Контрольні запитання до розділу

1. З яких причин виникають повороти магістральних трубопроводів у вертикальній і горизонтальній площинах.

2. Яку мету переслідує спорудження криволінійних ділянок?

3. За якою формулою кривої можуть бути виконані криволінійні ділянки

4. На які типи умовно поділяють криволінійні ділянки

5. З яких міркувань назначають умовні радіуси криволінійних ділянок у горизонтальній і вертикальній площинах.

6. За якою технологічною схемою споруджують криволінійні ділянки у горизонтальній площині.

7. Технологія гнуття кривих вставок на трубозгинальних станках

8. Виготовлення круто загнутих відводів на заводах методом протягування.

9. Технологія розбивання кривих на місцевості

10. За якими формулами розраховують допустимі радіуси повороту дна траншеї у вертикальній площині.

7 Технологія спорудження переходів через природні та штучні перешкоди

Магістральні трубопроводи перетинають, як правило, велику кількість перешкод двох видів: природні та штучні.

Під природними розуміють перешкоди, сформованій на земній поверхні буз участі людини, а під штучними перешкоди, що появилися внаслідок діяльності людини.

До природних перешкод відносяться: ріки, озера, болота, ділянки вічномерзлих грантів і т.п.; до штучних − населені пункти, залізні та автомобільні дороги, трубопроводи, кабелі зв’язку, канали, штучні водосховища і т. п.

Природні та штучні перешкоди можна поділити на два основні типи – лінійно-протяжні (ріки, дороги, трубопроводи, канали і т.п.) і переходи, що займають обмежену замкнену площу земної поверхні.

Лінійно-протяжні переходи, коли вони йдуть поперек до напрямку траси трубопроводу, необхідно перетинати, а обмежені перешкоди можна і обійти.

При виборі способу подолання перешкоди, як правило необхідно розв’язувати не тільки конструкторські і технологічні, але і економічні питання. Так, коли необхідно перетнути трубопроводом річку, можна застосувати підземну схему (під дном річки) і надземну (балковий перехід, вантовий перехід і т. п.). Яку з цих схем використати дає можливість визначити економічне порівняння різних варіантів. Складніше вирішувати питання, що стосуються перетину населених пунктів. Перш ніж прийняти рішення, необхідно визначити збитки, пов’язані із подовженням траси трубопроводу при обході населеного пункту, та збитки від знесення будівель при перетині населеного пункту. При цьому неможна керуватися тільки економічними міркуваннями, оскільки виникають проблеми, пов’язані з переселенням людей, визначення нових місць для житла і т. п.

7.1 Спорудження підводних переходів

До підводних переходів відносяться ділянки магістральних трубопроводів, що перетинають природні та штучні водойми (ріки, озера, водосховища). Границя підводного переходу, згідно СНИП 2.05.06-85, визначається рівнем води у водоймі 10 % - вої забезпеченості, тобто рівнем води у водоймі, до якого вода може підніматися на протязі 100 років 10 разів.

7.1.1 Класифікація підводних переходів

Умови роботи і експлуатації підводних переходів у значній мірі залежать від того, наскільки повно враховані, при проектуванні та спорудженні, умови переформування русла рік. П.П Бородавкіним і О.Б. Шадріним запропонована класифікація, що враховує тип руслового процесу, ширину ріки, вид ґрунту, що складає русло, швидкість течії та інші показники.

Згідно цієї класифікації, підводні переходи поділяються на чотири типи:

Ділянки 1-го типу − ділянки, на яких глибинні передеформування русла незначні. При повному прояву деформації русла, трубопроводи, у більшості випадків на таких ділянках, не розмиваються.

До цієї категорії ділянок підводних переходів відносяться малі річки (шириною до 50 м) стрічково-грядового, осередкового і побічного типу, а також середні і великі річки зі стійкими берегами і руслами (у скальних ґрунтах). Небезпека розливу трубопроводу зазвичай виключена, якщо глибина залягання перевищує 1 м, а врізання в беріг 3-5 м.

Ділянки 2-го типу − ділянки, на яких найбільші деформації русла до 2 м, планові – до 10 м. До цієї категорії відносяться ділянки переходів через середні і крупні річки стрічково-грядового і побічного типів.

Ділянки 3-го типу – ділянки, максимальні глибинні пере- деформування русла до 2 м, планові – до 100 м. До цієї категорії відносяться ділянки підводних переходів через малі, середні і крупні ріки з русловим процесом обмеженого, незавершеного і вільного типу мендрування і поймової багаторукавності в залежності від планового переформування.

Можливі розмиви таких переходів є небезпечними в силу значних труднощів точного визначення максимального пере- деформування. На таких ділянках є небезпека пошкодження трубопроводу від гідродинамічного впливу потоку, льодоходу, а також якорями і волокушами суден.

Ділянки 4-го типу − ділянки рік з особливими формами руслового процесу: гірські річки, селеві потоки, річки з яскраво вираженим нестійким руслом (максимальні і глибинні, більше 2,0 м передиформування, можуть, відбуватися на протязі декількох днів, тижнів або місяців).

В кожному конкретному випадку приймаються відповідні рішення щодо глибини закладання та врізання трубопроводу в беріг, які враховують специфічні умови водної перешкоди, а також доцільності спорудження підводних переходів.

На ділянках 1-го типу експлуатація підводних переходів, як правило, проходить без будь яких ускладнень; на ділянках 2-го типу і, особливо 3-го типів, (при неправильному визначенні глибини закладання) розмиви трубопроводу трапляються дуже часто. Ці розмиви у багатьох випадках супроводжуються руйнуванням труб.

На ділянках 4-го типу споруджувати підводні переходи не рекомендується.