неосвічена, тому таке й ляпнув! Роби, що хочеш». От невдовзі брахман дістався до лісу, а там перед ним вигулькнув третій шахрай у лахмітті та й каже: «Достойного недостойне це! Чого це ти осла звалив собі на плечі й тарабаниш кудись?! Кинь його зараз же! Бо кажуть:

Той, хто торкнеться віслюка, із наміром чи просто так,

Аби спокутувать свій гріх, обмитись мусить в одязі.

Так-от, звільнися від цього гріха якнайшвидше, поки ще хтось не побачив тебе». Брахман злякався, щоб часом не осквернити цапа, якого перехожий назвав ослом, кинув його на землю й щодуху помчав додому. А ті троє шахраїв зійшлися разом, заходилися коло цапа й почали наминати його. Отож я й кажу:

Розумні і досвідчені спроможні й сильних обмануть,-

Втовкли брахману в голову - не цапа він несе, а пса.[172]

Адже справедливо мовиться:

Але чи зможуть обмануть розумних

Покірність слуг нових чи плач блудниць,

Слова гостей захоплено-солодкі

Чи прехитрющий вигад шахрая?

Розумний не повинен хизуватись перед іншими, а тим паче ворогувати з ними. Адже ж говориться:

Розумному не слід вступать у ворожнечу з сильними,-

Як кобра не лютилася б, її зжирає мурашва».

Спитав його Мегхаварна: «Та як же це може статися?», і Стхіраджівін розповів.