- •3. Видатні діячі культури хіх ст.
- •5. Визначення поняття «культура»
- •6. Визначення поняття «мистецтво»
- •7. Визначення понять «Захід» і «Схід» у світовій культурі
- •9. Візантійська культура – визначне явище світової культури
- •10. Візантійське музичне мистецтво
- •11. Візантійське образотворче мистецтво
- •12. Візантійський художній стиль
- •13. Внесок українських суспільно-громадських та культурних зв’язків в розробку проблеми культурно-історичного процесу
- •14. Вплив візантійської культури на культуру Київської Русі
- •16. Головні риси сучасної культури
- •17. Грецька культура класики
- •18. Грецька культура періоду еллінізму
- •19. Давньогрецька міфологія
- •20. Давньогрецька модель світу
- •21. Давньогрецький театр
- •22. Давньокитайська культура
- •23. Давньоримська модель світу
- •24. Джерела формування візантійської культури
- •25. Діалектика взаємодії духовних та матеріальних форм культури
- •26. Досягнення грецької літератури
- •27. Досягнення грецької філософії
- •28. Духовна культура Єгипту
- •29. Егейська культура
- •30. Епохи всесвітнього культурного прогресу (технологічна історія соціуму)
- •31. Європейський художньо-культурний напрям – реалізм
- •32. Загальні закономірності існування давніх культур
- •33. Загальноєвропейський художній стиль – готичний
- •34. Загальноєвропейський художні стиль – романський
- •35. Зародження гуманізму в епоху Ренесансу
- •36. Західноєвропейські концепції ігрової кульутри
- •38. Значення первісності в історії світової культури
- •39. Ідейно-художній рух романтизму у Західній Європі
- •40.Імпресіонізм
- •41.Індо-буддиський тип кульутри
- •42.Ісламський тип кульутри
- •43.Історичний тип кульутри – національний
- •44. Історичні особливості формування культури перших цивілізацій
- •45.Історичні умови формування кульутри нового часу
- •46.Історичні умови формування середньовічної культури
- •47. Історичні умови формування української етнічної спільності та її культури (хіv-хvі ст.)
- •48.Класицизм та Україна
- •49.Класичність
- •50.Конфуціансько-даосиський тип культури
- •51. Критерії культурного прогресу
- •52.Культура – атрибут цивілізації
- •53. Культура Греції архаїчного періоду
- •54.Кульутра епохи Римської імперії
- •55.Кульутра епохи Римської республіки
- •56. Культура Месопотамії
- •57.Кульутра раннього Риму
- •58.Культура різних верств населення в епоху Середньовіччя
- •59. Кульутура Стародавнього Єгипту
- •60. Культура України у хvіі-хvііі ст.
- •61.Культура як історична практика та соціальна пам'ять людства
- •62.Культурна самобутність
- •63.Культурне життя Західної Європи в період реформації
- •64.Культурні рівні
- •65.Культурологічна концепція Ніцше
- •66. Культурологічна модель Данилевського
- •67. Культурологічна проблема Канта
- •68. Культурологічна теорія Сорокіна
- •69. Культурологічна модель Шпенглера
- •70.Культурологічна теорія Юнга
- •71.Культурологічні погляди Шиллера
- •72.Людина – суб’єкт кульутри
- •73. М. Грушевський та культурологічні проблеми
- •74.Мислителі Давньої Греції, Риму та раннього християнства про культуру
- •75.Мистецтво Відродження
- •76.Мистецтво Київської Русі
- •77.Мистецтво рококо в Україні
- •78.Наукові критерії зіставлення західного та східного розвитку культури
- •79. Національно-культурне відродження України в умовах суверенності
- •80. Негритюд
- •81.Основні напрямки мистецтва
- •82.Основні риси європейської кульутри хіх ст.
- •83. Основні риси Європейської кульутри хх ст.
- •84.Особливості культури Стародавнього Риму
- •85.Особливості культури Стародавньої Греції
- •86.Особливості первісної кульутри
- •87.Особливості розвитку української культури хvіі -хіх ст.
- •88.Особливості середньовічної культури
- •89. Первісне мистецтво
- •90.Поняття «культура» в епоху Відродження
- •91.Предсловянське населення України та його культура
- •92.Проблеми культури в працях просвітителів
- •93. Ранні форми релігії
- •94. Різноманітність поглядів на суть культури
- •95. Рококо
- •96. Роль Великих географічних відкриттів у пізнанні Заходом сходу
- •97. Самобутність давньоіндійської культури
- •98. Середньовічна наука
- •99. Середньовічне образотворче мистецтво
- •100. Середньовічний театр
- •101. Співвідношення понять «світова» та «національна» культура
- •102. Становлення інформаційної цивілізації
- •103. Становлення української кульутри хііі-хv ст.
