7.1.2 Конструктивні схеми підготовчих переходів

Підводний перехід, як правило, представляє, у плані двох або трьохтрубну («ниткову») систему. Число труб може бути і більшим.

При середньому рівні води 75 м і більше, перетин водної перешкоди у відповідності до СНиП 2.05.06 -86, рекомендується з обов’язковим укладанням резервної нитки трубопроводу.

Як виняток, при ширині ріки більше 75 м допускається, при відповідному обґрунтуванні, укладання однониткового переходу. Схематично підводний перехід має вид, наведений на рис. 7.1.

Рисунок 7.1 – Схема підводного переходу

На границі переходу встановлюють пристрої, що відключають трубопровід 1 (засувки на нафтопроводах, крани на газопроводах).

Резервну нитку 3 підключають до основної 2 і включають у роботу при виникненні аварійної ситуації на основній нитці, або при її капітальному ремонті.

Підводний трубопровід заглиблюють у ґрунт нижче можливої границі розмиву дна ріки і її берегів. У цьому випадку, не проводять закріплення дна, а береги річки, як правило, закріплюють.

Якщо трубопровід не може бути укладений нижче границі розмиву, то ділянки, на яких можливий розмив, закріплюють в обов’язковому порядку. У межах довжини підводного переходу бажано укладати трубопроводи без кривих вставок попереднього гнуття, оскільки це ускладнює спорудження та статичну роботу матеріалу труб. Такі вставки вводять у трубопровід, зазвичай, при наявності високих і крутих берегів (рис. 7.2).

Рисунок 7.2 – Схема підводного переходу з двома кривими вставками

Підводний трубопровід у поперечному перерізі може оформлятися різними способами, в залежності від призначення. Нафто – і нафтопродуктопроводи тільки ізолюють і футерують (рис.7.3, а), а інколи застосовують двотрубну конструкцію (рис.7.3, б). Газопроводи можуть споруджуватися у вигляді однотрубної (рис. 7.3 , б, в) та двотрубної (рис. 7.3, г) конструкції.

За схемою (рис. 7.3, а) трубу 1 покривають ізоляцією 2, футеровкою 3, а потім навішують пригрузи 4 і скріплюють її болтами. Баластування може виконуватися також бетоном 6 ( рис. 7.3 , в).

Двотрубна система (рис. 7.3, г) із заповненням міжтрубного простору, являє собою дві труби 1 і 7, розташовані одна всередині другої. Простір між ними заповнюється цементо-піщаним розчином 6, або іншим важким заповнювачем, що вільно проникає у між трубний простір. Зовнішню трубу 7 покривають ізоляцією 8. Для протягування внутрішньої труби її споряджають катками 9.

Згідно СНіП 2.05.06 – 85 віддаль між підводними газопроводами повинна бути не менша 30 м, при діаметрі труб до 1000 мм, і 50 м – при діаметрі більше 1000 мм.

Рисунок 7.3 – Конструкція трубопроводу

7.1.3Підготовчі роботи

При спорудженні підводних переходів до підготовчих відносяться, геодезичні і гідрометричні роботи, пов’язані з промірами глибин у створі переходів та визначення швидкості потоку, планового положення траншей, підготовка спускових доріжок, футерування і баластування трубопроводу і ряд інших, специфічних для підводних трубопроводів робіт.