7.1.3.3 Футерування трубопроводу

Трубопровід футерують для захисту ізоляційного покриття від пошкоджень при укладанні.

Широке застосування для футерування знайшли дерев’яні футерувальні рейки розміром 2,5 х 5 : 7 х 300-400 см.

Процес футерування включає у себе наступні операції: розсортування по довжині і обрізання рейок; підготовку рейкової ковдри; обгортання ковдрою труб; попереднє, а потім і кінцеве закріплення футерування дротом-катомкою.

Підготовка рейкової ковдри полягає у з’єднанні необхідної для повного або часткового охоплення труби кількості рейок обпаленим дротом діаметром 1,5 – 2,0 мм, або міцним накатом. Цю операцію виконують двоє робітників.

Для виготовлення рейкової ковдри можна використовувати обгортковий папір, на який наносять розплавлений бітум, за допомогою якого рейки приклеюють до паперу. За трудоємкістю обидва способи приблизно одинакові.

Припіднявши трубоукладачам трубопровід на 0,4 - 0,5 м, обгортають його рейковою ковдрою, провіряють якість обгортки і скріплюють її двома скрутками з відпаленого дроту-канатки діаметром 5 - 6 мм. Кінцеве футерування закріплюють скрутками з відпаленого дроту через кожні 60 см. Футерувальна рейка повинна щільно прилягати до поверхні труби.

У місцях кріплення тросів (наприклад, відтяжок при опусканні трубопроводу з поверхні води) роблять двошарове футерування: нижній ряд – зі звичайних рейок довжиною 2 – 2,5 м, а верхній – з дощок товщиною 4 – 5 см і довжиною 0,7 – 1,0 м.

7.1.3.4 Баластування трубопроводу

Баластування, або привантаження трубопроводу виконується при спорудженні газопроводів, а також любих підводних трубопроводів, що мають додатну плавучість при заповненні продуктом.

Баластування виконують чавунними або залізобетонними окремими вантажами та у вигляді суцільних покриттів бетоном або асфальтобетоном. Основна перевага залізобетонних вантажів – простота їх виготовлення і порівняно невисока вартість. Недолік – менша об’ємна вага порівняно з чавунними. Тому приходиться збільшувати розмір залізобетонних вантажів або розташовувати їх частіше між собою, що у свою чергу, ускладнює виконання робіт як з навішування вантажів, так і по протягуванню трубопроводу. У практиці спорудження трубопроводів великого діаметру були випадки, коли вантажі врізалися у ґрунт, зсувалися зі свого місця, навіть будучи щільно притиснутими до трубопроводу.

Найбільш перспективним є привантаження труб суцільним покриттям з бетону при укладанні однотрубного переходу, або заповнення привантажувальним розгином міжтрубного простору (укладання за схемою труби в трубі).

У першому випадку привантажувальне покриття отримують за допомогою торкрет-бетону, що наноситься на трубу у заводських умовах, або безпосередньо на місці переходу.

Торкретування полягає у нанесенні на поверхню трубопроводу цементного розчину струменем стисненого повітря. Товщина шару торкрету, що наноситься на поверхню за один захід, складає 200 мм. Установка для торкретування складається з цемент-пушки; шлангів для подачі повітря, води і сухої суміші цементу та інертного заповнювача; компресора (продуктивність 5 – 6 м³/хв., тиск повітря не менше 0,4 МПа), бака для води.

Суху суміш цементу та малозернистого заповнювача складу 1:2 – 1:5 завантажують в цемент-пушку, звідки вона під тиском повітря попадає до сопла, де змішується з водою. При торкретуванні сопло тримають перпендикулярно до поверхні трубопроводу на віддалі 0,8 – 1,2 м.

На труби діаметром до 529 мм торкрет - бетон наносять у два етапи. Спочатку покривають верхню половину труби, а після витримки бетону на протязі 1-2 діб трубопровід повертають і торкретують другу частину труби. Торкрет - бетон витримують до моменту укладання не менше 5-7 діб. У суху погоду торкрет - бетон три рази на добу поливають водою.

Труби великого діаметру торкретують у декілька етапів. спочатку торкретують бокову поверхню, потім верхню частину труби. Після 1-2 діб трубопровід (або секцію) перевертають і торкретують залишену частину.

Бетонне покриття, зазвичай, армують металевою сіткою з розміром щілини від 2,5 × 5 до 10 × 10 см.