Оповідка дванадцята

«В одній країні на березі Океану жила собі пара черво-нолапих гусей. І ось, коли настав час висиджувати потомство, гуска, звісно, почала нестися. А незадовго перед тим вона сказала своєму чоловікові: «Чуєш, любий, скоро я знесу яйце, то, може, нам знайти зручніше місце для цього?» Гусак на те їй відповів: «Ні, тільки на березі Океану ми мусимо зростити свій виводок». Вона затялася: «Але ж, коли місяць буде вповні, приплив Океану добереться й сюди, і, немов скажений слон, усе чисто потрощить. Краще десь-інде пошукаймо затишку». Гусак засміявся і мовив: «Кохана моя, хто це бачив, щоб таке скоїлось?! Та хто він, той Океан, щоб губити моє потомство?! Ти, любенька, не хвилюйся і спокійно звільни свою утробу. Неспроста ж кажуть:[80]

Того, хто, вздрівши чужаків, з гнізда свого відлетів,

Як мушу, нене, я назвать? Ти ж маєш народить синів!»

Почув це Океан і подумав: «Ну й гонористий же нікчемний птах! Справедливо сказано:

Чого гордій не наговорить,

Поринувши у власні думи,-

На спину впавши, тітібга

Підносить лапки,- непокоїть небо.

Побачимо, чи вдасться йому спекатись мене! Що він робитиме, як я їхні яйця змию?!» - і причаївся до слушної нагоди. А коли от-от мали вже вилупитись гусенята, Океан припливом своїм змив усі до одного яйця цього подружжя. Жінка побачила, що гніздо порожнє, і, ридаючи, присікалась до чоловіка: «Хіба ж я, дурню, тобі не казала, що приплив Океану занапастить наше потомство і що нам треба було перенести гніздо далі від берега?! Але ж ти вперся, як той пень, і моїх порад не послухав. Ось до чого призвела твоя пиха! Таки правду кажуть:

Хто не слуха вірних друзів і порадників, той гине,

Як безтямна черепаха, що ціпок свій упустила».

Спитав її гусак: «Як же це сталося?», і вона розповіла.

 

Оповідка тринадцята

«Жила собі в якомусь озері черепаха на ім'я Камбугри-ва, і була в неї велика дружба з двома лебедями, яких звали Санката і Віката. Лебеді прилітали на берег озера й довго розмовляли з черепахою про богів, мудреців та відомих пророків, а при заході сонця поверталися до своїх гнізд. Минав час, і через відсутність дощів озеро почало мало-помалу висихати. Птахи дуже засмутилися і сказали Камбугриві: «О люба, наші серця тривожить те, як далі Житимеш у цьому багновищі?!» І сказала їм черепаха: Якщо в озері не стане води, то нам життя тут не буде. Мені, певно, десь треба шукати порятунку! Бо ж кажуть:

Той, хто мужності не втратить,

Вийде з будь-якої скрути. [81]

Моряки рятунок знайдуть,

Коли гине корабель.

До того ж

«Розумний другу й родичу завжди готовий помогти,

Як небезпека виника»,- говорить мудрий Ману так.

Отож принесіть мотузку та легеньку паличку, а потім знайдіть повноводе озеро. Я вчеплюся зубами за середину палички, а ви, взявшись за її кінці, віднесете мене до того озера». Лебеді сказали Камбугриві: «О люба, ми так і зробимо! Тільки пообіцяй, що мовчатимеш, інакше випустиш з рота палицю і впадеш!» Отак вони домовилися і вирушили в політ разом з черепахою, котра міцно закусила зубами середину палиці. Раптом Камбугрива побачила внизу якесь місто. Жителі його теж помітили незвичайних літунів і почали схвильовано кричати: «Погляньте! По-гляньте-но! Два птахи несуть щось, схоже на диск Вішну!» Камбугрива, почувши ці вигуки, озвалася: «Гей, чого ви так хвилюєтеся?!» Та не встигла вона рота роззявити, як упала на землю поміж людей і вщент розбилася. Ось тому я й кажу:

Хто не слуха вірних друзів і порадників - той гине,

Як безтямна черепаха, що ціпок свій упустила.

До того ж

«Якби не трапилось чогось», «Як все гаразд, то і гаразд» -

Живуть собі, загинуло «Хай буде так, як бог пошле».

Гусак запитав: «Як же це так?», і дружина розповіла.