Питання для самоконтролю знань:

1. Чому при визначенні бізнес-план називають комплексним плановим документом?

2. Визначте мету укладання бізнес-плану.

3. Чи можна віднести бізнес-план до стратегічного планування?

4. Чим відрізняються бізнес-плани, розроблені для зовнішніх інвесторів і внутрішнього фірмового використання?

5. Характерні особливості бізнес-плану.

6. Назвіть розділи структури бізнес-плану.

7. Назвіть складові основної частини бізнес-плану.

8. В якому розділі бізнес-плану вивчається ринок конкурентів?

Після вивчення матеріалу студент повинен знати: визначення, мету укладання, назви і короткий зміст розділів бізнес-плану.

3.4 Зарубіжний досвід у визначенні показників експлуатаційної діяльності План

1. Критерії оцінки успіху підприємств розміщення.

2. Статистика доходів:

Список використаних джерел:

1. Браймер, Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства Текст: пер. с англ. / Р.А. Браймер. – М: Аспект Пресс, 1995, стор. 249-258.

2. Пуцентейло, П.Р. Економіка і організація туристично – готельного підприємництва Текст: навч. посібник / П.Р. Пуцентейло. – К: Центр учбової літератури, 2007, стор. 22-25.

Основні терміни і поняття: рівень завантаження, кількість проданих номерів, статистика доходів, середня ціна готельного номера, доходна ставка від одного клієнта, відсоток потенційного валового доходу, коефіцієнт прибутковості.

Методичні рекомендації

1.Критерії оцінки успіху підприємств розміщення

Рівень завантаження

Одним з головних барометрів успіху багатьох готельних підприємств є показник реалізації готельних номерів. Керівники і власники потребують певного критерію оцінки успіху їх підприємства розміщення на конкретну дату або період часу, що також дозволяє порівнювати отримані дані з результатами роботи конкурентів і загальними даними по галузі в цілому.

Практика така, що важко знайти підприємство розміщення, яке було б повністю завантажене протягом тривалого періоду часу. Частина номерів може простоювати через низький попит, частина — перебувати під косметичним ремонтом або використовуватися в господарських цілях, для розміщення персоналу. Крім того, номери можуть надаватися в безоплатне користування дружнім організаціям або окремим особам.

Розуміючи це, фахівці в готельній індустрії створили такий показник, як відсоток завантаження (Percentage of occupancy), що дозволяє вимірювати комерційний успіх готельного підприємства.

Відсоток завантаження визначається за наступною формулою:

Число проданих номерів х 100 = % Число номерів, запропонованих для продажу

Відсоток завантаження допускає порівняння роботи двох зовсім непорівнянних за своїми характеристиками готелів або рівнів завантаження номерів одного й того ж готелю навіть у різні періоди часу. В основі лежить відношення числа проданих номерів до загального числа номерів, які могли бути, але не були продані. Оскільки готель має денні тарифи, тобто ціни, за якими номери надаються на строк менш ніж ціла доба, такі номери можуть бути повторно підготовлені і продані протягом однієї доби і, отже, двічі включені в число проданих. У цьому випадку відсоток завантаження цілком може досягати 100%.

Фактичний відсоток завантаження будь-якого готельного підприємства в конкретний період часу (частіше доба) є результатом дії багатьох факторів: фізичного стану підприємства, попиту на певний день тижня або сезону, конкурентного положення на ринку, місця розташування готелю тощо.

Загальне середньорічне завантаження готелів і мотелів у США, наприклад, у другій половині ХХ століття склало 72,6%. Однак деякі популярні готелі в певні періоди досягали повного або майже повного завантаження, що значно перевищувало середній рівень. Широко відомий той факт, що гірськолижні курорти можуть добиватися 100% завантаження в снігові періоди зими і виявлятися зовсім порожніми в спекотні дні липня, коли морські курортні готелі навпаки переповнені клієнтами. Комерційні і конгресні готелі часто двічі на тиждень зазнають підвищення рівнів завантаження: у період з понеділка до четверга, а потім у суботу і неділю.