107. Україна за науковими критеріями Шейніса

відомий дослідник В. Шейніс запропонував три критерії зіставлення західних і східних культур: 1. Становище індивіда в групі й суспільстві в цілому, що визначається рівнем індивідуалізації, чи навпаки, включення людини в соціальну ланку. 2. Перевага світської або релігійної орієнтації в панівному світогляді. 3. Ставлення до традицій і новаторства, що виражається в настанові на зміну або на консервацію наявних структур. Варто зауважити, що хоча територіально Захід охоплює Європу та Північну Америку, Схід — країни Центральної, Південно-Східної Азії, Близького та Далекого Сходу, Північної Африки, однак, з точки зору поділу сучасного світу на культурні регіони, Схід – це, перш за все, арабомусульманський культурний регіон, протистояння якого із Заходом в наш час призводить до однієї із глобальних проблем сучасності: проблеми війни і миру та світового тероризму. Історична мінливість кордонів між культурними регіонами (арабська експансія на заході Європи, англійська колонізація окремих регіонів Азії, приєднання Закавказзя до Росії, ісламізація півночі Африки тощо) не дає змоги стверджувати абсолютність геокультурного протиставлення Заходу і Сходу. Дихотомія Заходу і Сходу скоріше позначає систему смислових координат культурного цілого, характеризує ціннісну топологію світової культури, яка з особливою силою проявляється в культурах, що існують на межі, перехресті цих ціннісно-смислових полюсів, зокрема, це має місце в культурі Росії та України. Тут східні й західні культурні елементи не тільки інтегруються, але й утворюють суперечну цілісність самої культури, виступають фактором її динамічного розвитку. Це викликало до життя ідею так званого євроазійства, як винятковості соціокультурного досвіду, його випадіння з антиномії Захід - Схід, його світової унікальності. Насправді феномен євроазійства становить зразок діалогу культур, їхньої зустрічі, їхньої інтерпретації одна одною, їхнього заперечен¬ня і одночасної єдності.

108. Українська культура між Заходом та Сходом

Входження України у контекст інформаційного суспільства з притаманною йому тенденцією до глобалізації загострює необхідність здійснення цивілізованого співробітництва – діалогу – різноманітних історико-культурних, етнічних, конфесійних традицій у межах однієї держави.

Взаємовиключні поняття «Схід» і «Захід» ввійшли в обіг ще за кілька століть до того, як Україна прилучилася до цивілізованого світу. В літературі, оминаючи Гомера, ці поняття уперше зустрічаємо в Геродота, що описував конфлікт між греками (Заходом) і персами (Сходом).

перший вплив візантійського «Сходу» прийшов до України з півдня — як із самої візантійської столиці, так і через візантинізовані Балкани.

109. Українська кульутра радянського періоду

20-30-і формування радянської системи народної освіти. Обов’язкова 7-річна освіта. У 1939 85% населення писемні. Обов’язкові державні програми освіти, підручників. Школа ділиться на початкову, середню спеціальну, вищу. Потреби індустріалізації сприяли згортанню вивчення гуманітарних наук. Формування нової інтелігенції. Основну роль у цьому процесі зіграли вищі та середньо-спеціальні навчальні заклади. У 1920р. в Україні ліквідовані університети, а на їхній базі утворено інститути народної освіти та інші вузи, кількість яких невпинно зростала. Література: неоромантизм – В.Сосюра, В.Блакитний. Г.Михайличенко, В.Чумак. Футуризм – М.Семенко. Символізм – О.Кобилянська, Д.Загул, М.Терещенко. Неокласицизм – М.Зеров, М.Рильський, М.Драй-Хмара, Ю.Клен. Літературні організації – 1923 «Гарт» (В.Сосюра, В.Блакитний, П.Тичина, О.Довженко). Пізніше «гартівці» стали основоположниками ВАПЛІТЕ на чолі з М.Хвильвим та ВУСПП. Спілка селянських письменників «Плуг». 1921 – асоціація панфутуристів. 1926-1930 «Авангард», 1923-1924 «Аспис». Театр: Державний театр на чолі з П.Саксаганським, Державний драматичний театр на чолі з О.Загаровим та В.Кривецьким, Молодий театр (з 1922 «Березіль») під керівництвом Л.Курбаса. Актори О.Добровольська, Г.Юра, Н.Ужвій. 1926 – Одеська кінофабрика, 1928 – київська кінофабрика. Мистецтво. Художники: О.Богомазов, М.Бойчук, К.Гвоздик, В.Меллер, В.Медляр. – авангардизм. Архітектори: Д.Дяченко, П.Альошин, В.Троценко – конструктивізм. 1921 – Всеукр. Академія наук. Наука: зварювання металу – Є.Патон, генетика – М.Холодний, А.Сапегін. 40-50-і «Ждановщина». Боротьба проти націоналізму. Критика А.Ахматової, М.Зощенка. Після 1947р. коли КП(б)У очолив Л.Каганович постанови про помилки і незадовільну роботу Інституту історії України АН УРСР. Критики С.Білоусова, М.Петровського, М.Супруненк та ін. Тотальний ідеологічний контроль. Нищівна критика укр. генетики. Критика опери К.Данькевича «Богдан Хмельницький». 60-70-і Дисидентський рух. І.Гель, І.Дзюба, В.Романюк, В.Чорновіл, Стус.Б.Горинь, М.Осадчий, М.Озерний, І.Світличний. 80-і Перебудова.