26. Досягнення грецької літератури

Архаїка

Період архаїки, або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості та закінчується протягом першої третини I тисячоліття до н.е. і увінчується появою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (8-7 століття до н.е.).

Класика

Другий період античної літератури збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII-IV ст. до н.е). Цей період зазвичай називається класичним.

рання класика характеризується розквітом ліричної поезії (Феогнід, Архілох, Солон, Семонід, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Алкман, Піндар, Вакхілід), центром якої стають острови Іонійської Греції (7-6 століття до н.е.).

Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедії (Арістофан)

Еллінізм

Третій період античної літератури, зазвичай іменований елліністичним, виникає на новому щаблі античного рабовласництва, а саме великого рабовласництва.

цей післякласичний період займає величезний проміжок часу - з III ст. до н.е. до V ст. н.е., в зв'язку з чим його можна розділити на ранній еллінізм (III ст. до н.е. - I ст. н.е.) і пізній еллінізм (I ст. н.е. - V ст. н . е.).

Початок цього культурно-історичного періоду пов'язаний з діяльністю Александра Македонського. У грецькій літературі відбувається процес кардинального оновлення жанрів, тематики і стилістики, зокрема виникає жанр прозового роману. Цей період позначений школою александрійської лірики (Каллімах, Феокріт, Аполлоній) та творчістю Менандра.

27. Досягнення грецької філософії

Грецька філософія не може бути зрозуміла без естетики - теорії краси і гармонії. Давньогрецька естетика була частиною нерозчленованого знання. Для перших натурфілософів прекрасне - це загальна гармонія і краса Всесвіту. У Древній Греції все вчені були філософами, мислителями і володіли знанням основних філософських категорій. Найбільшими філософами Стародавньої Греції є: Сократ, Платон і Арістотель. Сократ - один з родоначальників діалектики як методу пошуку й пізнання істини. Головний принцип - «Пізнай самого себе і ти пізнаєш весь світ», тобто переконання в тому, що самопізнання - шлях до осягнення істинного блага. В етиці чеснота дорівнює знання, отже, розум штовхає людину на добрі вчинки. Вчення Платона - перша класична форма об'єктивного ідеалізму. \ Учень Платона - Арістотель, був вихователем Олександра Македонського. Він є основоположником наукової філософії, лотки, вчення про основні принципи буття (можливості та здійснення, формі і матерії, причини і цілі).

28. Духовна культура Єгипту

Греки лише єгиптян ніколи не називали «варварами», схиляючись перед хнім творчим генієм. Староєгипетська культура через античну спадщину лягла в основу сучасної кульутри. Релігія та міфологія. 1. Найдавніші релігійні тексти: «Тексти пірамід» (Середнє царство), «Книга мертвих» (Нове царство). 2. – Виникнення життя Виникло на первісному пагорбі. У «Книзі мертвих» перша поява Ре-Атума (бога-творця), що в Єрмополі. – Енеада (Девятериця) - група богів, яка мала центральне святилище у храмі Сонця в Геліополі. Атум – спільний предок – винк сам собою, а боги виникли після того, як він дав їм частинки свого тіла. За «Текстами пірамід» - Шу (повітря)\ Тефнут (волога), Геб (земля)\ Нут (небо), Озіріс і Ізіда ( про них і Плутарх Херонейський повідомляє), Сет\ Нефтіда. Були присутні зооморфні зображення богів та обожнювання тварин (тих тварин фауни, які були корисні людям – вбивство яких вважалося ненависним святотацтвом та каралося вбивством). Мав місце культ води – Всесвіт виник саме з водяного хаосу – божства Нут.; Хапі – Ніл під час розливуу. – Загробне життя. Поховання: збереження тілесної оболонки – основна його умова, забезпечення всім необхідним. – 2 душі, вірили у їх існування: «Ка» - це духовний двійник людини. Література. Не залишили єгиптяни після себе лише етнічних творів, бо, як зауважив Геродот, не мали звички вшановувати героїв. Помічаються разючі відповідності у єгипетській та біблійній літературі (імовірно, вплив єгиптян на інші народи): «Повчання царя Аменемхета» - «Притчі Соломона», «Гімн Атону» - 103 Псалом Біблії.