50.Конфуціансько-даосиський тип культури

У середині 1-го тис. до н.е. виникло безліч філософських шкіл. З конфуціанством успішно конкурував (і доповнював його) даосизм. Його засновник Лао Цзи у формі афористичних парадоксів малював заспокійливу картину природи, в якій протилежності самі собою переходять один в одного або збігаються. Весь світ іде визначеним шляхом (дао), і мудрість полягає в тому, щоб не втручатися в хід буття, а лише вгадувати своє місце в ньому. Державну владу Лао Цзи включав до числа чотирьох величних сил світу, але заперечував проти можливості будь-яких скільки-небудь активних дій, які порушували споконвічний соціальний порядок. На практиці даоські жерці перетворилися на віщунів, шаманів, що визначають, наприклад, співвідношення злих і добрих сил в даній місцевості. Іноді за порадою даосів люди залишали міста і села або, навпаки, посилено заселяли якісь землі. Можливо, під впливом даосизму верховним божеством в кінці епохи Чжоу стало небо (Тянь).

Даосизм не заохочував активних дій, спрямованих на зміну існуючого суспільного ладу.

51. Критерії культурного прогресу

Головний критерій культурного прогресу - це вдосконалення самої людини, насамперед моральне. Чи стає людина під впливом технічних, наукових, економічних досягнень людянішою, кращою? Тому змістом культурного прогресу слід визнати прогрес моралі, процес олюднення людини. Мораль є жива душа культури, її ядро, покажчик її розвитку, перш за все його напрямів і мети. Саме мораль забезпечує збереження людського, особистісного виміри культурно-історичного руху людства.

Розвиток життєдіяльності людини і прогрес культури як засобу і форми організації цієї життєдіяльності виступають у вигляді процесу вирішення суперечностей між потенційною універсальністю людини та його актуальною обмеженістю певною епохою, системою норм та цінностей. Кожен новий тип культури, спосіб практичної та пізнавальної діяльності, соціокультурна норма, система цінностей, правила, що регулюють відношення людини з природою і ставлення до самої себе, можна вважати більш прогресивними, якщо в кожному конкретному випадку вони будуть сприяти вирішенню вказаної суперечності, переходу людини на нову сходинку в її здатності до універсальності та всезагальності.

В розумінні культурного прогресу в культурології існує два підходи. Перший з них стверджує прямолінійність культурного розвитку від простого до складного і відповідно наявність культурного прогресу, що проявляється в усвідомленні культурних цінностей, в розвитку форм життєдіяльності людини. Другий підхід розглядує феномен культури локально як культуру певної нації чи території, що розвивається за певним життєвим циклом. Це звужує можливості порівняння культур і обмежує питання прогресу рамками окремої культури і певного історичного часу.

52.Культура – атрибут цивілізації

Поняття культури і цивілізації часто не розрізняються і сприймаються як тотожні. Вони дійсно мають багато спільного, але разом з тим, між ними існують і помітні відмінності. За часом термін "цивілізація" виник набагато пізніше терміну "культура" - лише в XVIII столітті. Його автором, за однією версією, вважається шотландський філософ А. Ферпоссон, який розділив історію людства на епохи дикості, варварства і цивілізації, маючи на увазі під останньою вищий щабель суспільного розвитку. Згідно з іншою версією, термін "цивілізація" був придуманий французькими філософами-просвітителями і використовувався ними у двох сенсах-широкому і вузькому. Культура, на думку Шпенглера, є живий і зростаючий організм, вона дає простір мистецтва і літератури, для творчого розквіту неповторної особистості та індивідуальності. У цивілізації немає місця для художньої творчості, в ній панує техніка і бездушний інтелект, вона нівелює людей, перетворюючи їх на безликі істоти. . Цивілізованість з необхідністю передбачає наявність певного рівня культури, яка в свою чергу включає в себе цивілізованість. Деякі вчені як би розчиняють культуру в цивілізації, інші ж роблять протилежне, надаючи останньої гранично широке значення.