97. Самобутність давньоіндійської культури

Індійська культура посідає одне з почесних місць в історії світової культури. Вона відзначено грандіозними досягненнями протягом більш ніж трьохтисячолітньої розвитку. Поряд з довговічністю, їй властиво творче сприйняття достоїнств іноземних культур, не на шкоду своїм власним фундаментальним цінностям. Перші центри культури в Індії існували вже в III і II тисячоліттях до н.е. - Це Хараппа (нині у західному Пакистані) і Мохенд-жо-Даро біля р.. Інд. Високого рівня розвитку досягли ремесла, образотворче мистецтво (пам'ятники його й сьогодні нас вражають своєю вишуканістю), з'явилася писемність, досі не розшифрована. У цілому ця культура не відрізнялася особливими художніми досягненнями. Безсумнівно, вона мала літературою, релігійними епічними поемами, на кшталт шумерських і вавилонських, але вони назавжди для нас втрачені. Архітектура носила суворо утилітарний характер, ніде при розкопках не знайдено слідів монументальної скульптури і живопису. Проте високого досконалості досягло мистецтво у сфері малих форм - гравюри на печатках, статуетки

98. Середньовічна наука

Зрушення в науці й техніці Заходу почалися трохи пізніше, ніж на Сході — з кінця XI ст. Розвиток промисловості й підвищення загального культурного рівня загострили потребу в підготовці фахівців. Виникли світські школи, а в XIII столітті було створено перші університети в Болоньї, Парижі, Падуї, Неаполі, Оксфорді. У XIV ст. університети було відкрито в Пізі, Павії, Кракові, Відні, Гейдельберзі, Феррарі й інших містах. Вищими за рангом факультетами в більшості університетів були богословський, медичний і юридичний, нижчим — факультет мистецтва. Панувала схоластика. Вона грунтувалася на догмах християнської церкви й відрізнялася абстрактними, часто зовсім безплідними й безпредметними міркуваннями. відбувався розвиток природничих наук, зокрема механіки. до складу механіки входили текстильна справа, виготовлення зброї, полювання, мореплавання, землеробство й т.п. —

99. Середньовічне образотворче мистецтво

В образотворчому мистецтві Середньовічної Європи панує кілька напрямків. Глибинні процеси становлення національної свідомості в Європі кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття відкрили народам цього регіону їхнє величне минуле, пробуджували цікавість до Середньовіччя та його культури. Образотворче мистецтво Європи часів Середньовіччя (ІХ-ХІІІ століть) спирається на підґрунтя, що утворилося за тисячоліття від кінця V до початку ХІV століття. Звернення до джерел не надто давнього минулого стало поштовхом формування й розвитку у європейському мистецтві романтизму. За романтичною концепцією основний художній стиль Середньовіччя – готика – мав змогу постійно розвиватися завдяки своїй принциповій внутрішній незавершеності. Крім того у мистецтві цього часу існував ще один стиль – романський. В цілому слід відзначити, що середньовічне мистецтво Європи мало своєрідний характер, який відзначався суперечливістю. З його глибин виросло блискуче образотворче мистецтво доби Відродження. Воно залишило прекрасні пам’ятки у містах, також як Флоренція, Брюссель, Париж, Лубен і встало взірцем світового мистецтва.