- •104.Стилі як загальні мистецькі форми в історії кульутри
- •105. Структурно-антропологічна ситуація Леві-Строса
- •106. Теорія виховання Дж. Локка
- •107. Україна за науковими критеріями Шейніса
- •108. Українська культура між Заходом та Сходом
- •109. Українська кульутра радянського періоду
- •110. Українське бароко
- •111. Феномен «маскульту»
- •112. Філософія б. Паскаля, р. Декарта
- •113. Філософська думка в епоху Середньовіччя
- •114. Філософські течії у Візантї
- •115. Характерні риси античної кульутури
- •116. Християнський тип кульутри
- •117. Художні традиції християнської культури
- •118. Цивілізаційно-інноваційним метод дослідження історії культури
- •119. Цивілізація
- •120. Шедевр світової літератури – Біблія
112. Філософія б. Паскаля, р. Декарта
Наукову революцію XVII-го століття як правило пов'язують з низкою методологічних робіт Ф. Бекона, Р. Декарта, Г. Галілея. Раціоналістична дедукція Р. Декарта, індуктивний емпіризм Ф. Бекона відомі нам, як найбільш "чисті", класичні зразки думки. Вони не могли існувати на самоті: сучасники сперечалися з їхнім автором, намагалися перекроїти методи під свої потреби, багато хто приходив до аналогічних висновків незалежно. У Франції, разом з поширенням картезіанства, робилися спроби створення альтернативних алгоритмів міркувань. П. Гассенді критикує Р. Декарта за відмову використовувати відомості, отримані дослідним шляхом, за штучне заниження кількості знань, які приймаються у якості достовірних - це була критика з позицій емпіризму. Однак, робота Б. Паскаля "Про геометричному розумі" суперечить основним установкам картезіанства вже з позицій раціоналізму. У "малих школах" Пор Рояль викладалася ще одна версія раціоналістичної філософії, схожа, але й відмінна від декартової. У науці того періоду тисячі неясних моментів, що перешкоджають самому її існуванню, - а Р. Декарт вимагає відмовитися від пізнання "темної матерії" (друге правило для керівництва розуму). Мало хто достовірно відомі факти не включені в загальну картину світу - чому відбувається те чи інше природні явища часом незрозуміло. Раціоналістичне міркування легко почати, але чим далі рухатися в поясненні природних явищ - тим важче утримувати його несуперечливість. Історія картезіанства показує, що фізичні гіпотези, висунуті його прихильниками, кілька десятиліть були на вістрі розвитку науки, а потім почали поступатися позиціями корпускулярним теоріям. Міркування, не підкріплені систематичної експериментальної діяльність, показали себе порівняно обмеженим інструментом пізнання світу. До середини XVIII-го століття вихрові гіпотези почали зникати з наукового вжитку. За якими ж параметрами, у чому розрізняються методології Б. Паскаля і Р. Декарта? Перш за все це - відмова від методу нескінченного пошуку істини. Б. Паскаль в її осягненні виділяє три елементи: виявлення, доказ і обмеження від брехні, причому відразу заявляє, що буде займатися лише другим і третім. Здавалося б ці слова спростовують попередні побудови: Б. Паскаль не прагнув до ефективного пізнання, але лише до впорядкування вже пізнаного. Однак кому і можна адресувати подібний закид, то тільки не Б. Паскалю - винахіднику лічильної машини, досліднику і новатору. Він не менше Р. Декарта протестує проти нескінченних схоластичних побудов. У чому ж справа? Б. Паскаль, на відміну від Р. Декарта, більше прихильний формалізму: він заявляє, що прагне максимально наблизити свій метод до математики - як найвірогіднішою науці, на той час демонструє кращі результати в пізнанні світу. Теж саме заявляє і Р. Декарт. Проте Р. Декарт, постулював багато зі своїх вимог, багато в чому залишився ширше їх: недовіра до експериментів не заважало йому в питаннях про людську анатомії прямо посилатися на розкриття, у частині шостій "Міркування про метод" говориться, що чим далі ми будемо рухатися вперед , тим більше нам потрібно буде дослідів. Р. Декарт і не прагнув досягти тієї бездоганно-математичної форми доказів, яку пізніше представив Б. Спіноза - роботи французького філософа направлені, в тому числі і на пізнання фізичних явищ, і в цих роботах занадто багато він змушений був узяти з емпіричних даних. Обидва філософа мали відношення до богослов'я і намагалися довести іншим власне розуміння верховної істоти. Б. Паскаль навіть більше, ніж Р. Декарт, мав до неї ставлення - через участь у захисті янсенізму. Славнозвісна робота "Думки" наповнена богословськими питаннями, є безліч інших творів, де він, як і Р. Декарт, цілком обгрунтовано доводить свою думку. Але Б. Паскаль фактично відкинув принцип, введений ще П'єром Абеляром - "розумію, щоб вірити". Для нього пріоритетом у відношення до Бога були почуття. "Провінціали" і "Листи" містять критику схоластики саме як системи розуміння Бога. У той час як у Р. Декарта прямо в "Міркуваннях про першу філософію" буття Боже доводиться, Бог вбудований в його філософську систему.